Золочівська громада: життя в прикордонні, де готуються навіть до найгіршого

Сюди долітає все

Золочівська громада майже щодня страждає від ворожих атак із самого початку повномасштабного вторгнення росії. За цей час тут загинули 93 цивільні людини, ще понад 400 – отримали поранення. Зруйновано або пошкод­жено понад 2500 будинків, пов­ністю знищено три школи.

«КАБи, ракети, «шахеди», «Молнії», «Торнадо», «Урагани» – усе це долітає сюди. Основні удари йдуть на прикордоння», – розповідає начальник Золочівської селищної військової адміністрації Віктор Коваленко.

Лютий, березень і квітень 2025 року були особливо важкими: тоді на територію громади скинули близько 120 авіабомб. Загалом із 2022 року на Золочівську громаду впало близько 400 КАБів. Зараз же окупанти дедалі частіше застосовують різні дрони.

«Сьогодні в громаді проживає близько 18 600 людей. Частина мешканців, які втратили своє житло через обстріли, придбала нове за сертифікатами у Харкові та інших громадах. Загалом жителі отримали близько 400 мільйонів гривень компенсацій за зруйноване чи пошкоджене житло. Молоді сім’ї виїхали за кордон, і ми розуміємо, що багато хто з них, на жаль, уже не повернеться», – каже Віктор Коваленко.

Життя у прикордонні

Кордон Золочівської громади з росією простягається на 52 кілометри. На цій території розташовані п’ять старостинських округів, де нині мешкає понад 1500 цивільних.

«Дітей із цих сіл ми вже примусово евакуювали. Залишаються переважно люди похилого віку. Декілька місяців тому сталася трагедія: сім’я з дітьми приїхала до бабусі в село Стогнії. Увечері батьки забрали двох синів, а донька залишилася в селі. Коли почалися обстріли, вона попросила її теж забрати. Було вже темно, вони ввімкнули фари та поїхали знову до села, і в цей момент по машині вдарив дрон. Загинув восьмирічний хлопчик. Це було жахливе порушення правил безпеки – люди навіть об’їхали блокпости», – розповідає Коваленко.

В Івашківському старостинському окрузі до початку повномасштабної війни мешкало 700 людей, нині залишилося близько 80. У Сотницькому Козачку до війни проживали 120 людей, на момент нападу рф (улітку 2024 року) – 33, нині – жодного мешканця. Росіяни намагалися закріпитися тут і створити плацдарм, подібний до тих, які вони робили в Липцях, Вовчанську чи Куп’ян ську. Завдяки військовим цього не сталося, але бої тривали три місяці.

«Перед цим я приїжджав і благав людей виїхати, ледь не ставав на коліна. Ми організовували евакуацію і вдень, і вночі. Разом із військовими проробляли проходи, і звідти людей буквально витягували з речами, з котами й собаками, навіть поранених. Удалося врятувати 32 людини», – згадує начальник Золочівської СВА.

Лише одну 91-річну жінку знайти не змогли. Згодом, коли на тій території працювали українські захисники, з’ясувалося, що вона наступила на міну, втратила ногу й померла від кровотечі. Бійці поховали її там, де знайшли. 

«Ми знаємо, де саме. Після війни обов’язково перепоховаємо її по-православному», – каже Віктор Коваленко.

Так само спорожніли Уди: раніше тут мешкало понад 1200 людей, тепер – жодної. Зруйновано всі будинки, школу, амбулаторію та церкву.

«У прикордонних селах ворожі дрони буквально полюють за людьми. Варто виїхати машиною – через годину прилітають дрони, спалюють транспорт, розбивають будинки. Люди настільки звикли до вибухів, що вже розрізняють прильоти й вильоти», – додає керівник громади.

Попри небезпеку, старости продовжують працювати, організовувати гуманітарні вантажі та допомогу. Жителі прикордоння отримують не лише продукти й засоби гігієни, а й дрова, дизель-генератори та інші необхідні речі. Утім, через це страждають і самі старости: одна з них уже тричі змінювала місце проживання через удари по будинках. Інша отримала поранення під час розвезення гуманітарної допомоги, коли окупанти вдарили по автівці протитанковою ракетою.

Готові до будь-якого сценарію

У Золочівській громаді щодня проводяться наради з військовими щодо безпекової ситуації. Тут готуються навіть до найгіршого сценарію – активних бойових дій чи окупації. У разі необхідності до процесу евакуації будуть залучені голови вуличних комітетів, старости, волонтери, військові та поліцейські.

«У нас є три варіанти розселення людей. Перший – це розміщення в родичів або близьких. Другий – через Координаційний гуманітарний центр та громадські організації, які допомагають переселенцям. І третій – це Золочів на Львівщині, де уже проживають 12 сімей із нашої громади», – розповідає Віктор Коваленко.

Також у Золочеві Львівської області створений кол-центр, який готовий приймати людей та допомагати їм із розселенням. 

