Збирають ягоди та влаштовуються на роботу: життя переселенців у Краснокутській громаді

12.07.2022 12:25 Краснокутськ
Краснокутська селищна рада Краснокутська селищна рада

До повномасштабного вторгнення росіян населення Краснокутщини складало близько 26,7 тисячі жителів. Зараз притулок у громаді знайшли близько 14 тисяч переселенців. Про те, які труднощі довелося пережити громаді та які має плани на майбутнє, розповіла «Слобідському краю» очільниці Краснокутської ТГ Ірина Карабут.

Перші дні війни

У перші дні повномасштабної війни до Краснокутської громади приїхало багато людей, на базі селищної ради був створений транзитний пункт. Люди могли тут переночувати, поїсти, випити гарячого чаю та вирушати далі або залишатися на Краснокутщині. У добрій справі громаді допомагало чимало благодійних організацій, фондів та волонтерів.

– Незважаючи на віру, якісь минулі конфлікти, різні погляди на життя, нас усіх об’єднало одне – допомога людям, які постраждали від війни, – каже Ірина Карабут.

На території громади діє церква «Спасіння», за словами очільниці громади, саме вона перевезла найбільше людей на захід України. Церква перевозила постраждалих від війни своїм коштом, на власних автомобілях. Людей з інвалідністю церква змогла відправити з Краснокутщини в Німеччину, там був створений своєрідний хоспіс для постраждалих від війни.

Усі працівники селищної ради, старости та інші спеціалісти з першого дня війни працюють 24/7. Утім, серед мешканців та переселенців знаходяться люди, які можуть бути незадоволеними, пишуть негативні коментарі в соцмережах.

Іноді думаєш: «Коли ж це все скінчиться?!». Особливо, коли почалася реєстрація ВПО, було дуже-дуже складно. Не працювала система, реєстри, величезні черги… Ми зобов’язали всіх старост до цієї роботи, у нас шість віддалених робочих місць ЦНАП – але цього все одно було недостатньо. Дівчата, які працювали з ВПО, приходили додому о восьмій годині ранку, трохи спали та знову бігли на роботу. Всі працювали вночі, скільки було паніки, сліз, криків… Але ми впоралися, всіх зареєстрували, люди почали отримувати допомогу. Я хочу подякувати всім працівникам ЦНАПу, старостам, співробітникам селищної ради – вони працювали «до зносу», – зауважує Ірина Карабут.

Прозора робота з гуманітарною допомогою

З перших днів війни Краснокутська громада почала займатися доставлянням гуманітарних вантажів. Як каже очільниця громади, тоді їм дуже допомогла Харківська ОВА.

Я дуже вдячна голові ХОВА за розуміння, координацію та допомогу. Бувало таке, що ми за власні кошти перевозили вантажі, було складно… Хоча і зараз також нелегко. Працівники селищної ради скидалися та купували пальне, а іншого виходу не було. Ми працюємо на перемогу, – зазначає Ірина Карабут.

Гуманітарну допомогу привозять до Краснокутської селищної ради, звідти старости її забирають та розвозять по своїх селах. Усі працюють на ентузіазмі, на своїх автомобілях, причепах. Гуманітарну допомогу видають для ВПО та вразливих категорій населення громади.

Місцевим також дуже складно переживати ці часи… Ціни піднялися, продуктів не вистачало, – зауважує очільниця громади. 

Нещодавно Краснокутська ТГ отримала карету швидкої допомоги від польського Фонду міжнародної солідарності. До неї поляки додали гуманітарну допомогу – це харчові продукти, засоби гігієни та турнікети (останні громада передасть на потреби ЗСУ).

Збирають ягоди та влаштовуються на роботу Життя переселенців у Краснокутській громаді

У нас все прозоро – при селищній раді створено гуманітарний штаб, до його складу входять працівники селищної ради, є голова, заступник і члени штабу. Вони збираються та вирішують, кому в першу чергу треба надати гуманітарну допомогу. Все задокументовано, є протоколи, – наголошує Ірина Карабут.

Збирають ягоди та влаштовуються на роботу Життя переселенців у Краснокутській громаді

Про видачу гуманітарної допомоги селищна рада повідомляє на сторінках соцмереж та сайті громади. Для зручності переселенців навіть створили телеграм-канал «Внутрішньо переміщені особи Краснокутської громади», де публікуються важливі оголошення.

На території громади діє багато підприємств, які всіляко допомагають у підтримці населення. Наприклад, у перші дні війни місцеві сільгоспники видавали борошно, олію, молоко, яйця.

– Як голова громади, я відчула велику підтримку з боку підприємців, сільгоспників та бюджетників. Богодухівське сільськогосподарське підприємство «Родіна» перші півтора місяця війни видавало нашим жителям безкоштовне молоко. Старости набирали цілі бідони та везли у села, а в Краснокутську прямо з молоковоза видавали. Відчувається така єдність… Велике бажання перемогти, щоб швидше закінчилася ця війна, – ділиться голова Краснокутської селищної ради. 

Місцеві підприємства видають гуманітарну допомогу прямо з машин на площі. Крім того, Краснокутська громада тісно співпрацює з Богодухівською РВА, Червоним Хрестом.

Про плани громади

Незважаючи на війну, в Краснокутській громаді чимало амбітних планів на майбутнє. Нещодавно громада підписала меморандум про створення Коаліції Доброчесних Громад. Головне завдання цієї коаліції – зробити громади прозорими, публічними та доброчесними в часи війни.

Збирають ягоди та влаштовуються на роботу Життя переселенців у Краснокутській громаді

Це пілотний проєкт. Ми й так працюємо відкрито, а тепер за допомогою майданчика «Прозорро» оприлюднюємо інформацію про гуманітарну допомогу. До речі, ми єдина громада в Харківській області, яка є членом цієї коаліції. Доброчесні громади мають більше шансів на підтримку людей та міжнародних партнерів, – зауважує очільниця Краснокутської громади.

Наразі Краснокутщина готується до нового опалювального сезону та подає різноманітні проєктні заявки для покращення життя в громаді.

– Ми хочемо зробити житло для ВПО. Велике бажання створити нові робочі місця, якесь підприємство, мабуть… Єдине «але» – ми близько до фронту. А так у нас все є, у нас край ягідний. Зараз місцеві та переселенці збирають малину, ожину, полуницю. У нас були колосальні плани на розвинення туризму, багато проєктів написано, багато повигравали, хотіли обладнати пляж місцевий, і на все на світі вже кошти позакладали. А тут війна… – із сумом зазначає самоврядовиця. 

Попри всі складнощі та виклики, в громаді є вакантні робочі місця. Наприклад, напередодні нового навчального року місцевий ліцей шукає вчителів. Ірина Карабут упевнена, що ці місця займуть освітяни з числа ВПО. 

До мене приходила жінка, директорка Вовчанського ліцею, ми її влаштували вчителем до нас. Людей багато, які беруться за будь-яку роботу, аби тільки нам було, що їм пропонувати. Ми вперше стикаємося з такою проблемою, як війна. Набиваємо гулі… Але з часом усе виходить, головне триматися, – додає очільниця Краснокутської громади.