Водогін під річковим дном: у Балаклійській громаді реалізували масштабний проєкт
Громади на зв'язкуВодоканалізаційне господарство Балаклійської громади за пів року окупації зазнало значних збитків. Військові рф викрали та розбили техніку, пошкодили мережі. Зараз громада долає наслідки ворожої облоги та втілює масштабні проєкти з відновлення системи водопостачання.
«Ситуація була критичною»
Понад десять років Михайло Зубко працює в КП «Балаклійський водоканал». Нещодавно він очолив підприємство.
Михайло Зубко, керівник КП «Балаклійський водоканал" / Фото: Михайло Зубко
«До травня 2022-го я залишався в окупованій Балаклії, повз водоканал їздив до родичів у сусідню Вербівку. Просто посеред дороги бачив наші офісні стільці, відмічав розбиті вікна у приміщеннях підприємства, окупантів, які «хазяйнували» на його подвір’ї», — згадує начальник КП «Балаклійський водоканал».
Під час окупації військові рф викрали всю техніку, яка була на ходу — три трактори, «аварійки», два крани. Частина з того, що вони привласнили, їздила Балаклією, частина була перекинута далі. Вже після звільнення один з двох кранів знайшли в Балаклії, він був несправний, інший, обгорілий і непридатний до роботи, — у Волоховоярському старостинському окрузі.
«Наслідки російської облоги для водоканалу були жахливими: знищене і розграбоване адмінприміщення, повністю зруйнована головна каналізаційна станція, пошкоджений міський водозабір, який постачав воду на Балаклію. З ладу були виведені мережі, труби, міст, через який був прокладений водогін. Ситуація була критичною, але місто конче потребувало води. Водогін поновили з фрагментів труби, які вдалося знайти на дні річки. Приварили, прикрутили, якось підвісили, аби тільки текла вода», — зазначає Михайло Зубко.
Підтримка громади і партнерів
Першою на допомогу водоканалізаційному підприємству прийшла громада. Попри те, що на Балаклійщині внаслідок окупації була виведена з ладу більшість підприємств, простоював бізнес, бюджет не наповнювався, громада винайшла можливості для підтримки свого водоканалу. Не забарились із підтримкою і колеги-комунальники з Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства «Укрводоканалекологія».
«З Вінниці, Луцька, Львова, інших громад України до нас почали надходити матеріали, хай і вживані, але так потрібні насоси. До водоканалів приєдналися місцеві рятувальники, які ділилися технікою, і приватні підприємці зі своїм транспортом», — згадує начальник КП «Балаклійський водоканал».
У 2023 році підприємству почала надходити вже міжнародна допомога. Найвагомішу підтримку надав Міжнародний фонд ЮНІСЕФ. Завдяки їй була виконана реконструкція водогону через міст, з’явилися нові насоси та потрібне обладнання.
«Допомога продовжує надходити і сьогодні. Без донорської підтримки нам було б дуже сутужно, оскільки ціни на пально-мастильні матеріали, труби, насоси за два з половиною роки після звільнення громади зросли в рази. Більше того, все це сьогодні імпортного виробництва, а до війни вироблялося на півдні України — в Херсоні й Бердянську», — зазначає Михайло Зубко.
Серед донорів і партнерів, які підтримували підприємство: ACTED, Міжнародна Солідарність, DESPRO, GIZ, Гуолокал, ШАРС, USAID, UNICEF, New Way, Première Urgence Internationale, Центр підтримки та розвитку, німецькі державні організації та багато інших.
Благодійна допомога від Міжнародної Солідарності / Фото: Михайло Зубко
Наприкінці минулого року на підприємстві підрахували суму міжнародної допомоги. Вона склала близько 70 мільйонів гривень.
«Та з урахуванням добудованого колектору допомога збільшилась ще на 20 мільйонів гривень. До повномасштабного вторгнення водоканал виживав за рахунок власних коштів та коштів громади, наразі без підтримки ззовні це поки що нереально. Тим паче, що тариф на воду і водовідведення ми не змінювали з 2019 року», — говорить керівник підприємства.
Масштабні проєкти
Водогін, який на початку деокупації «зліпили» з уцілілих фрагментів, аби тільки дати містянам воду, уже в минулому.
«Був розроблений проєкт, виконана реконструкція методом горизонтального буріння. Новий водогін прокладений під річковим дном. Виготовлення проєкту разом з будівництвом водогону обійшлося в 6,5 мільйона гривень. Витрати взяв на себе ЮНІСЕФ, який оплатив ще один, майже вдесятеро дорожчий, проєкт — будівництво каналізаційного колектору від головної КНС до очисних споруд», — розповідає Михайло Зубко.
Заміна водогону від водозабору / Фото: Михайло Зубко
Колектор уже збудований. Це шестикілометрова мережа. Наразі тривають стандартна процедура введення його в експлуатацію, розробка технічних паспортів тощо.
«Проєкт дуже коштовний. Особливо якщо враховувати, що у 2024-му ЮНІСЕФ співпрацював з нами вже на умовах співфінансування — 20 % від загальної суми проєкту довелося шукати Балаклійській громаді. Але це було варте того. Колектор побудували з якісних поліетиленових труб. Думаю, що він прослужить не менше ста років — такий граничний термін експлуатації труб, а може, й довше. Була замінена вся міська каналізація аж до очисних», — підкреслює Михайло Зубко.
Термін експлуатації попереднього колектору вже давно вичерпався, оскільки в його основі були сталеві або азбестові труби, до того ж він зазнав пошкоджень унаслідок активних бойових дій.
