«У нас побували варвари і терористи»: Куньєвська громада відновлюється після окупації

07.10.2022 12:00 Куньє
Фото: Куньєвська сільська рада Фото: Куньєвська сільська рада

Куньєвська територіальна громада Харківської області перебувала в російській окупації майже шість з половиною місяців. Рашисти за цей час наробили такої шкоди, що ще багато років місцеві це відчуватимуть. Утім вже зараз населені пункти ТГ потроху повертаються до нормального життя – в громаді активно працюють над відновленням усіх комунікацій. Жителям видають «гуманітарку», а впродовж найближчого часу люди мають отримати пенсії.

Російські загарбники окупували Куньєвську сільську територіальну громаду 26 лютого. Знову замайорів прапор України над ТГ на початку цієї осені, коли її та інші громади Харківщини звільнили під час контрнаступу Збройні Сили України. Очільник Куньєвської громади Нерсес Нерсисян був на місці до квітня. Сільського голову окупанти брали в полон, намагалися змусити співпрацювати, втім їм це не вдалося зробити. Згодом керівник громади зміг виїхати з окупації. Це він зробив згідно з розпорядженням начальника обласної військової адміністрації від 05.03.2022 № 11в/дск «Про дії сільських, селищних, міських голів, депутатів органів місцевого самоврядування, членів виконавчих комітетів, посадових осіб місцевого самоврядування при загрозі захоплення/окупації території громади, захопленні адміністративних будівель», керівником районної військової адміністрації було визначено подальше його місце перебування і режим роботи.

– Ми на власні очі побачили банду варварів, це не люди, а терористи, яким нема діла до місцевого населення. Захопили територію, але, що робити з нею вони, не розуміли, – зазначає очільник Куньєвської громади. – Через відсутність інформації місцеві думали, що ми їх кинули і втекли за кордон. Ні! Ми увесь цей час працювали в Ізюмському районі з нашою районною військовою адміністрацією. Про людей ніхто не забував, по можливості намагалися якось підтримувати їх, передаючи через Печенізьку дамбу допомогу.

Допомагали Ізюму

Сільський голова поділився, що його найбільше вразило, коли він повернувся до рідної громади через кілька місяців.

– У громаді абсолютно нічого не робилося, повна бездіяльність окупаційної влади. Вони навіть елементарні речі з благоустрою, такі як покосити бур’ян, не робили.

У громаді не було газу, можна було якось його відновити, втім вони навіть найменших зусиль не доклали до цього. Вони не думали зробити хоч би якісь умови для виживання людей. Я не знаю, чим окупаційна влада займалася, мабуть, вивозом зерна, пограбуванням тощо, – каже Нерсес Нерсисян. – Наші земляки розповідали, що рашисти між собою село Бугаївку називали містом, оскільки там є асфальт. Мабуть, у багатьох з окупантів була ненависть, що ми живемо краще за них.

Очільник громади розповідає, що газу не було в ТГ з початку літа – десь раніше він пропав, десь пізніше. Практично протягом усієї окупації світла не було в селі Липчанівка, оскільки там на початку війни пошкодили підстанцію.

В інших селах громади електроенергія з перебоями, але була. Втім це заслуга насамперед самих жителів, які об’єднувалися і власноруч ремонтували, оскільки окупантів узагалі не цікавили такі питання.

Куньєвська територіальна громада, Харківська область, Україна, осінь 2022 року

Керівник Куньєвської ТГ підкреслює, що люди дуже згуртувалися, аби пережити всі складні моменти окупації. 

– Десь протягом місяця в середині весни вдалося організувати підвезення молока та хліба двічі на тиждень у кожен населений пункт громади. Наш місцевий сільськогосподарський кооператив «Восток» давав продукти, а ми займалися розвезенням. У Бугаївці навіть учителі та інші працівники соцсфери йшли допомагати на це підприємство, оскільки рук не вистачало, – каже Нерсес Нерсисян.

Допомагала Куньєвська громада не лише жителям своїх населених пунктів.

– Нам розповідали, що в Ізю­мі дуже важка ситуація з продуктами – рашисти гуманітарну допомогу не давали, а наші не мали можливості її доставляти. Тому ми на прохання очільника Ізюмської районної військової адміністрації Степана Масельського виділяли продукти на Ізюм. Молоко і м’ясо давало сільгосппідприємство «Восток», а хліб – місцева пекарня. Цю допомогу передавали через ДСНСників, – розповідає Куньєвський сільський голова.