«Нині такої необхідності немає, і сподіваюся, що вона й не виникне. Але всі плани відпрацьовані, щоб діяти завчасно. Коли росіяни почали наступ на Вовчанськ і Липці, я спілкувався з керівниками їхніх військових адміністрацій, поліцейськими, військовими, СБУ. Мені було важливо зрозуміти їхній досвід, щоб не припуститися помилки у разі критичної ситуації. Цей дос­від став для нас дуже цінним», – наголошує керівник громади.

Так, у Золочівській ТГ уже складені списки мешканців: хто й куди готовий виїжджати. Окремо продуманий план для керів­ництва селищної ради та структурних підрозділів. Усі вони мають резервне місце роботи з укриттям за межами громади. Туди зможуть виїхати ЦНАП, управління соцзахисту, а також медичні заклади – як первинка, так і вторинка. Усе це дозволить громаді продовжувати функціонувати навіть у найважчих умовах.

Співпраця та допомога

У 2023 році в громаді підготували 18 проєктно-кошторисних документацій і відремонтували 16 об’єктів. Серед них – будинок дитячо-юнацької спортивної школи та фізкультурно-оздоровчий комплекс. На жаль, школа знову постраждала від удару ворожої ракети. Загалом понад 70 % соціальних об’єктів громади було зруйновано або пошкод­жено: лікарня, заклади освіти, спортивні споруди.

Попри це, громада продовжує відновлюватися за підтримки держави та міжнародних партнерів. Нині у Золочівській громаді діє 38 угод про співпрацю з українськими й міжнародними благодійними організаціями. Це, зокрема, ADRA, World Central Kitchen, «Проліска», «Мирне небо», Червоний Хрест та інші. Вони допомагають продуктами, медикаментами, товарами першої потреби та будівельними матеріалами. Загалом допомогу регулярно отримують 4,3 тисячі домогосподарств із 8,5 тисячі.

«Ми робимо все, аби локалізувати та ліквідувати наслідки ударів. Ніхто не має ілюзій – ворог продовжуватиме стріляти. Тому готуємося до найгіршого і водночас намагаємося зберігати життя», – каже начальник Золочівської СВА.

У Золочівській громаді діє чітка система обліку та розподілу гуманітарної допомоги. Вуличні комітети відстежують, хто реально мешкає в селах, щоб уникнути «дубляжу», а спеціальна комісія при селищній раді розподіляє допомогу за категоріями під протоколи та підписи. Завдяки цьому продукти, гігієнічні засоби, дрова чи генератори отримують саме ті, хто цього потребує.

Вуличні комітети

Коли в бік Золочівської громади окупанти запускають керовані авіаційні бомби, люди оперативно отримують інформацію про загрозу. Повідомлення, зокрема, передаються через голів вуличних комітетів, які інформують мешканців своїх вулиць.

«У багатьох у соціальних мережах є офіційні канали, які оповіщують про небезпеку. А з людьми похилого віку працюють голови вуличних комітетів – вони передають сусідам інформацію про можливу небезпеку. Люди одразу ховаються, це вже врятувало багатьох. Ми маємо 5–7 хвилин, аби перейти в безпечні місця. І цього часу достатньо», – говорить Віктор Коваленко.

До речі, Золочівська громада була однією з перших, де створили мережу вуличних комітетів. Це дуже допомогло в умовах повномасштабної війни.

«Під час вторгнення близько 30 % голів вуличних комітетів виїхали з громади. Але ми замінили їх іншими активними мешканцями. Вони мають інформацію про всіх, хто проживає на вулиці. І найголовніше – у разі прильоту комітети першими дізнаються, хто може бути під завалами, хто потребує допомоги. Вони телефонують, і ми одразу виїжджаємо разом із ДСНС, поліцією, Червоним Хрестом», – зазначає керівник громади.

Розбудовують укриття

Триває у Золочівській громаді й робота з укриттям для нала­годження освітнього процесу. У деяких населених пунктах уже завершено облаштування освітніх локацій, в інших – роботи ще тривають. 

Наприклад, ще торік було відремонтовано приміщення, яке стало дитячим хабом. Сьогодні тут працюють кілька освітніх і розвивальних програм за підтримки благодійної організації «Мирне небо» та UNICEF.

«Заклад має два напрямки роботи: перший – допомога дітям у подоланні освітніх втрат (заняття з української мови, історії, математики та англійської), другий – розвивальні гуртки. Тут займається близько 400 дітей. У класах із ними працюють вчителі та психологи, організовуються спортивні й творчі заняття», – каже начальниця відділу освіти, молоді та спорту Золочівської селищної ради Любов Широкова.

Також UNICEF допомагає із завершенням ремонтних робіт другої частини укриття: встановлює систему вентиляції, опалення, нову електрику.

Через близькість до кордону, усього 18 кілометрів, новий навчальний рік проходить у дистанційному форматі. Загалом у громаді сьогодні залишилося 1884 дітей шкільного віку та 257 дошкільнят.