Вижила у Другій світовій, але загинула від російської ракети: у Балаклії поховали 88-річну жінку

 Про це кореспондентці медіа «Слобідський край» розповіла дочка загиблої Світлана Борисенко.

За словами Світлани Борисенко, її мама Алла Миколаївна Воронкова у п'ятиповерхівці, поблизу якої вдарила балістика, проживала з 1978 року. Подружжя Воронкових працювало на Балаклійському цементному заводі, від якого й отримало житло.

«Народилася мама в місті Синельникове Дніпропетровської області. Там закінчила школу зі срібною медаллю, згодом Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут. Батько був випускником гірничого інституту. Вони працювали в одній галузі, познайомились. Уже як подружжя переїхали до Балаклії на запрошення керівництва Балаклійського цементного. Батько працював начальником кар'єру, він був хорошим гірняком, мама – в головному технічному відділі», – розповідає дочка загиблої.

Як зазначає Світлана Борисенко, її мама у спогадах часто поверталась до подій Другої світової. У чотирирічному віці вона отримала осколкове поранення в спину. Через це родина не змогла вчасно евакуюватись із Синельникового і терпіла утиски від румунів, які воювали на боці німців. Поранення для маленької дівчинки могло б закінчитись фатально. На допомогу прийшов хірург санітарного поїзда, який затримався на станції Синельникове. Він успішно прооперував дитину.

«У сімдесятих роках був навіть такий випадок: мамі довелося подорожувати літаком. Її не пропускали на посадку, оскільки спрацьовував металошукач. Вона перебрала всі речі, але нічого металевого не знайшла. Так ми довідались, що осколок залишився при ній», – згадує дочка Світлана.  

Як зазначає Світлана Борисенко, у день трагедії у неї не було поганих передчуттів. Навпаки, вона, як завжди, планувала вихідні. Світлана з чоловіком проживає в Харкові, а щосуботи разом їхали до Балаклії, забирали маму і проводили вихідні на дачі в передмісті. Така склалась хороша сімейна традиція.

«Коли син подзвонив мені і повідомив, що ракета вдарила поблизу маминого будинку, я почала їй дзвонити. Вона не відповідала. Але надія ще була: за два дні до трагедії у неї зламався телефон. Вона мені могла подзвонити, а я їй – ні. У вихідні ми планували вирішити цю проблему. Тоді я почала турбувати сусідів, але про маму ніхто нічого не міг сказати. Рятувальники знайшли її з множинними переломами. Епіцентр вибуху трапився на рівні її квартири, від якої нічого не залишилось. Майже нічого. Вціліли тільки книги. Мама любила читати і зібрала завидну бібліотеку. Все, що було всередині помешкання, перетворилось на купу сміття», – розповідає дочка загиблої.

Поховали Аллу Миколаївну на місцевому кладовищі. Вона дуже хотіла дожити до 90-річчя, і для цього мала всі підстави. Жінка обходилась без сторонньої допомоги, любила працювати в садку. Для дітей та онуків сушила яблука, заготовляла горіхи. Російські окупанти позбавили її такої можливості.  

Раніше ми писали, що ідентифіковано загиблих у Новоплатонівці унаслідок обстрілу окупантів.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».