Гуманітарна допомога на око. Чому у прифронтових громадах не всі жінки отримують потрібне
РекламаПовномасштабна війна призвела до затяжної гуманітарної кризи. За даними ООН, сьогодні 14,6 мільйона українців потребують гуманітарної допомоги — серед них 3,5 мільйона внутрішньо переміщених осіб. Це ті, хто втратив дім, доступ до медицини, гігієнічних засобів чи продуктів.
На Харківщині з цими викликами щодня стикаються волонтери громадської організації «Харківського центру волонтерів». Вони здійснюють гуманітарні виїзди у деокуповані та важкодоступні села та містечка, де людям часто просто ні до кого звернутися. Команда документує свою діяльність у соцмережах — публікує звіти, відео та історії мешканців. І це працює: про волонтерів дізнаються ті, кому потрібна підтримка.
«Саме завдяки посту у Facebook з нами зв’язалися мешканці Безлюдівської громади. До того моменту ми ще не їздили туди з гуманітарними місіями, але вже наступного тижня включили цю громаду до маршруту, — розповідає Катерина Багрич, керівниця виїзних волонтерських місій. — Ми познайомились із місцевими активістами, налагодили співпрацю з ГО “Радмір” — і тепер постійно підтримуємо контакт. Це приклад того, як навіть одне звернення може змінити ситуацію для всієї громади».
Переважна більшість звернень по допомогу, які отримує «Харківський центр волонтерів», — від жінок із вразливих категорій. Повномасштабна війна загострила всі виклики: у найскладнішій ситуації опинились внутрішньо переміщені особи, люди з інвалідністю, пенсіонери, матері з дітьми. І саме жінки залишаються на передовій гуманітарної кризи — часто на самоті, без ресурсів і підтримки — вони першими звертаються по допомогу.
«Надзвичайно важливо розуміти потреби жінок і дівчат із вразливих груп, особливо в умовах гуманітарної кризи», — пояснює президентка організації Світлана Сітнік. — «Ми робимо все, щоб допомога, яку ми надаємо, була не просто адресною, а й інклюзивною — з урахуванням гендерного контексту. Саме це є фокусом нашої ініціативи, що реалізується за підтримки ООН Жінки в Україні/ UN Women Ukraine та Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН/ (WPHF)».
Команда волонтерів провела дослідження у п’яти громадах Харківської області — Ізюмській, Чугуївській, Берестинській (Красноградській), Безлюдівській та місті Харкові. У фокусі були потреби жінок із вразливих категорій. Опитування охопило 400 осіб — 94% з них становили саме жінки.
«Про таких, як я, не думають»: чому жінки з вразливих категорій часто залишаються невидимими для гуманітарної допомоги?
Світлана сама виховує доньку з інвалідністю. Їй були вкрай потрібні спеціальні гігієнічні засоби для догляду за дитиною. Але гуманітарна допомога, яку їй видавали, щоразу містила лише базовий продуктовий набір. Купити необхідне в магазині не було змоги — банально не вистачало грошей.
Такі випадки — не поодинокі. Саме завдяки особистим розмовам з жінками та ґрунтовному дослідженню в громадах, команда «Харківського центру волонтерів» змогла виявити ті потреби, які зазвичай не фігурують у звичних заявках чи звітах. Бо підтримка — це не просто набір продуктів. Це — допомога, яка справді відповідає потребам.
Попри те, що жінки відіграють ключову роль у волонтерському русі — від пакування коробок до логістики, від підтримки на місцях до збору заявок — вони рідко залучені до процесів прийняття рішень. Особливо коли йдеться про планування гуманітарної допомоги з урахуванням потреб вразливих груп.
Усе це підтвердило й опитування, яке провів «Харківський центр волонтерів» у межах ініціативи «Сприяння розширенню участі жінок у гуманітарному та кризовому реагуванні, урахуванню ґендерного та інклюзивного підходу в процесах розподілу та надання гуманітарної допомоги жінкам вразливих категорій Харківського регіону» (підтримано UN Women та WPHF). Серед найгостріших та найчастіших викликів, які озвучили учасниці, були, зокрема:
- відсутність доступу до психологічної допомоги;
- обмеження або відсутність доступу до медичних послуг;
- потреба у фінансовій підтримці;
- потреба у засобах гігієни;
- критична башова потреба у продуктах харчування.
Це про тих жінок, які кожного дня залишаються поза фокусом великих гуманітарних програм.
Під час війни саме жінки, особливо з уразливих груп, найчастіше залишаються без доступу до медичної, психологічної та фінансової допомоги. Їхні потреби ігнорують — і це має змінитися. Просто необхідно - побачити, почути, підтримати.
Команда ХОМГО «Харківський центр волонтерів» вже 18 років допомагає тим, хто цього потребує найбільше. Сьогодні ми створюємо Мережу жіночих громадських організацій, щоб об’єднати зусилля, впровадити гендерно чутливий підхід і зробити допомогу справді адресною. Запрошує всіх бажаючих приєднуватися до активної волонтерської діяльності в Харківському регіоні за наступними контактами:
