Дрони полюють на «швидкі» та пошту, лівий берег без світла та зв’язку: ситуація у Борівській громаді

Про це кореспондентці медіа «Слобідський край» розповіла заступниця начальника Борівської селищної військової адміністрації Олена Клименко.

Громада, розділена річкою і війною

Борівська громада поділена річкою Оскіл на правий і лівий береги. Евакуація оголошена на всій території — вона обов’язкова, але не примусова.

«Громада вже півтора року перебуває в зоні активних бойових дій. Евакуація — обов’язкова для всіх. Дітей у нас майже не залишилося. Люди розуміють ризики, але рішення кожен ухвалює сам», — говорить Ольга Клименко.

Станом на сьогодні у громаді проживають 1255 людей: 806 — на лівому березі, 449 — на правому.

За словами посадовиці, близько 75 % тих, хто залишився, — люди віком 60 плюс.

«Людей у поважному віці дуже важко переконати. Часто чуємо фразу: “Буду помирати вдома”. Це дуже боляче чути», — зізнається посадовиця.

Де найбільша небезпека

Найскладніша ситуація — на лівому березі. Там відсутні газ, електрика, мобільний зв’язок. Через безпекову ситуацію енергетики не можуть відновити інфраструктуру.

На правому березі — дев’ять населених пунктів у двох старостинських округах. Світло є, хоча періодично зникає. Мобільний зв’язок працює. Діють невеликі крамниці. Раз на тиждень соціальний автобус громадської організації «Проліска» вивозить людей до Ізюма — на оформлення документів чи проведення банківських операцій.

«У громаді немає жодного банку. Люди їдуть до Ізюма. Хто власним транспортом, хто соціальним автобусом», — пояснює Ольга Клименко.

 Страх виїзду

У громаді залишаються 10 дітей у дев’яти родинах. Переважно це соціально вразливі сім’ї — малозабезпечені або матері-одиначки.

«Вони бояться їхати до Харкова. Кажуть: там обстрілюють гуртожитки, де живуть переселенці. Переконати складно. Примусово вилучати дітей ми не можемо — такого механізму немає», — наголошує посадовиця.

Щоб підтримати ці родини, громада разом із партнерами надала їм фінансову допомогу.

Гуманітарка під обстрілами

Раніше на лівий берег завозили гуманітарний хліб і продуктові набори. Нині через постійні атаки це майже неможливо.

«Ми довозимо допомогу до річки — і стоїмо. Чекаємо, коли дозволить безпекова ситуація. Дрони постійно висять. Вони полюють не лише на військовий транспорт, а й на цивільний», — каже заступниця начальника Борівської СВА.

Нещодавно в одному з населених пунктів дрон-камікадзе влучив у дах броньованої «швидкої», що приїхала на виклик. Поранення отримала соціальна працівниця, яка знаходилась поблизу і супроводжувала отримання пенсій.

«Укрпошта» доставляє пенсії, посилки, навіть проводить дрібну торгівлю. Але кожен виїзд сьогодні — це ризик», — додає посадовиця.

Гроші на тепло

Улітку родини на обох берегах отримали по 19 400 гривень допомоги на підготовку до зими. Газопровід на лівому березі пошкоджений, відновлення неможливе.

«Нині триває реєстрація на виплати по 10 800 гривень на три місяці (сума надходить одноразово). Кошти люди отримують приблизно за 10 днів після подачі документів», – каже Ольга Клименко.

«Ми працюємо в Ізюмі як хаб. Реєструємо, допомагаємо з документами. Беремося за будь-який проєкт, аби підтримати людей», — говорить заступниця начальника СВА.

Працюють на віддалі

Органи влади перемістилися до Ізюма, але адміністративні послуги не зупинені.

«Держава залишила нам доступ до реєстрів. Жодна адмінпослуга не призупинена. Навпаки — розширюємо перелік. Працюємо в межах закону, але стараємося знайти рішення для кожного», — підкреслює Ольга Клименко.

Громада також веде власний реєстр ВПО, щоб розуміти, де перебувають її жителі та як адресно залучати допомогу.

«Виїзд – не зрада дому»

Враховуючи вкрай складну безпекову ситуацію, влада вкотре закликає людей виїжджати.

«Часто чуємо: “Ми нікому не потрібні”. Це неправда. Ми потрібні своїй державі. Потрібні одне одному. Виїзд —  не зрада дому. Це спосіб зберегти життя», — каже Ольга Клименко.

Раніше ми писали, яка ситуація у прикордонних селах Золочівської громади.

Дякуємо, що прочитали цей матеріал. Приєднуйтесь до читацької спільноти «Слобідського краю».