Втратили дім та почали життя з нуля

Курилівська громада, що в Куп’янському районі, перебуває в безпосередній близькості до лінії фронту, є зоною активних бойових дій та потерпає від постійних обстрілів. Там пошкоджено або знищено близько 80 % приватного житлового сектора та багатоповерхівок. Унаслідок ворожих атак у громаді знищені всі школи, дитячі садки, клуби. Фактично зрівняний із землею навіть один з найдавніших дерев’яних храмів Харківщини – Церква Святого Івана Богослова. Також 80 % населених пунктів не мають газу та електрики.  Наразі у громаді залишається понад 600 людей. Евакуація з Курилівської громади дуже ускладнена та вкрай небезпечна: дороги розбиті, мости зруйновані, а люди та авто на вулицях одразу стають мішенню для окупантів. Мешканці, які виїхали, почали життя з нуля на новому місці. У Харкові для них відкрили хаб, що став для людей другим домом.

Ігор Фесенко – колишній староста Глушківського старостинського округу Курилівської громади. Наразі його рідне село – «сіра зона», воно вщент зруйноване російськими обстрілами. До Харкова чоловік евакуювався у вересні 2024 року. Зізнається, з виїздом тягнув до останнього, бо намагався допомогти тим, хто залишався.

Попри постійні обстріли та небезпеку, місцевим доставляли гуманітарну допомогу та проводили з ними бесіди щодо евакуації. Багатьох доводилося вмовляти виїхати, адже ситуація з кожним днем ставала все складнішою. Двічі Ігор потрапляв під обстріл та отримав контузію. Про один з таких небезпечних епізодів він розповів.

– Ми намагалися допомагати людям, життя тоді було дуже насичене, але страшне. Одного разу зустрічали автівку з хлібом, і коли чекали, був приліт зовсім поруч. Ми з одним дідусем дивом уціліли, хоч осколки навколо нас усе посікли, але ні він, ні я не постраждали. Загалом на той момент основна задача для нас була вмовити якомога більше людей виїхати. Тому ми між цими обстрілами каталися. Вивезли всіх дітей трошки раніше. А ось літніх людей дуже складно було умовити виїхати, не хотіли кидати свої хати. На сьогодні, за нашими даними, десь близько десятка людей там і залишилося «лежати»… – зазначає чоловік.

Через зруйновану інфраструктуру останній рік евакуація з громади була дуже ускладнена, вивозити людей могли тільки військові. Дотягнувши до останнього, місцевим доводилося під обстрілами з білими прапорами виходити з небезпечних населених пунктів. Деякі випадки закінчувалися трагічно. Але більшості все ж пощастило. Наприклад, остання група мешканців, які виїжджали з громади, звернулися до Курилівського хабу з проханням про евакуацію.

Росіяни вбили двох цивільних у Кругляківці / Фото: Харківська обласна прокуратура

Мешканці, які евакуювались у Харків, зареєстровані в гуманітарному хабі громади, там вони отримують різну допомогу. Наразі в Курилівському хабі на обліку перебуває понад три тисячі людей. Ігор Фесенко щоденно тут працює.

– Це наш рідний дім на сьогодні, який зроблений з великою любов’ю та професійним підходом. Співробітники тут – практично всі з нашої громади, вони один одного знають. Кожна зустріч як свято, спілкуємося, обмінюємося інформацією. Але всі переживають за домівку, питають, як там, що там. Кожен з наших мешканців вірить, що все ж повернеться додому, – додає Ігор.

Деякі жителі громади виїхали на безпечну територію ще навесні 2022 року. Однією з таких є Олена Зеленська, яка досі з жахом згадує окупацію.

З рідного села вона разом з двома синами виїхала у травні 2022 року, відтоді додому не поверталася.

– Моєму старшому сину було 17 років, зріст – метр вісімдесят. Я сильно переживала за нього, коли окупанти заглядали в нашу автівку. На нього вони й звернули свою увагу перш за все. Питали скільки років, яке прізвище, чи не боїмося. А один запитав: «Як вам живеться з таким прізвищем?». Старший син каже: «Мені дуже добре живеться з цим прізвищем». На щастя, ми нормально дісталися Харкова, але тоді у місті було дуже гучно та страшно, ми не змогли тут залишатися і вирішили їхати далі, – розповідає Олена.

