«Ми як хірурги та хірургині землі»: історія розмінувальниці Олени Рогатюк

У ранковій тиші, серед вранішнього туману й шелесту трав, вона нахиляється до землі — не для того, щоб посіяти чи зібрати врожай, а щоб знайти те, що загрожує життю. У руках — металодетектор, у серці — незламна віра, що навіть найнебезпечніше поле можна зробити безпечним. Олена Рогатюк із Вінниччини — одна з небагатьох жінок в Україні, які щодня, ризикуючи собою, очищають землю від смертоносних слідів війни. Вона  саперка. І називає себе не інакше як хірургинею, яка «оперує землю». Це історія про поклик, сміливість і внутрішню тишу серед вибухів.

Олена Рогатюк з Ладижина Вінницької області працює на посаді саперки розмінування вже протягом двох років. Думати про таку роботу жінка почала ще у 2019 році. Але тоді її не взяли – мовляв, беруть на таку роботу лише місцевих жителів на територіях, які потребують розмінування. Повернутися до ідеї працювати саперкою Олену спонукала мобілізація чоловіка. І ось із 2023 року Олені вдалося працевлаштуватися за фахом мрії.

За освітою Олена – вчителька української мови. Кілька років працювала в школі. Потім перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

«Уже  з 2014 року в мене з'явилося бажання самій безпосередньо допомагати українській армії. Коли я вчергове натрапила на цю вакансію на сайті пошуку роботи, мене запросили на співбесіду.  За результатами сказали, що моя кандидатура підходить, і я поїхала на навчання у Бровари. Після ми уклали контракт – і почалась робота з відрядженнями. Ще під час навчання дехто запитував, як мене чоловік відпустив. Відповідала, що це мій вибір», — говорить Олена.

Уже під час навчання Олена зрозуміла, що головне — дотримуватись алгоритму дій. Страх з’являється, коли знаходиш об’єкт, схожий на гранату, але саме дисципліна і знання допомагають тримати себе в руках. Водночас багато залежить від команди: як налагоджена взаємодія, які стосунки з керівником. Саме атмосфера в команді впливає на психоемоційний стан.

«Це командна робота. Важливо, як тебе підтримують, як керівниця налаштовує колектив. Іноді ми живемо на одній локації по п’ятеро-шестеро людей у кімнаті», — ділиться Олена.

У команді, в якій працює Олена, п’ятеро жінок і четверо чоловіків. Керівниця – жінка. Але траплялося й таке, що Олена була єдиною жінкою в команді.

«Не можна професіоналізм визначити за статевою ознакою. Усе залежить від особистості – наскільки людина відповідальна, комунікабельна, знається на роботі».

Олена називає себе «саперкою з серцем учительки» / Фото з архіву Олени Рогатюк

У роботі найбільше Олена любить спостерігати за природою.

«Це мене надихає, — зізнається розмінувальниця. — Я перебуваю в тій природі без шуму міського, без надмірних скупчень людей. Іноді, коли видаляєш якісь ці рештки металів, залишків вибухонебезпечних пристроїв, думаю: ну я практично як хірург — із землі видалила, вже й легше. Це дуже важка фізична робота: на собі треба нести багато металевих інструментів, детекторів. Скрупульозно треба все робити, це потребує терплячості, повільності. У буквальному значенні працювати треба по сантиметрах».

Робота сапера/саперки — це не лише відповідальність, а й чимала фізична витримка. Олена каже, що не всі витримують такі умови. Частіше йдуть саме жінки, адже навантаження величезне. Але й чоловіки бувають не готові — хтось уявляв собі цю професію як героїчну пригоду, а не рутинну роботу.

Попри всю любов до справи, Олена має мрію на майбутнє — створити центр підтримки для ветеранів, ветеранок та їхніх родин. Але поки триває війна, вона залишається на передовій гуманітарного фронту — зцілює українську землю, сантиметр за сантиметром повертаючи життя туди, де панувала смерть.

Вона зцілює землю — сантиметр за сантиметром / Фото з архіву Олени Рогатюк

Історія Олени — це історія сили, витримки й величезної любові до своєї землі. Вона доводить, що навіть на полі, де ще вчора смерть чекала на кожному кроці, сьогодні може знову розквітати життя. Завдяки таким, як Олена, українська земля поступово зцілюється від ран війни — і знову стає простором для надії, а не страху. 

Матеріал створено в межах комунікаційної кампанії «Н̶е̶жіноча робота», яка реалізується ГО «Нові українські наративи» в межах ініціативи «Рівність. Лідерство. Майбутнє».

Ініціатива «Рівність. Лідерство. Майбутнє» впроваджується громадською організацією «Дівчата» в межах проєктів ООН Жінки «Посилення жіночого лідерства для стійких і мирних суспільств», що фінансується урядом Данії, та «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні», що фінансується урядом Швеції та втілюється у співпраці з Офісом віцепрем'єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, а також у партнерстві з Міністерством соціальної політики України. Фінансову підтримку ініціативі також надає Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).