Коли у квітні місцева влада Куньєго виїхала, ще якийсь час вдавалося надавати допомогу землякам. Утім потім почалися переслідування з боку загарбників, оскільки окупаційна влада не була зацікавлена в тому, щоб люди виживали своїми силами. Загарбники привозили російську «гуманітарку», але її було обмаль. За словами Нерсеса Нерсисяна, це робилося для того, аби показати, що місцева влада не може забезпечити населення гуманітарною допомогою, а вони привезли «гуманітарку». Звісно, все це знімалося на камеру.

Школи не відкрилися

Очільник громади розповідає, що окупанти мародерили і грабували все, що тільки можна.

– Як тільки вони зайшли в громаду – всі магазини були пограбовані. Заходили, чи то вибивали двері, чи прив’язували тросом і висмикували її, просто варвари. У нас п’ять крупних сільгосппідприємств – усі розграбували. Приміщення Куньєвської сільської ради розбите, а всередині нема ані комп’ютерів, ані холодильників, узагалі нічого. Було таке, що окупанти понапивалися і розсікали на танку населеним пунктом. Також вони виїжджали до іншого населеного пункту і стріляли по Бугаївці, – каже голова Куньєвської сільської ради.

Очільник громади зазначає, що руйнувань приватного сектора небагато – десь 10 % пошкоджених або зруйнованих будинків. За його словами, найбільше в громаді постраждали школи. Зруйновані Чистоводівський і Куньєвський ліцеї. У Чистоводівці навчальний заклад відновленню не підлягає, у Куньєму – треба робити детальний технічний аналіз. Утім вже зараз можна сказати точно – поточний ремонт там не допоможе, мінімум капітальний.

Окупанти хотіли розпочати новий навчальний рік 1 вересня, але їм це не вдалося.

– У нашій громаді жодна школа з місцевими вчителями не готова була організовувати роботу при окупаційній владі, – підкреслює Нерсес Нерсисян. – Вчителі не йшли на співпрацю з орками, хоча погрози були. Ми дуже вдячні землякам, що вони витримали такі складні виклики, вижили, залившись патріотами своєї Батьківщини. Сила до вчителів не застосовувалася, але до інших людей траплялося. Були фізичні розправи, жителів забирали в катівні до Ізюма та інших місць.

Куньєвська сільська територіальна громада, Харківська область, Україна, осінь 2022 року

Українські військові діяли філігранно

На щастя, завдяки нашим Збройним Силам окупації в Куньєвській та інших громадах Харківської області настав кінець.

– Люди дуже чекали на це. Деякі втрачали віру, втім прорив ЗСУ став приємною несподіванкою для них. Коли військові нас звільняли, то вони це робили дуже обережно, можна сказати, хірургічно прибирали окупантів. Від обстрілів української армії люди не постраждали. Люди в хорошому сенсі шоковані, що так швидко і без жодних руйнувань пройшла деокупація. Мешканці зустрічали наших воїнів з хлібом-сіллю, пригощали борщем, – ділиться Нерсес Нерсисян.

Куньєвська сільська ТГ, Харківська область, Україна, осінь 2022 року

Наразі Куньєвська громада потроху повертається до нормального життя.

– На сьогодні у нас мета номер один – дати людям газ, світло і зв’язок, яких наразі (станом на 3 жовтня. – Прим.) немає в громаді. 4 жовтня вже подали газ у Бугаївку, тож за кілька днів і інші населені пункти теж отримають. Над відновленням електрики теж активно пра­цюємо. Плануємо, що протягом жовтня газ і світло будуть у громаді. Зв’язок теж відновлюють, фахівці цілодобово працюють. У деяких місцях уже можна зателефонувати, – розповідає Нерсес Робертович.

Ведеться робота щодо приїзду мобільного відділення Укрпошти для видачі пенсій. Також одразу видаватимуть й одноразові виплати від Червоного Хреста в розмірі 1200 гривень тим людям, які жили в окупації. Орієнтовно, це почнуть робити  десь із 7-9 жовтня.

У громаді після деокупації почала надходити й гуманітарна допомога.

– Завдяки начальнику Харківської обласної військової адміністрації Олегу Синєгубову та начальнику Ізюмської районної військової адміністрації Степану Масельському, а також Червоному Хресту ми отримуємо необхідну допомогу. Приємно здивований, як себе поводять люди в чергах на отримання «гуманітарки»: ставляться до всього з розумінням, скандали не влаштовують, – зазначає очільник громади. – Наразі в нас є потреба у будівельних матеріалах та генераторах. З більш глобального – Starlink і комп’ютери. Ми про всі свої потреби говоримо, відповідні запити надаємо.

