«Те, що нас знають і нам довіряють, дуже важливо»: Новопокровка пишається волонтерами

У Новопокровській громаді пишаються своїми волонтерами, які почали працювати з початку повномасштабного вторгнення. Громада не була під окупацією, тому майже одразу налагодила допомогу військовим. Дуже багато роботи взяли на себе місцеві волонтери, які працюють у різних населених пунктах. Новопокровський селищний голова Олена Слабінська каже, що громада всіляко підтримує цю діяльність та сприяє цій роботі. 

– Щось робимо ми, щось – наші волонтери. Якщо об’єднати зусилля, можна вирішити набагато більше питань, ніж якби ми працювали кожен сам по собі. Спільно, через налагоджені міцні зв’язки між селищною радою, волонтерами, небайдужими жителями вдається зробити так, щоб військові отримували якнайбільше допомоги від нашої громади, – розповідає Олена Слабінська. 

«Захисники – усі рідні, свої люди»

Волонтерка та засновниця ГО «Ленточка» Олена Карачевцева – жителька Харкова. Але виросла в селі Тернова Новопокровської громади, де живуть рідні. Вона й сама після початку війни вимушена була на якийсь час повернутися до батьків, коли росіяни розбили житло на Північній Салтівці. Але як тільки будинок відновили, однією з перших серед його жителів повернулася додому.

Займалася волонтерством на Північній Салтівці, бо тоді, на початку великої війни, багато людей жили у підвалах. А ще допомагала жителям своєї громади, особливо дітям – їздила по селах та передавала памперси, харчування. Згадує, як журналісти з-за кордону та церкви «Свята Трійця» і «Джерело життя» надсилали їй гуманітарну допомогу, яку жінка передавала людям. І, звісно, майже одразу з початку повномасштабного вторгнення стала допомагати військовим.

Зараз пані Олена більше зосередилася саме на цьому напрямі й особливо підкреслює, що не буде зупинятися мінімум до нашої Перемоги. Вона їздить не лише по Харківщині, а й у інші області, де тривають бойові дії. Хлопці завжди чекають на волонтерку, знають, що «Ленточка» зробить усе можливе, щоб допомогти. Чоловік пані Олени – військовий, на фронті також її зять, який, до речі, родом із Новопокровки. Тож наші захисники для неї – усі рідні, свої люди.

– Зараз я займаюся тим, що збираю та передаю військовим рації, станції, акумулятори, генератори, шини для автівок, інше необхідне обладнання. Ми постійно на зв’язку, хлопці підтримують мене, а я – їх, – говорить Олена Карачевцева.

Допомога для військових від «Ленточки»

Часто допомогу військовим передає з «Ленточкою» і селищна рада, яка ніколи не відмовляється від співпраці для підтримки захисників. Громада, наприклад, надавала для хлопців продукти.
– Якщо треба, можна завжди звернутися у селищну раду або до селищного голови Олени Слабінської. Вони не відмовляють, якщо мова йде про захисників та їхні потреби, – каже пані Олена.

Інформаційна підтримка дуже важлива

Любов Волкова починала своє волонтерство з виготовлення окопних свічок. Парафін спочатку купувала за свої кошти. Потім до неї приєдналися інші жительки села Тернова, зараз у волонтерському осередку шість дівчат, які вже четвертий рік разом допомагають військовим. Пані Любов називає їх гуртом «Домашні смаколики». А ще їй дуже допомагають донька, чоловік та інші родичі.

Зараз волонтерки з Тернової не обмежуються свічками, а гроші донатять односельці та всі, хто хоче підтримати військових. Про збори їх повідомляють у місцевих групах у соцмережах.

– Коли тепла погода і свічки не потрібні, шиємо маскувальні сітки з перфорованого спандбонду, які завжди просять. Або готуємо для хлопців випічку, вони її люблять. Зараз сезон овочів, так ми салати закриваємо. Далі буду фарширувати і закладати у морозильну камеру перець. Також завжди передаємо військовим сало – з приправами та часником, цей смаколик користується великим попитом, – розповідає пані Любов.

Овочі для захисників

Одна із жительок села, пані Алла, пече дуже смачний хліб. «Я її питаю: «Аллочко, зможеш спекти хлібця домашнього?». «Зможу», – відповідає. Жодного разу не відмовила, за що я їй дуже вдячна, як і усім, хто приєднується до нашої роботи», – говорить Любов Волкова.

На її думку, не можна залишатись осторонь від того, що зараз відбувається через війну. Усі мають допомагати ЗСУ. Не можеш фізично щось робити, донать. «Кожна людина може щось робити. Це моє глибоке переконання», – каже жінка.

