Підготовка до важкої зими, онкоцентр та підтримка військових: велика розмова з Олегом Синєгубовим

Виклики опалювального сезону

– Як регіон підготувався до зими, які найбільші складнощі виникали у процесі?

– Загалом підготовка до цього опалювального сезону йшла, як і у минулі роки, в умовах повномасштабної війни. З одного боку, ми мали й маємо відновити все, що ми втратили впродовж цього поточного року через прицільні удари рф по об'єктах нашої енергетики. З іншого боку – не зупиняючись ні на хвилину, нарощувати наші сили та посилювати наших військових. Координація з військовими не припиняється, вже було три зустрічі й будуть ще, для того, щоб аналізувати удари, що були завдані нещодавно по Харкову, коли у нас фактично знищили три підстанції, що живлять райони міста. І далі будемо думати паралельно і над відновленням, і над захистом того, що залишилось, аби пройти цей опалювальний сезон. Робота триває.

– В області є громади, що залишилися зовсім без газу, як там будуть зимувати люди? 

– Опалювальний сезон не зможуть розпочати у понад 60 прикордонних і прифронтових населених пунктах Харківщини. Близько 70 тисяч сімей на прифронтових територіях потребують нашої підтримки та уваги. Насамперед це люди, що живуть у зоні від 0 до 15 кілометрів від фронту. Зараз ми забезпечуємо через наших міжнародних партнерів грошові виплати саме на потреби проходження опалювального сезону. Друга черга – це люди, що живуть у 15-30-кілометровій зоні від фронту. Однак наше завдання до кінця цього року – забезпечити всі ці 70 тисяч сімей допомогою, грошима або безпосередньо паливною деревиною. Це Вовчанськ, Куп’янськ, загалом це ті населені пункти, де фактично сіра зона, або ті, що максимально наближені до ворога, кордону або до лінії зіткнення. Там, де ми не можемо відновлювати, там немає централізованого газопостачання, водопостачання. Наприклад, у Куп'янську ми не можемо говорити про опалювальний сезон. Головне для таких населених пунктів – забезпечити заходи евакуації.

– Чи є зараз проблеми з логістикою при евакуації?

– З Куп’янська вивозити людей уже дуже важко, кажу відверто. Всі евакуаційні заходи із самого міста відбуваються лише з допомогою військових, Національної поліції та Служби безпеки. Однак все це супроводжується неабияким ризиком для життя самих евакуаційних бригад. Тому що ворог прицільно б'є FPV-дронами, артилерією, РСЗВ і по цивільних автомобілях, і по евакуаційних автомобілях, хоча вони спеціально позначені. Про це свідчить і нещодавній обстріл Борової, коли поранення отримав начальник військової селищної адміністрації та працівники, хоча вони їхали на цивільному авто, їх атакували спеціально. Якщо говорити про Куп’янськ, то ми інколи виявляємо такі для нас, ну, м'яко кажучи, незрозумілі речі. Наприклад, нещодавно була евакуйована сім'я з дитиною. Тобто навіть тоді, коли ми дітей всіх вивезли, люди якимось чином повертаються до населеного пункту, ризикуючи життям своїх дітей. Загалом всі необхідні евакуаційні заходи ми забезпечуємо, працює гаряча лінія, намагаємося протягом однієї доби, після того, як отримали заявку, вивезти людей. 

– Чи планується розширення примусової евакуації родин з дітьми у Великобурлуцькій громаді?

– Так, це рішення буде ухвалено на засіданні Ради оборони. Під примусову евакуацію підпадають більш ніж 30 населених пунктів, це майже 700 родин з дітьми по Великобурлуцькій громаді. Там від крайнього населеного пункту до лінії бойового зіткнення залишається 15 кілометрів. Є певні загрози, є певні виклики. Ну, перш за все, це виклики з проходженням опалювального сезону. І, по-друге, це просто пряма небезпека для життя та здоров'я цих людей.

Безпечна освіта

– Давайте тепер поговоримо про освіту. Зараз активно будуються підземні школи, в них справді є велика потреба. Скільки планується побудувати до кінця цього року, і що з ними буде після закінчення війни, бо це все ж доволі коштовні проєкти?

