Осередок життя та незламності: як сільський клуб у деокупованих Тишках став хабом

Творче життя, яке перервали

В активному творчому житті Черкасько-Тишківського клубу до початку повномасштабної російської агресії брали участь дорослі й діти. 

«У нас було кілька музичних колективів. Ансамбль народної пісні «Україночка», де співали бабусі – найбільш поважний колектив. А також ансамбль сучасної пісні «Червона калина» та квартет, де співали професіональні музиканти. Ще один колектив – дитячий, назвали його «Калинонька». У клубі займалися, проводили репетиції, проводили концерти», – згадує керівниця закладу Тетяна Кравець. 

Чоловік Тетяни також працює у клубі. Обоє мають музичну освіту, тож безпосередньо брали участь у творчому процесі, що відбувався у клубі. Обоє приїхали з Луганщини. У Харкові здобули вищу освіту. Оселилися недалеко від міста, у Циркунівській громаді, бо шукали затишний куточок ближче до природи.

Незадовго до початку бойових дій у будівлі клубу провели сучасний ремонт. 

«До ремонту опалення не було, дах був у жахливому стані. У будівлю провели газ. Прибудували котельню та підключили опалення. Замінили вікна та двері, зробили внутрішній та зовнішній ремонт. Закупили нові меблі, оновили сцену. В оновленому приміщенні бібліотеки проходили тематичні виставки для дітей», – розповідає керівниця закладу.

«Давайте просто збиратися»

Творче життя у Черкасько-Тишківському клубі поставила на паузу війна. Окупація, активні бойові дії спричинили чималі збитки та руйнування в Циркунівській громаді. Через небезпеку люди масово виїжджали. 

«Нам просто пощастило, що та частина села Черкаські Тишки, Зарічка, де знаходиться клуб, не дуже постраждала під час активних бойових дій. На відміну від тієї частини, що розташована впродовж траси», – говорить Тетяна Кравець.

Тож після деокупації громади у 2022 році клуб відкриває нову сторінку своєї історії і стає справжнім центром життя для людей, які залишилися у селі, й тих, хто почав повертатися додому, коли окупантів відкинули на безпечну відстань. 

Заняття у Черкасько-Тишківському клубі

«Коли звільнили наше село, було не зрозуміло, що робити. Раніше ми проводили концерти, співали, готували тематичні виступи. Зараз, звісно, наші колективи не збираються, не співаємо. Тож подумала так: «Співати не можемо, давайте просто збиратися», – згадує керівниця клубу. 

Одним з напрямів стала робота з дітьми. Спочатку до клубу приходили дванадцять дітей різних віку та інтересів. Першими були діти самої Тетяни, потім до них приєдналися інші. Завідувачка закладу зв’язалася з волонтерами. Одразу отримала допомогу від благодійного фонду «Мирне небо Харкова», представники якого привозили дитячий одяг, взуття, іграшки, набори для творчих занять.

«Почала розмірковувати, що робити далі, як організувати для дітей цікаве та корисне дозвілля. Іноді й просто грали у настільні ігри, дивилися мультфільми та кіно. До речі, начальник СВА Микола Сікаленко подарував нашому клубу екран. Напередодні повномасштабної війни Будинок культури на День села отримав проєктор, а екрана так і не було, тож проєктор так і залишався запечатаним у коробці. Це стало першою позитивною подією», – розповідає Тетяна Кравець.

Також з допомогою небайдужих людей, які привезли у клуб ялинку, гірлянди та подарунки, діти отримали перші справжні різдвяні свята з початку війни. 

Психологічна та медична допомога 

Через деякий час у Черкасько-Тишківському клубі почали працювати психологи. Щотижневі заняття із психологом організувала громадська організація «Грінландія». 

«Регулярна робота психолога в селі стала великою підтримкою для мешканців. Також у нас з дітьми та дорослими працювали психологи БО «БФ Схід-СОС». ВБФ «Деполь Україна» проводили психологічні заняття для жінок. Зараз психологи приїжджають раз на тиждень і займаються із жінками, у тому числі індивідуально. Особливо це важливо, коли в людини горе. Одна з наших бабусь втратила внука, який був на передовій. Наш циркунівський психолог Микола Буря допоміг, коли вона розповіла йому про своє горе. А ще в однієї літньої жінки онука оголосили зниклим безвісти. Але вона вірить, що хлопець живий, чекає. Слава Богу, в нас є психолог, який допомагає», – зазначає керівниця клубу. 

Заняття з психологічної допомоги 

Нові напрями діяльності клубу, передусім гуманітарні, почали швидко розширюватися. На базі закладу організували видачу продуктових та гігієнічних наборів, одягу. 