Багато жителів громади розділяють таку позицію. За словами пані Любові, гроші донатять не лише тоді, коли оголошують збори. Можуть просто прийти й принести, якщо хочуть передати особисто. «Я за кожну копієчку звітую в себе у соцмережах, бо для мене важлива довіра людей», – пояснює волонтерка.

Щодо співпраці з громадою, то, крім усього іншого, важливою пані Любов вважає й інформаційну підтримку. Завдяки авторитету селищної ради та її можливостям інформувати жителів про якісь заходи, долучається більше людей. Наприклад, на Великдень до збору приєдналися школярі, які збирали для захисників смаколики, плели для них обереги та робили малюнки. І нещодавно був черговий збір, жителі громади знову активно приєдналися, щоб підтримати військових.

Любов Волкова

– Бувають ситуації, що людина хоче допомогти, але не знає як. До кого звернутися, щоб бути впевненим, що твої донати отримають військові, а не вкрадуть нечесні люди? Тому інформаційна підтримка, репутація, довіра мають велике значення. У нас у громаді усі волонтери знають одне одного, ми разом чесно працюємо заради Перемоги. Тож те, що багато людей про нас знають, дуже важливо, – впевнена Любов Волкова. 

«Не треба шкодити хлопцям»

У важливості репутації та спільної роботи з усіма, хто хоче допомагати військовим, впевнена й волонтерка Олена Удовікіна. Восени 2022 року разом з іншими жительками селища Есхар вони почали плести сітки. Це, так би мовити, «основна діяльність» волонтерського осередку «Берегині Есхару». Але якщо виникає необхідність, то намагаються закривати й інші потреби, співпрацюючи з колегами – волонтерами зі своєї громади. Робили окопні свічки, організовували збір на шоломи для військових із рідного селища, збирали кошти, щоб придбати те, що просили бійці.

– Селищна рада надала приміщення, де ми плетемо сітки. Це дуже велика підтримка з боку громади. Не всім українським волонтерам місцева влада надає таку серйозну допомогу, тож вони вимушені винаймати приміщення, сплачувати оренду та комунальні послуги, – розповідає пані Олена.

Військовим завжди потрібні маскувальні сітки

Раніше людей у них було більше, але й зараз бажаючі приєднуються до «берегинь», дізнаючись про них з оголошень, від інших волонтерів чи завдяки черезтинному радіо.

– Будь-хто може приєднатися до нас та допомагати військовим. І не обов’язково плести сітки. Буває, люди приносять продукти чи смаколики або в’яжуть шкарпетки, усе це ми також передаємо бійцям, – говорить пані Олена.

Саме у тому, чи будуть приходити нові люди та чи будуть підтримувати волонтерів пересічні громадяни, велику роль відіграють репутація та довіра. Бо кількість тих, хто донатить та приєднується, скорочується не лише через складну економічну ситуацію в країні, де йде війна. Впливають і плітки, що волонтери нібито наживаються, заробляють на благодійності.

– Розповсюдження подібних пліток дуже ускладнює нашу роботу. Це мінус донати, мінус нові робочі руки, які б прийшли допомагати, бо хтось подібним вигадкам вірить. Коли чуєш про себе, про свою роботу отаке, це дуже важко. Бо пліткарі самі нічого корисного не роблять, та ще й іншим заважають працювати на Перемогу. Я завжди кажу, що цими балачками ви шкодите хлопцям на фронті та допомагаєте окупантам, – зазначає Олена Удовікіна.

Олена Карачевцева та Олена Удовікіна

Щодо взаємодії «берегинь» із місцевою владою, то зв’язки налагоджені добре, запевняє вона. Якщо потрібна допомога, волонтерки з Есхару звертаються у селищну раду, яка завжди йде назустріч. Звісно, проблем багато, усі вирішити неможливо. Та якщо працювати разом, можна досягти набагато більше.

Кращі результати досягаються разом

У селищній раді співпрацю з волонтерами вважають своїм обов’язком. Чим міцнішим буде зв’язок між усіма, хто підтримує військових, тим швидше можна вирішувати питання і кращим буде результат.

– Ми завжди підтримуємо військових. Якщо вони звертаються, намагаємося зробити усе можливе. Так, бюджет у громади зараз не настільки великий, але, наприклад, нещодавно ми надали субвенцію військовій частині на купівлю екскаватора. Також надали субвенцію іншій військовій частині на закупівлю пікапів. Узагалі з бюджету громади вже надано субвенцій на безпеку і оборону в розмірі понад 9 млн гривень. Допомагаємо захисникам із необхідними для них речами та обладнанням. А ще підтримуємо своїх волонтерів, бо вони роблять дуже багато для армії, для нашої Перемоги, – впевнена селищний голова Олена Слабінська. 

Фото надані волонтерками Новопокровської громади