– Минулого року в офлайн або змішаній формі займалося лише 17 тисяч наших дітей з 200 тисяч. Це, я кажу, лише про шкільну освіту, про школярів. Цього року з 1 вересня ми вже вивели в офлайн або змішану форму 40 тисяч дітей. На 1 січня у нас є амбітні плани вивести ще 40 тисяч, тобто, всього 80 тисяч школярів буде займатися офлайн або на змішаній формі. Для цього нам потрібно реалізувати 38 проєктів підземних шкіл, які ми будуємо. Ми ставимо собі завдання закінчити до кінця року, однак розуміємо, що деякі проєкти зможемо завершити десь до квітня. Чому? По-перше, тому що підземне будівництво шкіл – це досить важкий процес. Є певні об'єктивні та суб'єктивні обставини, наприклад, мережі не були передбачені, тобто на жодній карті вони не значились, однак вони там проходять і потрібно їх переносити. Або ґрунти, пішла вода і потрібно впроваджувати якісь інженерні заходи, або зсуви ґрунтів ідуть і потрібні додаткові укріплення. Тобто будівництво кожної школи – це окрема історія, про яку книжки можна писати. Тому є деякі зсуви по термінах, по графіках. Плюс ми ще чекаємо додаткового фінансування. Спочатку було 420 мільйонів на всі 38 проєктів, але виникають ось такі додаткові роботи.

Наразі ми вже частину перекрили шляхом перерозподілу коштів, зекономлених від будівництва зокрема. Зараз приблизно 350 мільйонів нам не вистачає на реалізацію цих проєктів. Однак, у нас є розуміння з профільними міністерствами освіти, з Прем'єр-міністром, з Міністерством цифрової трансформації, з віцепрем'єром щодо необхідності дофінансування. Тому ці питання будуть вирішені. По-друге, у нас є проєкти вже на наступний рік. Це ще 50 підземних шкіл. Якщо ми це реалізуємо, то це дозволить нам забезпечити майже 100% дітей безпечними освітніми просторами. Це враховуючи комбіновані й найпростіші укриття там, де території виведені із зони можливих або активних бойових дій. 

Тепер з приводу того, що з ними буде. Ми розраховуємо, що після закінчення війни ці підземні школи будуть як додаткові освітні простори. Там планують зробити комп'ютерні класи, лабораторії тощо. Тобто завдання їх використовувати за мирних часів так само. І плюс не забуваємо, що це все споруди подвійного призначення, це ще бомбосховища. Наприклад, перша підземна школа, яку здали в експлуатацію в Україні за новими правилами ДБН для укриттів, саме для бомбосховищ, це підземна школа в Коротичі, Пісочинська громада. Так ось в цьому населеному пункті жодного бомбосховища немає і не було. Тому, звичайно, люди мають можливість укриватися там і використовувати ці приміщення як бомбосховища у випадку загрози та небезпеки. Ми розуміємо, що сусід від нас нікуди не подінеться, і будівництво таких укриттів, бомбосховищ вже стало частиною реалізації державної політики.

– А як щодо дошкільної освіти, можливо, теж плануються будівництво підземних дитячих садочків? 

– Дуже актуальне питання. У нас залишаються люди з дітьми, вони працюють і, звичайно, мають бути впевнені, що їхні діти перебувають в безпечних умовах. Це або школа, або дошкільна освіта, і звичайно нам потрібні дитячі садочки. Ми це питання піорушували перед Міністерством освіти і науки, нам потрібні ще напрацювання і фінансування на розбудову системи підземних дитячих садочків. Простори підземних шкіл ми не можемо використовувати під підземні садочки, тому що там різні нормативи за кількістю площі на одну дитину, і подекуди не вистачає просто приміщень, тому що і так ці підземні школи зайняті у дві зміни. Часто з інших шкіл в другу зміну звозяться діти, щоб максимально залучити їх хоча б до змішаної форми навчання. У нас реалізується перший в Україні проєкт підземного дитячого садочка у Пісочині. Він буде унікальний, на майже 500 дітей. Це повноцінне укриття, повноцінне бомбосховище. Батьки вже стоять в черзі й питають, коли він буде запущений. Я скажу так, він точно буде укомплектований на 100%. Фінансування вже знайшли, якщо воно буде цього року – ми встигнемо його добудувати цьогоріч, якщо ні, то наступного року точно.

Будівництво онкоцентру

– Останнім часом в медіа та соцмережах дуже активно обговорюється тема онкоцентру. Хтось переконаний, що зараз його будувати недоречно, адже Харків перебуває під частими обстрілами, а дехто говорить, що це необхідність, адже людям потрібно лікуватися. Розкажіть про цей проєкт, і чи доречно це наразі?

