«Навіть тут цвітуть квіти»: кадри з Борівської громади представили на всеукраїнській виставці (фото)
Діловод Підлиманського старостинського округу Борівської громади Альона Кондратенко стала учасницею всеукраїнського фотопроєкту «Навіть тут цвітуть квіти». Він показує життя українців у громадах поруч із лінією фронту. Роботи мисткині представлені у столичній галереї «Лавра».
Про це кореспондентці медіа «Слобідський край» розповіла сама Альона Кондратенко.
За її словами, проєкт був реалізований за підтримки міжнародних партнерів. У його межах мешканці прифронтових територій отримали одноразові плівкові фотоапарати, щоб зафіксувати своє повсякденне життя серед випробувань війни.
«Фотозйомку розпочала у травні. Отримала плівковий фотоапарат і вирішила зафіксувати те, що бачила щодня: спалені ліси, знищені обстрілами бази відпочинку, людей, які продовжують жити, працювати, допомагати одне одному», – розповідає авторка серії фотографій про життя Борівської громади.
Як зазначає Альона, раніше Борівщина славилась своїми лісами та зонами відпочинку, проте з початком великої війни більшість із них була спалена.
«Їдеш на роботу – і боляче дивитися. Але навіть серед руїни утверджується життя», – зауважує жінка.
З Борівської громади Альона була єдиною, хто долучився до проєкту. Усього жінка відзняла 24 кадри. Її фотографії – не про руїну, а про силу людей, які не здаються. Так, на одному з фото – Підлиманський ліс, понівечений російськими обстрілами. Через нього пролягає дорога. З одного боку – обгорілі дерева, чорна земля, а з іншого – ще живий, зелений ліс. Отаке наочне протиставлення руйнування і життя, війни і миру.
Попри складну безпекову ситуацію, Альона продовжує працювати. Вона й нині їздить з Ізюма до рідного Підлиману, де видає хліб та гуманітарну допомогу тим, хто залишається в її рідному селі. Також вона допомагає із закупкою та доставкою ліків. Пенсіонери просять її зняти готівку з їхніх карток в Ізюмі, де працюють банкомати.
«У селі залишається 191 людина. Хтось не може виїхати, хтось не хоче. Ми допомагаємо всім, хто ще там», – розповідає вона.
Чоловік Альони – військовий. Нині він служить неподалік, на Ізюмському напрямку.
«Чоловік добровільно долучився до лав ЗСУ. Я вірю в нього, як і в усіх наших захисників», – говорить жінка.
Для Альони мистецтво фотографії стало не просто захопленням, а способом пережити біль і зберегти красу навіть у темряві.
«Коли я фотографую – я відпочиваю. Це дозволяє мені перевести подих і жити далі», – ділиться вона.
Раніше ми писали, що у центрі Коробчиного створили фотолокацію з нагоди 280-го ювілею.
Дякуємо, що прочитали цей матеріал. Приєднуйтесь до читацької спільноти «Слобідського краю».
