Місто під Харковом відроджує туризм та проводить фестиваль для рибалок

У 1928-му утворилась і промислова артіль «Комарівський текстильник», поряд з нею – два будинки відпочинку союзного значення «Харків» і «Південний», адже медики визнали, що повітря тут краще, ніж навіть на відомих курортах. Революція і громадянська війна не залишили в Південному наочних свідоцтв: нема навіть традиційного Леніна на постаменті. А от після Великої Вітчизняної установили тут чотири пам’ятники загиблим солдатам.

У 1963 році обласне начальство вирішило селища Комарівка й Південне об’єднати в місто Південне. Промисловість, як для такого малого містечка, була досить потужна: молокозавод і пекарня, невелика щіткова фабрика, цех Мереф’янського заводу будівельних матеріалів, цех ремонту трансформаторів і цех облспоживспілки. А ще – два будинки відпочинку, чотири санаторії, два профілакторії та сім оздоровчих таборів для дітей.

Читайте також: Спальне місто Південне. Як виживає маленьке містечко-курорт під Харковом

Міський голова Олександр Брюханов радо зустрів кореспондента "СК" у своєму кабінеті. Одразу ставимо запитання.

- Чому не вдалося зберегти сферу відпочинку?

– Так, наше містечко було майже курортне, бо повітря й вода в нас – як у Кисловодську. Але всі заклади сфери відпочинку та лікування були відомчі, профспілкові. Нічого не належало місту. Із початком кризи підприємства відмовилися від своїх санаторіїв, профілакторіїв і дитячих таборів, бо це збитково. Багато людей втратили роботу. Ми просто не мали змоги щось зберегти… Зараз міркуємо над тим, щоб щось повернути.

– І як, наприклад?

– Наприклад – за допомогою зон відпочинку та розвитку рибальства. Ми маємо ліс і стави, що їх зараз зариблюємо. Наступного року вже можна буде рибалити. Міськрада облаштувала навколо зону відпочинку. Хочемо ще й набережну облаштувати з освітленням і лавочками. Є в нас і своє таке фестивальне свято «Южанська осінь»: збираються з усієї округи рибалки на конкурс.

– Щоб містечко було привабливим для відпочинку, воно має бути чистим. А от у соцмережах жителі Південного пишуть, що з цим тут є проблеми. Наприклад, що біля кладовища є несанкціоноване звалище, а керівництво міста про це мовчить. А ще обговорюють, що люди палять сміття замість того, щоб його вивозити.

– Так, є проблема сміття. У приватному секторі люди не хочуть укладати договори з підприємством, що вивозить сміття. Не бажають платити. Й не бажають, щоб ми біля їх домівок ставили баки, бо вважають, що буде антисанітарія. Дехто просто спалює мотлох на своїх подвір’ях, повітря псує... Ми намагаємося стимулювати людей до подвірного вивезення. Тобто, є в тебе сміття – викликаєш спеціальну машину, платиш п’ять гривень за мішок, і нема проблем. Це зараз починає спрацьовувати. У Південному набагато чистіше, ніж у багатьох інших містечках! Більша частина наших людей на вулицях не смітить. і в мережах, самі бачили, активісти працюють над проблемою. Та й ми намагаємося вчасно все прибирати. Біля кладовища, може, чогось недогледіли, але – приберемо.

Ірина Шевченко, матеріал з газети "Слобідський край" № 143 від 29.11.2014