– Почну із загальних речей, щоб уникнути певних маніпуляцій щодо «на часі» або «не на часі». Державний бюджет розподілений таким чином, що на військові потреби направляється понад 70 % обласного бюджету. Інше розподіляється для того, щоб підтримувати мережу, підтримувати соціальний побут та життя людей. Це, зокрема, і наближення високоякісних медичних послуг до пацієнта. Це реалізація державної політики, перш за все. І якщо у Харкові не з'явиться онкоцентр, він з'явиться в іншому місті. Тобто ці статті, ці гроші будуть використані на цей напрямок. Рішення про новий онкоцентр було ухвалено ще у 2019 році. На жаль, підрядник не зміг реалізувати цей проєкт, хоча держава виконувала повністю взяті на себе зобов'язання щодо необхідного фінансування. Наприкінці 2021 року, коли я заступив на посаду, ми проаналізували цей проєкт і вирішили розірвати з підрядником договір. Були суди, ми мали пройти цей шлях для того, щоб розрахуватися по факту виконаних робіт, були проведені всі необхідні експертні дослідження в тому числі, і в нас всі відносини господарсько-правові зі старим підрядником, це львівська компанія, були розірвані.

Далі було коригування проєкту, воно досить важке, тривало майже 8 місяців, тому що, по-перше, пройшов великий проміжок часу, ми мали його, як мінімум, актуалізувати, як максимум, передбачити безпечне укриття там. Я безмежно вдячний нашим лікарям-онкологам, які не зупинили надання медичних послуг, навіть під обстрілами, хоча у них немає на території навіть сертифікованого укриття. Вони під обстрілами, в частині приміщення надавали послуги. У 2021 році 60 тисяч пацієнтів пройшло через цей онкоцентр, у 2024 році це вже 72 тисячі, і було зроблено майже п’ять тисяч операцій. Це показники, що не втішають, тому що кількість онкохворих у нас збільшується. І, звичайно, ми маємо забезпечити людей всім необхідним, навіть зараз в умовах війни, щоб вони проходили якісне лікування. Ми не можемо сказати людям хворим на онкологію: «не на часі, почекайте рік-два». Ну це без шансів насправді. І люди не хочуть їхати в Полтаву, Київ, Івано-Франківськ, бо у них просто можливостей таких немає. Я вже не кажу про закордон. Тому ми маємо забезпечити цими послугами людей тут.

Тепер щодо проєкту та його реалізації. Там три черги. Перша – це основна на 3,1 мільярда гривень. Термін реалізації буде від трьох років, договір буде укладено до 2028 року, однак розуміємо, що будемо зважати на безпекові умови й на складність будівництва, що це буде понад три роки. В першу чергу входить основний діагностично-лікувальний корпус. І найголовніше, що буде будуватися у першу чергу –  укриття. Воно буде у вигляді підземної лікарні, яка реалізується вже, наприклад, на території нашої обласної клінічної лікарні. Його площа буде 3,5 тисячі метрів квадратних, розраховане на 1100 людей. Це 400-450 людей медичного персоналу, інші – пацієнти. Це не просто укриття чи бомбосховище. Це саме підземна лікарня, там будуть проводити діагностику, медичне обладнання стоятиме, операційні будуть. Тобто ми маємо забезпечити можливість харків'янам та мешканцям області отримувати медичну допомогу за будь-яких обставин, навіть під обстрілами.

– А розкажіть детальніше про будівництво підземної лікарні «Ковчег».

– Це унікальний і досить складний проєкт. Площа лікарні-укриття складатиме 15 тисяч квадратних метрів. Такого ніхто раніше не робив. Ми розробляли майже рік тільки проєкт. Зараз ми його вже почали реалізовувати. Розраховуємо десь на півтора-два роки, але досить зарано ставити кінцеві терміни, тому що знову ж таки це підземне будівництво. Це величезна складність. Але ми це робимо для того, щоб за будь-яких умов зберегти функцію надання медичної допомоги нашим людям.

Мільйони на потреби військових

– Яку допомогу надає область військовим та ветеранам?

– У нас зараз чотири основні пріоритети, за якими ми працюємо. Освіта, медицина, але на першому місці – підтримка захисників і захисниць та ветеранів війни. І ми спрямовуємо понад 70 % обласного бюджету на ці напрямки. Наприклад, минулого року це був мільярд двісті мільйонів. Цього року ми вже наближаємося до мільярда. Розуміємо, що потреби тільки збільшуються: дрони, пікапи – це найнеобхідніше. Це те обладнання, що можна назвати витратним матеріалом, але без нього наші військові просто не зможуть втримати фронт. Тому ми знаходимося майже щотижня з ними безпосередньо на місцях їх  роботи, на фронті, для того, щоб зрозуміти їхні потреби й проговорити з ними особисто, з керівниками бригад, з керівниками військових підрозділів, що їм вкрай необхідно для захисту нашої території.

