Волонтерство, відбудова та амбітні плани

Циркунівська громада зазнала значних руйнувань унаслідок окупації і бойових дій та продовжує потерпати від прильотів зараз. Нині тут проживає трохи більше трьох тисяч людей. Більшість житлового фонду пошкоджено або зруйновано повторними обстрілами. Державні програми покривають потреби повільно, тому до відновлення житла підключилися активні мешканці, міжнародні та благодійні організації, а також сама громада.

Валентина – мешканка села Циркуни на Харківщині. Разом з чоловіком та сином вона залишалася вдома під час окупації.

Сини Валентини – військові. Один долучився до армії ще на початку великої війни, інший – одразу після деокупації. Нині жінка пенсіонерка, але без діла сидіти не може. Тому пішла волонтерити.

«Я, щоб не зійти з розуму, стала волонтером. Спочатку речами в наметі займалася, а потім все більше і більше. Зараз готую їсти для наших місцевих мешканців та для команди з благоустрою, це команда, яка не тільки прибирає територію, а й допомагає ліквідувати наслідки ворожих обстрілів та пожеж. Вони сміття вивозять, дерева пиляють, допомагають з ремонтними та відновлювальними роботами. Усе, що можна по селу, вони роблять. Тому ми їх годуємо. Це для мене як відрада. Чоловік теж на пенсії, та він працює. Як тільки нас звільнили, сів на велосипед і поїхав на роботу на завод у Харків», – ділиться Валентина.

Вона говорить, через обстріли пошкодження будинку були постійні. Спочатку все ремонтувалося власноруч, а потім почали допомагати благодійники та громада.

Виїжджати з громади жінка не планує, каже, до обстрілів уже звикли, та й покинути волонтерство і своїх земляків уже просто не зможе.

«Ми могли б у Харків виїхати, у нас там квартира дітей залишилася. Але нам не хочеться, живемо, працюємо. Дехто питає: «Ой, як ви там сидите?» Я кажу: «А чого це ми сидимо? Ми живемо. Ми працюємо. Це ви десь там сидите», – додає Валентина.

До повномасштабного вторгнення в Циркунівській громаді проживало понад 10 тисяч людей. Сьогодні – трохи більше трьох тисяч, з них близько 200 – внутрішньо переміщені особи. Майже кожен будинок у селі зазнав пошкоджень, а деякі вулиці знищені повністю. Обстріли з боку росії не припиняються, і частина домівок уже пережила не одне, а два чи три руйнування. Загалом близько 70 % житлового фонду громади зруйновано.

Будинки у Циркунах / Фото: «Слобідський край»

Коштом сільської ради в Циркунах відновили один з двохповерхових багатоквартирних будинків, що зазнав великих пошкоджень унаслідок обстрілу. Це коштувало громаді близько 14 мільйонів гривень.

Усі комунікації в будинку також відновили, туди вже повернулися жити майже всі мешканці. А на наступний рік планують його повністю утеплити.

«Дуже серйозний ремонт цього будинку зробили: дах, усередині, підвальні приміщення. Роботи зараз на завершальній стадії, і вже будинок виглядає доволі пристойно, люди можуть робити по єВідновленню ремонти своїх квартир», – додає Микола Сікаленко.

Ще одну багатоповерхівку, відому як «Дім вчителів», вдалося відновити коштом благодійників. Громада виграла грант на суму 540 тисяч гривень, за них змогли поміняти зруйнований дах, а з вікнами та вхідними групами допомогла волонтерка з Великої Британії. Усіма ремонтними роботами займалися представники молодіжної ради.

Самотужки вони відремонтували й дитячий центр – охочі приходили у вільний час та робили дах.

Більшості мешканців, які живуть у приватних будинках, з відбудовою та ремонтами допомагають міжнародні організації та благодійники. Жительці Циркунів Аліні дах відремонтувала одна з міжнародних гуманітарних організацій.

«Дах був дуже пошкоджений, вікна повилітали. Були прильоти і влітку, і ще з 2022 року пошкодження залишилися. Паркан пошкоджений, гараж теж осколками побило. Дах нам благодійники вже зробили, на черзі – вікна, їх уже доставили, тепер мають установити, чекаємо. Усередині будинку ми самі ремонтували та до ладу все приводили, щоб не жити у бруді. Тяжко жилося з пошкодженим дахом, ми як могли його самі «підлатали», але тепер новенький», – каже Аліна.

Будинок пані Аліни / Фото: «Слобідський край»

Мешканка Циркунів Валентина Семененко згадує, як після деокупації повернулися до рідного села. Тоді з будматеріалами їм допомогла громада.

«Коли ми приїхали, то виявили, що нас, як і багатьох інших мешканців села, обікрали окупанти. Дощечки, молоток, навіть цвяхи – все вкрадено, нічого не було, пустота. Нам тоді дали будматеріали, щоб хоч якось дім до ладу привести. Нам забили вікна, бо всі 14 вилетіли, жодне не вціліло. Три зими зимували без опалення, зробили собі в підвалі пічку, завдяки благодійникам отримали дрова. Минулої зими видали брикети, а наші хлопці, молодь з громади, нам їх привезла, розвантажили, бо ми б самі цього вже не зробили», – ділиться Валентина.

Село Циркуни стало частиною пілотного проєкту комплексного відновлення за принципом «Краще, ніж було». Проте наразі через обстріли та близькість до фронту цей процес призупинили. Загалом відбудова поки що ведеться тільки в самому селі Циркуни, адже навколишні села поки не розміновані, та й безпекова ситуація нині там дещо погіршилася.

Нещодавно Циркунівська громада презентувала Стратегію розвитку на 2026–2030 роки. Найголовніше – європейська інфраструктура, інновації в освіті та медицині, точки економічного зростання в умовах війни та майбутня відбудова, безпека як невід’ємний складник у кожному проєкті.