Зрощуємо патріотів. Із примусу чи за покликом душі
Через брак моральності і духовності
Події останніх років в Україні стали лакмусовим папірцем для суспільства. Вони оголили рівень засадничої ознаки нації – її патріотизму. Починаючи з 90-х років, в Україні неодноразово порушувалося питання національно-патріотичного виховання. Розроблено було низку концепцій: Концепція національної системи виховання 1996 року, Концепція національно-патріотичного виховання 2009 року, Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013–2017 роки, Концепція громадянської освіти та виховання в Україні 2012 року.
Проте жодна з них не була розгорнута і не втілилася на практиці в конкретні кроки. «Патріотичними цінностями, зростанням поваги до державної символіки, підвищенням престижу військової служби, культивуванням кращих рис української ментальності, спонуканням зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму» тощо професійно по суті роками не займалися. На тлі Революції гідності, подій на Сході країні, існування «прямої загрози денаціоналізації» та через «брак моральності та духовності» патріотизм населення став сьогодні питанням номер один.
І от 13 жовтня Президент України Петро Порошенко підписав Указ, яким затвердив Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016–2020 роки.
Згідно зі Стратегією, національно-патріотичне виховання має охоплювати сфери освіти, науки, культури та мистецтва, профорієнтацію на військові спеціальності, історію, краєзнавство, туризм тощо. Втілювати його мають допомогти приклади героїчної боротьби українського народу за самовизначення і творення власної держави – від княжої доби й українських козаків до сучасних революційних подій і героїв АТО.
Як результат, має вирости такий собі ідеальний український громадянин – «високоморальна особистість, яка плекає українські традиції, духовні цінності, володіє відповідними знаннями, сповідує європейські цінності, готова до виконання обов’язку із захисту Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України».
Якщо все вдасться, то, вважають автори Стратегії, в Україні має побільшати патріотів: патріотичні гуртки та музеї відбиватимуться від відвідувачів, зросте передплата та обсяги розповсюдження україномовних дитячих і молодіжних друкованих видань, українська мова розширить сфери застосування, діти й молодь більше подорожуватимуть в інші регіони України та до держав ЄС. А ще має побільшати молоді, готової до виконання обов’язку із захисту Батьківщини.
Як цю Стратегію впроваджуватимуть у реальне життя, подумає і напише Уряд. Зробити він це має у двомісячний строк, термін якого спливає 13 грудня.
Виховують конкурсами та екскурсіями
Як розповіли «СК» у Департаменті науки і освіти Харківської облдержадміністрації, національно-патріотичним вихованням у нас почали активно займатися ще 15 січня. Саме тоді обласні депутати прийняли регіональну програму військово-патріотичного виховання молоді та участі населення в заходах оборонної роботи на 2015–2017 роки.
– У рамках цієї регіональної програми, нещодавно ухваленої Стратегії та Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді (ухваленої МОН 16 червня 2015 року. – Ред.) організована наша робота, – каже заступник директора Департаменту науки і освіти ХОДА – начальник управління освіти і науки Володимир Ігнатьєв.
За його словами, спільно з університетами Харкова, зокрема Повітряних сил імені Івана Кожедуба, Націальної академії Нацгвардії України, гвардійським факультетом військової підготовки НТУ «ХПІ» за підтримки органів місцевої влади в минулому навчальному році проводилися практичні заняття для учнів 10–11 класів за предметом захист вітчизни. Така робота продовжилася і цього року.
Так, Станція юних туристів у рамках краєзнавчо-пошукової роботи цьогоріч видала збірку «Герої не вмирають». Навчальні заклади створюють свої фільми, як от Барвінківський будинок дитячо-юнацької творчості – про героя Євгена Солодовника, який навчався тут і загинув у зоні АТО. Всеукраїнська краєзнавча конференція «Пізнай себе, свій рід та свій нарід», заходи військово-патріотичної акції «Слобожанські дзвони перемоги», всеукраїнська гра Сокіл «Джура» – усе це покликано підвищити патріотизм учнів. Окрім цього, у 36 позашкільних закладах Харківщини працюють 10 гуртків військово-патріотичного спрямування. Особливу увагу приділяють ушануванню осіб, які відали життя за Україну в АТО.
– Для цього проводять уроки мужності, години спілкування, круглі столи. Це не тільки у школах, а й у професійно-технічних закладах. Там, де навчалися герої-земляки, проведено відповідні заходи, створюються куточки слави, встановлюються меморіальні дошки, стенди, – розповів Володимир Ігнатьєв.
Одній школі на Харківщині, а саме Лукашівській ЗОШ І–ІІІ ступенів Близнюківського району, навіть присвоєно ім’я загиблого воїна, земляка Олега Чепеленка. Чоловік учився і згодом працював тут.
Окрім того, розширено кількість годин ДПЮ і навіть йдеться про впровадження нового предмету – «громадянської освіти», готується відповідний навчальний план.
– У нас елементи національно-патріотичного виховання, відповідно до Концепції МОН, є на уроках кожного предмета – чи то української літератури, чи виховної години. І відповідних заходів щороку чимало. У нашому ліцеї активно проводиться робота з ветеранами, волонтерами, запрацювала музейна кімната, проводимо тиждень патріота. До святкування Дня села, Дня Перемоги долучаються учні, із піднесенням, – розповіла директора Зачепилівського ліцею Валентина Велика. – Намагаємося, щоб наші заходи не мали формального характеру, а залишали позитивний слід у душі дитини.
Не виплеснути дитину разом із водою
Нерідко у добрих справах ми перегинаємо палицю. І є побоювання, що таке різке звернення до пропагування патріотизму, вказівки зверху можуть породити шовінізм, стати занадто нав’язливим. Це, у свою чергу, може спровокувати протилежний ефект – відторгнення в учнів засад національно-патріотичного виховання, «шароварщину» та «лінію партії» від педагогів.
Це розуміють у Міністерстві, і в тій же Концепції завбачливо зазначається, що «національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури». Натомість наголошується, що вона виходить з ідеї об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, «довкола ідеї української державності, українського громадянства, що виступають загальними надбаннями, забезпечують їхній всебічний соціальний та культурний розвиток».
– Місцевий колорит у нас тут однозначно є, ми проти «шароварщини», ми за науковий підхід до цього, щоб було патріотично, але не в рамках шапкозакидання. Ми маємо великий досвід, працюємо спільно з науковцями, вишами і, думаю, не схибимо, – пообіцяв Володимир Ігнатьєв.
На тому, що займатися національно-патріотичним вихованням потрібно з розумом та обережно, наголошують і фахівці, зокрема психологи. На думку кандидата психологічних наук, доцента кафедри загальної і практичної психології Інституту менеджменту і психології Університету менеджменту освіти, фахівця з конфліктології Андрія Гусєва, велике питання: чому конфлікт, а саме бойові дії на Сході України, змусили замислитися про національно-патріотичне виховання тільки сьогодні, а 25 років до того про це ніхто не думав? – Завдання будь-якого національно-патріотичного виховання – об’єднати країну та виховати націю, – каже Андрій Гусєв. – Є побоювання, що на тлі військових дій це буде робитися недостатньо толерантно, акуратно та демократично. Можуть бути перегини. Країна в нас багатонаціональна, коли говоримо про національно-патріотичне виховання, потрібно про це добре пам’ятати, і про те, що національна ідентичність недостатньо однаково сприймається по всій території країни.
Тетяна ВАСИЛЕЦЬ, власний кореспондент