У селищі на Харківщині родини загиблих Героїв встановили Дошку пам’яті на їх честь

Про це кореспондентці медіа «Слобідський край» розповіла сама Оксана Чорняк.

Рідні загиблих добре усвідомлюють, що прифронтова Шевченківська громада живе під загрозою постійних обстрілів. Це стало основною причиною того, що створення пам’ятної локації відкладалося. Та для родин, які втратили найдорожче, чекати, поки покращиться безпекова ситуація, стало нестерпним.

«Ми нікого не звинувачуємо у зволіканні зі створенням Алеї пам’яті.  Ми розуміємо, що громада живе під ударами. Але це наш біль і наша відповідальність — зберегти пам’ять про наших хлопців», — каже Оксана Чорняк, мати загиблого Героя Дмитра Шелюга.

Дмитро Шелюг воював у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені Марка Безручка. Він загинув під Авдіївкою. Йому було лише 23.

«Син мав великі плани на мирне життя. До повномасштабного вторгнення працював у Каневі на комбінаті «Миронівський хлібопродукт». Та коли отримав повістку, не ухилявся. Вручили — пішов», — розповідає Оксана Чорняк.

У групі, яку Оксана створила, підтримують одне одного батьки, дружини, брати й сестри воїнів. Тут вони обговорюють важливі питання, діляться порадами, а інколи й шукають відповіді на складні юридичні та соціальні теми. Саме в цій спільноті й визріла ідея встановити хоча б тимчасовий пам’ятний банер — допоки з’явиться стаціонарна Алея пам’яті.

«Необхідні кошти родини зібрали власними силами. Замовили дизайн, друк та звернулись до керівництва Шевченківської СВА з проханням про дозвіл на розміщення банера «Янголи Шевченківщини» на стелі, яка не використовувалась від початку війни.  До Дня Збройних сил України в Шевченковому вже була встановлена  Дошка пам’яті — з фотографіями та іменами наших  полеглих хлопців. Нам важливо мати місце, де кожне обличчя – живе, де наші рідні не просто список у документах», — говорить мати Героя.

Бригада з благоустрою Шевченківської селищної ради оперативно підтримала ініціативу: привели до ладу територію, почистили, пофарбували та допомогли встановити конструкцію.

За сухими організаційними деталями криється не одна людська трагедія. Жителька Шевченкового Ганна Одерій втратила свого сина Владислава у березні 2022 року. Йому було всього 22.

«Владислав пройшов АТО, мав вищу освіту. У 2020 році він добровільно став на захист України. Під час повномасштабної війни служив гранатометником, згодом — командиром відділення та бойової машини. Він не бачив для себе іншого шляху. Син визначив себе у війську. Так він жив і так загинув», — говорить мати Владислава Одерія.

Владислав загинув 27 березня 2022 року в Ольшанах на Харківському напрямку — усього на 33-й день великої війни. Під час активних бойових дій він жодного разу не був удома. Останній раз Ганна бачила сина 10 грудня 2021 року під час його чергової відпустки.

Родини наголошують: їхня ініціатива –  жест єднання та відповідальності. Увіковічнення пам'яті загиблих — це те, що вони можуть зробити для своїх Героїв уже зараз.

Дошка пам’яті стала першим кроком до майбутньої Алеї, яку вони сподіваються побачити у Шевченковому після стабілізації безпекової ситуації.

Раніше ми писали, що у селі Ізюмської громади з'явилось місце пам'яті полеглих героїв.

 Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».