Проблеми з водою
Загалом у Балаклійській громаді водопостачання і водовідведення були відновлені майже на довоєнному рівні, за винятком міського молокозаводу і Вербівського ліцею. Ці об’єкти були зруйновані обстрілами, наразі вирішується їхня подальша доля, тому питання підведення до них водоканалізаційних мереж поки що не на часі.
Великі проблеми з водопостачанням виникли в селі Протопопівка. Через цей населений пункт проходила лінія фронту, він був дуже розбитий, дісталося і мережам водопостачання. До того ж, мережі давно потребують модернізації. З цих причин час від часу доводиться обмежувати подачу води, особливо в нічний час доби. Наразі триває передача мереж на баланс водоканалу.
«Свердловини ми вже оприбуткували, та справа не тільки в них. Село віддалене — знаходиться за сорок кілометрів від адмінцентру громади, тому нашаровуються ще й транспортні проблеми. Маємо намір передати водоканалізаційне господарство Протопопівки на обслуговування Петрівській дільниці, яка знаходиться поблизу. Але щоб дільниця змогла взяти Протопопівку на себе, її спершу треба забезпечити транспортом та інструментом. Зараз активно шукаємо шляхи вирішення цього питання, бо хочемо допомогти людям», — зауважує Михайло Зубко.
А от у селі Нова Гусарівка, яке теж опинилося на лінії зіткнення, є навіть поліпшення. Донори встановили там нову водонапірну вежу, полагодили свердловину — замінили частину труб.
«Сьогодні благодійні організації прокладають водопостачання на тих ділянках села, де його раніше не було, встановлюють автоматику, нові насоси», — розповідає начальник КП «Балаклійський водоканал».
Заміна водонапірної вежі в Петрівському / Фото: Михайло Зубко
Непогано йдуть справи й у Петрівському. Місцеві спеціалісти відновили пошкоджені обстрілами ділянки. У селі за підтримки міжнародних партнерів замінили водонапірну вежу та насоси.
Якщо з’являться можливості
«У Балаклії немає поверхневих джерел, вода подається виключно з артезіанських свердловин глибиною 700 та 120 метрів. За своїми характеристиками вона повністю відповідає санітарним нормам України. Проте роками, через відсутність належного фінансування, водопровідні мережі поступово зношувались. Сьогодні їхній технічний стан залишається однією з ключових проблем», — говорить Михайло Зубко.
На підприємстві вже розпочали часткову заміну та модернізацію водогонів, але для комплексного оновлення системи водопостачання потрібні значні ресурси. Паралельно з цим, за наявності фінансових можливостей, установили б нові фільтрувальні станції.
Обладнання для лабораторії від ЮНІСЕФ / Фото: Михайло Зубко
Керівник підприємства зазначає, що для більшості споживачів першочерговим є питання наявності та якості води в крані, тоді як система водовідведення часто не цікавить узагалі. Хоча насправді вона є надзвичайно важливою для забезпечення гігієни, екологічної безпеки та стабільного функціонування громади.
«У Балаклії водопостачання здійснюється з артезіанських свердловин через станцію другого підйому та розгалужену мережу водопровідних труб. Це порівняно проста і менш затратна система. Водночас каналізаційна мережа міста є значно складнішою і включає сім каналізаційних насосних станцій, систему самопливних та напірних колекторів, численні оглядові колодязі й потужний комплекс очисних споруд», — зазначає Михайло Зубко.
Унаслідок ворожих ударів головна каналізаційна насосна станція була майже повністю зруйнована і функціонує в аварійному режимі. Відповідно, витрати на експлуатацію, обслуговування, електроенергію та ремонт у цій системі значно вищі. Тариф на водовідведення формується з урахуванням цих витрат.
«Реалізація проєктів будівництва нових очисних споруд, реконструкції каналізаційних насосних станцій та колекторів стане важливим кроком для підвищення якості послуг і забезпечення екологічної безпеки громади», — наголошує Михайло Зубко.
Незважаючи на те, що на підприємстві зайняті понад сотню працівників, основне навантаження лягає на плечі аварійних бригад. Під «аварійки» використовується транспорт, частина якого — автівки радянської доби, а також легковики з причепами. Це значно впливає на оперативність та якість ремонтних робіт. У 2023-му підприємство отримало від благодійників кілька вживаних авто, що дещо покращило технічний стан автопарку.
«Зараз працюємо з тим, що маємо, але впевнені, що в майбутньому зможемо оновити парк аварійної техніки сучасними автомобілями. І це буде лише початок. Обов’язково реконструюємо мережі та споруди, збудуємо нові, кращі. Створимо запаси матеріалів, інвестуємо в заходи з енергоефективності, зокрема, у встановлення сонячних панелей. Підприємство активно залучає благодійну допомогу, яка дозволяє покращувати технічний стан і розвивати інфраструктуру. До речі, вже співпрацюємо з німецькими партнерами над проєктом встановлення сонячних панелей на міському водозаборі, що дозволить суттєво заощадити енергію. Незабаром також очікуємо отримати від них автомобіль-самоскид», — розповідає Михайло Зубко.
Війна суттєво корегує плани Балаклійського водоканалу і змушує тверезо дивитися на ситуацію.
«Зараз головне — працювати, триматися і наближати перемогу над підступним ворогом. Лише після здобуття перемоги і встановлення стабільного миру з’являться справжні можливості для реалізації всіх наших задумів», — підсумовує Михайло Зубко.
Раніше ми писали, що водопостачання Харкова наблизять до стандартів ЄС.
