Як менеджер став фермером. Харківська молодь обживає покинуті села (ФОТО)
Лишатися на плаву і при цьому бути в гармонії із собою і зовнішнім світом для багатьох стає непосильним завданням. Тому деякі «діти асфальту» оселяються подалі від цивілізації. Євген Полонський, що родом з Первомайського, вже мав певну «матеріальну базу». Він переїхав у будинок своєї бабусі у Верхньому Бишкині Первомайського району, де пройшли його шкільні канікули й вихідні в дитинстві.
– Як і багато моїх однолітків, після школи я хотів у велике місто, у Харків. Але у гонитві за примарними цілями втрачаєш себе. Останні чотири роки, поки працював в офісі менеджером, спостерігав зміну пір року лише з вікна й остаточно занудьгував. Захотілось жити по-справжньому, – пояснює Євген.
Деякі інші професії, які перепробував у Харкові, допомогли йому в сільському побуті. Приміром, коли працював у магазині опалювальних приладів і систем водопостачання, зрозумів, як можна зробити в заміському будинку каналізацію та опалювання. А досвід роботи монтажником вікон допоміг самому зробити віконні рами в будинку.
Утім, не можна сказати, що хлопець приїхав «на все готове». Будинку (зведеному за саманною технологією та обкладеному цеглою) вже півсотні років, і за десятиліття, поки в ньому ніхто не жив, у ньому запанувало запустіння. Зараз Євген обжив лише одну кімнату, але поступово займається реставрацією решти.
Коза, кури, півень. У перспективі - пасіка. Менеджер Євген Полонський освоює натуральне господарство
Проблему продуктів хлопець вирішує, ведучи власне натуральне господарство. При цьому керується принципом: головне, щоб робота в задоволення не перетворилася на рутину. У землеробстві спершу озброївся теорією: прочитав книжки про пермакультуру й органічне землеробство. І створив собі «лінивий город». Господар не скопує та не оре землю, натомість використовує сидерати (рослини, що забивають бур’яни і збагачують землю мінералами) і мусування. А рослини, посаджені за правилом сусідства, самі захищають одна одну від шкідників.
Крім того, завів Євген і худобу. Насамперед купив козу, яка чекала на козенят, аби вона народила й почала давати молоко. Поповнення чекає 9 квітня, навіть підготувався приймати пологи. Очікує трійню, і якщо народиться кізочка, залишить її, аби збільшити поголів’я. Адже в майбутньому хоче варити сир, а для цього треба принаймні 10 літрів молока на день і, відповідно, хоча б три кози.
Не забув екопоселенець і про пернатих: купив десяток квочок. Є кому й «виховувати» пернатих – нещодавно друзі подарували Євгенові досвідченого півня. Зараз уся живність живе у старій прибудові, а згодом хлопець збудує господарчий блок – так само за саманною технологією. Усі будматеріали (глина, пісок, солома, комиш для даху) є просто під ногами.
Що ж до благ цивілізації, з ними проблем нема. Інтернет Євген отримує з мобільного телефона, а електрику до будинку підведено. Питання з опаленням хоче вирішити, побудувавши унікальну піч.
– Я збираюся будувати піч-ракету, або реактивну піч. Вона має незвичний вигляд, але при цьому дуже функціональна. За рахунок того, що в ній згоряють піролізні гази, вона дуже економна з точки зору використання дров. Горизонтальний димохід дає можливість зробити теплу лежанку, – розповідає хлопець.
Звісно, самому дати раду такому будівництву дуже важко. Але незабаром поряд з Євгеном оселиться молоде подружжя, яке так само вирішило покинути велике місто й переїхати на природу. Сусіди вже домовилися допомагати одне одному обживатися. А заробляти на життя хлопець планує бджільництвом та, можливо, екотуризмом.
Тамара Кіч, матеріал з газети "Слобідський край" №40 від 04.04.2015