«На той момент у мене був розписаний кожен день: понеділок – психологи, вівторок – заняття з дітьми, середа – видача одягу. Знайшла волонтерів, зв’язалася з ними, вони привезли до нас партію секонд-хенду. Я все це розібрала по коробках і зробила видачу в середу. І так далі, кожного дня», – розповідає Тетяна Кравець.

В клубі організована видача гуманітарної допомоги

У приміщенні клубу «Польська медична місія» та команда ізраїльських і українських волонтерів «Фріда» проводили для мешканців села прийоми лікарів. Благодійники передали клубу великий генератор, який використовували, коли були перебої з електрикою. На жаль, зараз через небезпеку прийоми у Черкаських Тишках не проводять, лікарів можна відвідати у Циркунах. Але у разі блекауту генератором можуть скористатися мешканці села. Також поруч із будівлею побудоване укриття. 

Так Будинок культури перетворився на центр незламності й став центром життя села. 

Допомога та підтримка 

У травні 2024 року, коли рф почала новий наступ на Харківщині, частина мешканців села знов була змушена виїхати. Довелося припинити й заняття з дітьми та молоддю. 

За словами пані Тетяни, зараз у Черкаських та Руських Тишках проживає приблизно 1100 осіб. Усі отримують гуманітарну допомогу на території Черкасько-Тишківського клубу. 

У селі залишаються більшою мірою люди похилого віку. Але вік не заважає їм робити свій внесок у благоустрій. Так, до Дня визволення села 6 травня біля пам’ятного знака прибрали територію та вшанували пам’ять загиблих Захисників України. 

З клубом продовжують активно взаємодіяти волонтерські та благодійні організації. Щотижня мешканці села мають можливість скористатися безплатними послугами перукаря, які надаються за підтримки Харківської Християнської церкви та Мереф’янської Християнської церкви, а також Дмитра Брика та БФ «Долоньки милосердя». 

Пам’ятною подією у Черкасько-Тишківському клубі став концерт українсько-американського дуету Ольги Стернейчук та Бена Стюарта. У програмі були фольклорні пісні англійською та українською, власні твори Бена. 

Концерт Ольги Стернейчук та Бена Стюарта

Концерт відбувся за підтримки Циркунівської сільської військові адміністрації, яка постійно допомагає клубу в Черкаських Тишках. 

«Був випадок, коли неподалік від клубу стався приліт і потужний вибух пошкодив дах. У нас мав бути майстер-клас. Усе до нього було підготовлено заздалегідь. Прийшла, бачу, що у приміщенні вода. А харківські волонтери, з якими домовилися проводити заняття, мають приїхати от-от, за дві години. Зателефонувала до сільської військової адміністрації. Кажу, не знаю, що робити, вода ллється з горища. Хлопці з комунального підприємства миттєво були на місці, відремонтували дах у клубі та окремій будівлі котельні», – згадує Тетяна Кравець.

За підтримки місцевої влади клуб організовує виїзди мешканок села до Центру життєстійкості у Циркунах. Минулого тижня це був майстер-клас, який провела жителька громади Любов Іванівна. Жінки готували вафельні трубочки.

На виїзному майстер-класі у Циркунівському Центрі життєстійкості 

«Ми одна громада, і кожен мешканець має відчувати себе її частиною. Тому робимо все, щоб згуртувати людей, допомогти всім необхідним. Тільки разом можна протистояти викликам, які ставлять воєнні часи», – каже начальник Циркунівської  сільської військової адміністрації Микола Сікаленко. 

Майстер-клас від «Харківського жіночого об’єднання «Сфєра»

А відвідувачі клубу, попри все, залишаються активними і не падають духом. 

«Кожна з бабусь, з якими я працюю, особлива. Ми назвали наш колектив «Незламні дівчата». Наприклад, одна так жартує, що тільки дивуюся: людині під дев’яносто і таке гостре почуття гумору. Інша полюбляє готувати вареники. У нас в клубі є традиція: коли в когось з ансамблю «Україночка» день народження, вона обов’язково наліпить вареників, млинців насмажить. Бабусі кажуть: «Таню, як добре, що клуб відкрили!». А що робити? Звісно, було страшно, в мене двоє дітей. Але я не захотіла виїжджати з дому. Я люблю Україну і хочу робити свою справу, тим більше, коли уся громада допомагає та всіляко підтримує», – говорить Тетяна Кравець.

Учасниці майстер-класу від «Сфєри»

Раніше «Слобідський край» розповідав, чому в Циркунівській громаді з населених пунктів, де оголошена обов’язкова евакуація, не виїжджають мешканці.