Більше, ніж просто розмовний клуб: як працює «Паляниця» у Харкові
У бібліотеці-філії № 5 ЦБС Слобідського району Харкова відбулася чергова зустріч Українського клубу «Паляниця». Захід присвятили Дню Незалежності та Дню Прапора. Присутні обговорили життєвий шлях історичних постатей України, чиє життя пов’язане з Харковом. Особливу увагу приділили і жертвам Великого терору.
Як розповіла медіа «Слобідський край» завідувачка бібліотекою-філією № 5 Юлія Кравчук, ідея створити україномовний клуб з'явилася ще минулого року, але свою роботу «Паляниця» розпочала в січні 2025-го. Зустрічі проходять щомісяця. За її словами, головна мета — створити україномовне середовище, де люди можуть вдосконалювати свою мову, спілкуючись на теми, що їх цікавлять.
Завідувачка бібліотекою-філією № 5 Юлія Кравчук / фото: Слобідський край
«Наші зустрічі завжди цікаві та пізнавальні. До нас приходять різні люди — поети, історики. Поетеса Ніна Супруненко навіть написала вірш про паляницю спеціально для учасників клубу. Поки що займаємось самі, але були б раді, щоб до нас приєдналися вчителі української мови. Адже дуже хочеться знати і володіти рідною мовою досконало», — ділиться пані Юлія.
Бібліотекарка читальної зали Наталія Тимошенко розповіла про історію Дня Незалежності України / фото: Слобідський край
Бібліотекарка читальної зали Наталія Тимошенко наголошує, що клуб не стільки розмовний, скільки український. Його учасники готують виступи українською, завдяки чому вдосконалюють свої знання та навички.
«Український клуб «Паляниця» — це не просто місце для вивчення мови. Це спільнота, де люди єднаються навколо спільних цінностей: любові до рідної мови, історії та культури. Це осередок підтримки, тепла і стійкості в умовах війни, де кожен може знайти однодумців і зробити свій внесок у спільну справу», — додає вона.
Для багатьох учасників клуб став місцем, де вони можуть відчути тепло і підтримку. Пані Ірина, яка нещодавно пережила важку втрату (захищаючи Україну, загинув її племінник), розповідає, що російська мова викликає у неї спротив і несприйняття. «Я ходжу сюди, бо тут така душевна тепла атмосфера, вчать українську. Тут я дізнаюся багато цікавого. Добре, що зараз багато людей переходять на українську. Адже російська — це мова агресивної імперії, яка несла і несе тільки зло і розруху», — говорить вона.
Людмила Біденко, постійна відвідувачка бібліотеки та волонтерка, запрошує всіх приєднуватися до клубу. «Ми співаємо разом, вивчаємо історію створення пісні, дізнаємося про її авторів. Ми не тільки розмовляємо, але й волонтеримо. Також намагаємось розмовляти українською і в побуті. Хочеться, щоб наша солов’їна звучала всюди», — ділиться пані Людмила.
Ще одна учасниця клубу, Ірина, є активною читачкою бібліотеки з 2009 року. Вона давно мріяла про такий клуб і була дуже рада, коли побачила оголошення про його відкриття.
«Це особливо важливо під час війни, коли коло спілкування значно звузилось. Я приходжу додому і розповідаю своїм сусідкам, чоловікові, сестрі, що було цікавого, про що дізналась», — додає вона.
Виготовляли обереги для Захисників / фото: Слобідський край
Під час зустрічі учасники клубу приділили особливу увагу Дню Прапора та Дню Незалежності. Дізнались багато цікавого про Петра Григоренка та Василя Елланського. Звучали душевні вірші Наталії Красилі, а разом з майстринею Елеонорою Сідак вони виготовляли янголи-обереги для українських воїнів, вкладаючи в них молитви і побажання Захисникам.
Читайте також:
Скарби з бабусиної скрині: як у селі на Сахновщині створили музей під час повномасштабної війни