Окупація, евакуація і нове життя

Пісочинська громада на Харківщині стала новим домом для тисяч внутрішньо переміщених осіб. Тут створили умови для навчання дітей, зокрема побудували підземні школи з найвищим рівнем захисту. Навчання поступово повертається в очний формат навіть для наймолодших – незабаром відкриється унікальний перший підземний дитячий садочок. Також працюють соціальні, культурні та спортивні простори. Частина переселенців уже вирішила тут залишитися, бо для них громада поступово стає новим домом.

Альона народилась і виросла у Вовчанській громаді. Там закінчила медичне училище, вийшла заміж, народила двох дітей. У 2022 році, після виходу з декрету, жінка влаштувалася медичною сестрою у школу. Та попрацювати вдалося недовго – почалася повномасштабна війна. Окупацію родина провела у Вовчанську. Чоловік Альони у 2015 році служив в АТО, хтось з місцевих розповів про це росіянам – і чоловіка викрали.

У січні 2023 року родина вирішила виїжджати з Вовчанська до Пісочина, більш спокійної громади області. Евакуюватися допомогли волонтери, тоді родина взяла лише найнеобхідніші речі. А нині їхнього будинку вже немає, адже росіяни стерли місто з лиця землі.

«Тоді дуже посилилися обстріли, і ми вирішили, що потрібно їхати. Донька боялася всього, тож мали вивозити дітей. Син у перший клас ходив, але можна сказати, що того першого класу в дитини й не було. Чоловік працював у лісгоспі, йому зателефонували й запитали, чи буде він продовжувати працювати. Знайшли волонтерів, які нас привезли. Хотіли спочатку в Харків, але потім вирішили, що краще у Пісочин, у мене тут живуть тітка та кума. Коли збиралися, чоловік говорив: «Ти сильно не нагрібай речей, ми ж ще повернемося». Але не повернулися, дому вже немає, як і міста», – ділиться Альона.

У Пісочині у сім’ї народилася третя дитина – Артемчик, зараз йому два роки. Старшому Максиму – десять, середній Марії – сім.

Альона говорить, на новому місці їм дуже подобається, тому планують тут і залишатися.

«Я дуже рада, що ми оселилися саме тут. Найголовніше, що усе необхідне поруч – садочок, школа, магазини, дуже багато різних занять для діток безкоштовних. Робота є, транспорт», – додає жінка.

За час повномасштабного вторгнення Пісочинська громада прийняла понад 21 тисячу переселенців. Нині тут залишається більше 13 тисяч ВПО. Одна з них – Ніна. Вона приїхала із села Вільхуватка Куп’янського району. Евакуювалася жінка у кінці вересня 2022 року, одразу після деокупації населеного пункту.

Період окупації, за словами Ніни, був надзвичайно важким.

«Перший місяць було дуже страшно. Літаки, вертольоти – це все летіло через нас. Ішли нескінченні колони техніки, через це дорога перетворилася на суцільне місиво. Три дні ми жили у знайомої, бо залишатися самим було страшно. Грошей не було. Гуманітарної допомоги – майже ніякої. На щастя, підтримували дві знайомі, вони скидали на картку трохи грошей. Я вже тоді хотіла виїжджати, але говорили, що Печенізька дамба, через яку відбувалася евакуація, розбита, і я не розуміла, чи зможемо вибратися. А їхати через росію не хотіла», – розповідає Ніна.

Зараз вона із сином живе у знайомої, яка фінансово та морально підтримувала родину під час окупації.

До війни Ніна працювала на пошті, після переїзду спробувала повернутися до звичної справи.

«Спочатку працювала на пошті, а зараз розношу квитанції, мені це більше підходить. Бо тут гнучкий графік, а моїй дитині потрібно багато уваги», – розповідає жінка.

Вона додає, що нині крок за кроком будує нове життя, тримаючись за кожну можливість, а також завдяки підтримці.

Нині у Пісочинській громаді працюють дві підземні школи. Це дало змогу організувати офлайн-навчання для 1–11 класів у дві зміни в одній з них. У закладі – п’ять основних навчальних класів, медпункт, їдальня та санітарні зони. Будівля забезпечена двома централізованими джерелами електроживлення, а також генератором великої потужності для безперебійної роботи у випадку довготривалих знеструмлень. Також в укритті проведена сучасна система вентиляції та освітлення.

Зараз навчальний заклад відвідує 27 дітей ВПО.

«Всі вони адаптовані в освітній процес, для нас немає різниці, це діти нашої громади чи переселенці. Проводимо дуже багато розмов із психологом. Протягом першого семестру приїжджали представники різних благодійних фондів, які працювали з дітьми. Крім того, впроваджуємо в освітній процес хвилини психоемоційного розвантаження, коли учні можуть поспівати, погратися. Це буквально 5–7 хвилин уроку, але це розвантаження», – зазначає Оксана Сасіна.

З відкриттям підземної школи до закладу прийшли учні з Харкова, Південного й інших населених пунктів. Наразі у школі вистачає вчителів.

Ще одна підземна школа розташована в одному з населених пунктів громади. Це споруда з протирадіаційними властивостями: належить до категорії А-1 – має найвищий рівень захисту. До цього в селищі не було жодного укриття. Наразі навчальний заклад відвідує понад пів тисячі дітей.

Зараз у громаді зареєстровано понад дві тисячі дітей ВПО. З них 391 – навчається у місцевих школах.

Навчання для наймолодших також поступово повертається в очний формат. Наразі 60 дітей ВПО відвідують онлайн-заняття у закладах дошкільної освіти. А вже незабаром у громаді запрацює перший підземний дитячий садок. Його готовність – понад 70 %.

«Ми дуже сподіваємося, що зовсім скоро здамо цей об’єкт в експлуатацію, і наші маленькі мешканці зможуть ходити в садочок у зручне, сучасне та безпечне приміщення», – додає очільник громади.

Також у громаді продовжують працювати соціальні й культурні простори. Серед них – молодіжний центр, центр денного догляду для дітей з особливими освітніми потребами, а також Палац культури та мистецтв.

У селищній раді говорять, що для них важливо створити комфортні умови та показати переселенцям, що вони тут не чужі.

«На жаль, кожна людина, яка переїжджає до нас із зони бойових дій, втратила майже все: майно, будинок, роботу, хазяйство, хтось – рідних та друзів. Дуже складна ситуація у цих людей, тому ми намагаємося приділяти максимум уваги, щоб у них з’явилося бажання далі жити, працювати, планувати своє майбутнє на території України, на території нашої громади. Дуже багато ВПО, з якими я спілкувався особисто, хочуть у нас залишитися. Їм тут подобається ставлення до людей, те, що створені безпечні й комфортні умови для дітей», – зазначає Олег Чернобай.