Спочатку сім’я оселилася в Борисполі, та після року, проведеного на Київщині, захотілося повернутися ближче до рідного дому.

Курилівський хаб надає гуманітарну допомогу та консультації для жителів громади. Там діють відділи соцзахисту, ЖКГ та ЦНАП, де приймають документи, координують звернення та надають консультації.

– У нашому хабі працює більш ніж 20 спеціалістів з різних галузей і відділів. У нас є відділ соцзахисту, куди можуть люди звернутися по допомогу. У нас є програми для військовослужбовців, які були призвані з нашої громади і зараз захищають країну – грошові виплати за мобілізацію, за поранення і за демобілізацію, – говорить фахівчиня відділу соцзахисту Курилівської сільської військової адміністрації Ірина Українцева.

Приміщення хабу безпечне. Там є генератор і Starlink, люди можуть, скористатися інтернетом та перечекати повітряну тривогу. Також у хабі приймають юристи та працює психолог.

– Раз на місяць у нас приймає консультант з Пенсійного фонду, люди звертаються і без запису приходять на консультацію. Люди можуть до нас прийти проконсультуватися, за телефоном теж можна це зробити. Даємо контакти наших консультантів, і можна спитати, треба їхати до хабу чи є можливість вирішити питання дистанційно. Ми постійно відстежуємо, скільки в нас людей з інвалідністю, скільки жінок, чоловіків, дітей, і коли «заходить» якийсь гуманітарний фонд, знаємо вже наші потреби за категоріями, – зазначає Українцева.

У хабі працює відділ житлово-комунального господарства та комісія зі зруйнованого й пошкодженого майна, куди люди можуть звернутися з документами на домоволодіння.

– Наша сільська рада згоріла, а разом з нею – й усі документи та архіви. Лише по деяких населених пунктах вдалося дещо вивезти, тому формуємо нові реєстри. У нас працює державний реєстратор, який має право заносити людей у державні реєстри, видавати всі витяги й так далі, тобто працювати з документами, – додає фахівчиня відділу соцзахисту.

Видача сертифікатів на продукти у Курилівському хабі /Фото «Слобідський край»

А особливість цього хабу в тому, що там є освітній простір Глушківського ліцею. Його відкрили на прохання мешканців. У громаді наголошують: цей простір став не лише місцем навчання, а й важливим середовищем взаємної підтримки та поступового психологічного відновлення. Його відвідують діти, які пережили схожі травматичні події – обстріли, страх та вимушений виїзд з дому.

В освітньому просторі навчаються як дошкільнята, так і школярі. Зараз його відвідують ще й діти з інших громад Куп’янського району та Горлівки, що на Донеччині.

– Нині освітній простір відвідують сім дітей, які мають особливі освітні потреби, вони працюють додатково з асистентами вчителями, логопедами. Будь-яку проблему ми намагаємося вирішити, для цього і працюємо, – зазначає начальниця відділу освіти, культури, молоді та спорту.

Освітній простір  у Курилівському хабі /Фото «Слобідський край»

Минулого року за ініціативи начальника Курилівської сільської військової адміністрації Олександра Бауліна у громаді запровадили програму «Обдаровані діти». Її мета – заохотити дітей до кращого навчання. Відмінники, переможці предметних олімпіад, інтелектуальних, творчих та спортивних змагань отримують за свої здобутки грошову винагороду. Лише минулого навчального року учасникам цієї програми видали понад 160 тисяч гривень. Заохочення отримують і вчителі, які виводять учнів на новий освітній рівень.

У більшості дітей дошкільного віку є проблеми з мовленням. Причина – стрес, який малеча пережила через війну та обстріли.

– Першопричина порушень мовлення – великий стрес. Тому ми намагаємося якомога більше дітей залучити до логопедичного пункту, який відкрили в цьому році. Тут іде робота над постановкою звукової мови, над розвитком зв’язного мовлення і навіть над виправленням вад писемного мовлення. Також ми проводимо регулярні корекційні заняття з дітьми з особливими освітніми потребами. Ті діти, які перебувають поза межами Харкова або навіть поза межами України, отримують допомогу дистанційно, – підкреслює вчитель-логопед Анжела Кресало.

В освітньому просторі додають, що запрошують до себе й дітей з будь-яких населених пунктів.