Як підтримати бізнес?

– Внаслідок обстрілів страждає бізнес, економіка зазнала серйозних збитків, що призвело до руйнування підприємств, зниження виробництва та зростання безробіття. Яка загалом з цим ситуація та що робиться для підтримки бізнесу?

– Ми постійно спілкуємося з профільними міністерствами, з Прем'єр-міністром Юлією Свириденко, щодо того, щоб виокремлювати прифронтові території й пріоритезувати їх у тому числі. Наразі у нас вже напрацьовано ряд новел, це не податкові новели, це новели щодо грантів та страхування від ризиків війни. Ми зараз в процесі, фонд спеціальний буде видавати державні гарантії під це страхування. Також ми маємо працювати над тим, щоб питання кредитів зрушилося з місця, щоб наш бізнес міг брати під заставу свого майна кредити, тому що банки, фінансові установи й інші, особливо в міжнародні, не приймають у заставу майно, яке є ризиковим, а це все, що в межах ста кілометрів від лінії фронту або кордону. А це все місто Харків і майже вся Харківська область. Тому ми маємо вирішити це питання. Воно рухається важко, однак ми працюємо, щоб забезпечити нашому бізнесу гідні умови для відновлення, щоб Харківщина була інвестиційно приваблива після закінчення війни. І більше того, є інші напрацювання, наприклад, індустріальні парки. Знову ж таки ми говоримо про те, що не можуть бути умови в індустріальних парках на Харківщині такі самі, як на Київщині або в інших містах.

Евакуація

– Розкажіть про ситуацію у прифронтових громадах, скільки людей нині підлягає під обов’язкову евакуацію?

– Якщо брати Куп'янський напрямок, це загалом 4,5 тисячі людей. Якщо говоримо про Куп’янськ, то це майже 70 людей з лівого берега та 600, які залишаються на правому березі. Наше завдання – їх всіх вивезти, тому що люди виїжджати не хочуть. Щодоби ми вивозимо з Ізюмсько-Борівського та Куп'янського напрямку близько ста людей. Однак вся ця евакуація йде досить важко і під обстрілами.

Плюс ми підставляємо плече сусіднім областям у координації з нашими профільними міністерствами. У нас розгорнутий транзитний пункт у Лозовій, там приймають людей з Донеччини. І за майже місяць ми прийняли близько шести тисяч людей вже. Щодоби через цей центр проходить 200-250 людей. Для мешканців нашої області такий центр працює у Харкові. Там сконцентровані всі наші міжнародні партнери та всі наші соцслужби для того, щоб люди отримали всі необхідні послуги вже тут і зараз в одному місці. Від оформлення документів, можливо, втрачених, до оформлення статусів, грошових виплат, отримання триденної допомоги, продуктових наборів, гігієнічних наборів тощо. Люди можуть отримати місце для тимчасового проживання на території Харківщини або за її межами. Ми будемо створювати ще кілька таких резервних центрів на випадок ще більш масованої евакуації з Донецького або Харківського напрямків.

– Місць для поселення вистачає?

– Ми перш за все розселяємо людей у гуртожитках Харкова, зараз там перебуває трохи більше ніж вісім тисяч ВПО. Загалом наразі у Харківській області зареєстровано 420 тисяч переселенців. Ми можемо безкоштовно забезпечити логістику до будь-якої точки нашої країни. Понад 90 % евакуйованих з Донеччини сприймають Харківщину саме як транзит і рухаються далі на більш безпечні території.

Окремий виклик для нас – це евакуація людей з інвалідністю. Це складна категорія. Ми маємо ще попрацювати для того, щоб ці люди були забезпечені всім необхідним під час евакуації. Це й особливі автомобілі для евакуації, медичні бригади, тому що люди в абсолютно різних станах їдуть. І особливо важко, коли ми не знаємо, скільки людей з інвалідністю до нас їде, тому що може приїхати одна за два тижні, а може приїхати 30 за одну добу. І тут, звичайно, ми маємо розрахувати потужності для того, щоб забезпечити всім необхідним будь-яку категорію наших людей.