Куньєвська громада, Харківська область, Україна, осінь 2022 року

«Вбили» дорогу в Чорнобаївці

За словами Куньєвського сільського голови, наразі, після деокупації, в громаді проживає 3 тисячі людей, до 24 лютого мешкало 4 тисячі 500 осіб. Нерсес Нерсисян вважає, як тільки з’являться газ, світло і зв’язок, більшість людей повернуться додому.

– Найголовніше, що в людей знову настало життя без обмежень – вони без проблем можуть поїхати до родичів у Харків, що неможливо було зробити за останні місяці, – зауважує очільник громади. – Я на території громади кожен день з ранку до вечора. Багато хто мені телефонує, питає, чи можна повертатися, коли буде газ, світло і зв’язок, я кажу: «Вам рішення приймати, нічого радити не можу», втім, думаю, що після відновлення комунікацій багато людей повернуться.

Нерсес Нерсисян зазначає, як тільки справляться з першочерговим завданням, відновленням комунікацій, займатимуться обстеженням і благоустроєм громади.

– Треба наводити лад у населених пунктах. Зокрема, розбиті дороги. З Куп’янська на Ізюм дорога проходила через нашу громаду, а саме через село Чорнобаївку. І на проміжку від неї до траси Київ – Харків – Дов­жанський рухалася вся ворожа техніка. Там і так дорога не дуже хорошою була, а зараз вона пов­ністю «вбита». Це також одне з основних питань. Будемо намагатися до зими засипати ті величезні ями, – говорить керівник Куньєвської ТГ.

Також він звернувся до жителів громади.

– Передусім хочу подякувати їм, що вони витримали це, що вірили в повернення під український стяг. Хочу побажати терпіння, бо війна продовжується, але зі свого боку намагатимемося якомога швидше повернути громаду до нормального життя, яке забрали в нас окупанти. Віримо в нашу перемогу, – наголошує Нерсес Нерсисян.

Будь у курсі

Протягом осінньо­зимового періоду влада забезпечить безоплатною деревиною мешканців територій, прилеглих до зон проведення бойових дій. Серед восьми таких регіонів – і Харківська область. Усі витрати на закупівлю та доставлення деревини обласним військовим адміністраціям буде компенсовано шляхом перерозподілу субвенції з державного бюджету. 27 вересня цю ініціативу Мінреінтеграції підтримав Уряд, який видав розпоряд­ження про перерозподіл коштів і схвалив відповідні розрахунки.

– Змінами передбачено надання можливості обласним військовим адміністраціям Донецької, Запорізької, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської, Дніпропетровської та Чернігівської областей, території яких прилеглі до зони проведення воєнних (бойових) дій, забезпечити населення цих територій деревиною паливною на період опалювального сезону, – повідом­ляють у Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Розподіл зазначеної субвенції планують здійснювати пропорційно, відповідно до наданих обласними військовими адміністрація­ми пропозицій. Реалізація проєкту буде здійснюватися в межах видатків, передбачених Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, – а саме, в обсязі 562,5 млн грн.

Як повідомили «Слобідському краю» в Харківській обласній військовій адміністрації, наразі обласна адміністрація збирає від районних військових адміністрацій та органів місцевого самоврядування дані щодо кількості відповідних домогосподарств для доведення інформації до Мінреінтеграції, з подальшим винесенням на засідання Кабміну та потім прийняття рішення щодо виділення коштів.

Наразі органи місцевого самоврядування збирають інформацію в громадах щодо потреби у дровах, першочергово – в деокупованих населених пунктах. Людям, аби отримати дрова, треба звертатися з відповідною заявою у свої громади.

Звісно, у Куньєвській громаді це питання також тримають на контролі.

– Ми працюємо над цим, однак у нас більш актуальне підключення газу, бо левова частка населення користується саме цим енергоресурсом. Ми поки що заяви від людей на дрова не збираємо, втім уже давали відповідь на запит Харківської обласної військової адміністрації, скільки наших людей потребує деревини. У нас є один населений пункт у громаді, де газопостачання відсутнє. Це Іванчуківка, там у людей пічне опалення. Ось для них виділення дров є актуальним, утім і інші жителі громади також не відмовляться від них про всяк випадок, – каже Нерсес Нерсисян.