Як Лозівщина в найважчі часи допомагала людям урятуватися

Евакуація мешканців, зокрема Ізюма, з вокзалу Лозової. Фото: Владислав Куліш Евакуація мешканців, зокрема Ізюма, з вокзалу Лозової. Фото: Владислав Куліш

На початку повномасштабного вторгнення через Лозову евакуйовувалися десятки тисяч жителів Харківської, Донецької та Луганської областей. Частина вимушених переселенців знайшла свій прихисток у громаді. Як досвід 2014 року допоміг місцевій владі максимально ефективно організувати допомогу населенню, чим живе Лозівська громада зараз та як справляється з викликами сьогодення – з’ясовував «Слобідський край».

У березні – вересні тривали жорстокі бої за місто Ізюм, що майже за 80 кілометрів від Лозової, тому загроза наземного вторгнення на територію Лозівщини була надзвичайно високою. Проте лозівчани не залишили своїх сусідів сам на сам зі своєю бідою. У березні було прокладено евакуаційний маршрут, і кілька десятків автобусів з Лозової відправилися в Ізюм, щоб вивезти людей з гарячої точки.

– На жаль, не всіх охочих удалося забрати. Наші автобуси потрапили під обстріл, але привезли доволі багато людей. Місцева влада та керівництво Південної залізниці організували евакуаційні потяги на захід України. Більшість поїхали, але частина людей залишилася в Лозовій, – згадує секретар Лозівської міської ради Юрій Кушнір.

В одній зі шкіл громади було організовано евакуаційний пункт, що приймав вимушених переселенців, які не хотіли їхати далеко від своєї домівки, тому майже відразу Лозівська громада відчула значний приплив ВПО. Але в громаді вже був досвід роботи з внутрішньо переміщеними особами після початку війни у 2014 році. Тоді була відпрацьована система роботи з потоком переселенців з Донецької та Луганської областей.

Ситуація змінювалася щодня: задля подолання кризи 2022 року відділам місцевої влади довелося мобілізувати всі зусилля.

За словами Юрія Кушніра, у кабінеті міського голови з 24 лютого цілодобово запрацював своєрідний кризовий штаб, в який увійшли правоохоронці, рятувальники і комунальники. До допомоги громаді були залучені й освітяни, працівники закладів культури, спорту, управлінь праці та соціального захисту населення.

– На певний час кожен з нас «перекваліфікувався», всім довелося брати участь у підборі житла, розміщенні людей, реєстрації, а також допомагати як харчовими продуктами, так і одягом. Ми на той час уже не рахували, який сьогодні день тижня, яка пора дня, тому що працювали в режимі 24 на 7, – зазначає Юрій Кушнір.

Після успішного контрнаступу Збройних Сил України в Харківській області все більше людей повертаються до Лозівської громади.

– У квітні ми рахували, що приблизно 60 % мешканців міста покинули територію. Зараз уже і лозівчани повертаються, і вимушені переселенці все більше приїжджають до громади, – розповідає посадовець.

На сьогодні в громаді зареєстровано близько 12 400 внутрішньо переміщених осіб. На території Лозівщини працюють чотири центри компактного проживання переселенців. У громаді повністю відновлюють роботу заклади охорони здоров’я, соціального захисту, повертаються торговельні мережі та інший бізнес.

Волонтерський рух Лозівщини

У перші дні бойових дій на території Харківщини Лозівська громада почала отримувати гуманітарні вантажі від інших областей. На початку це була допомога від Львівської та Чернівецької обласних військових адміністрацій, які передали лозівчанам та вимушеним переселенцям харчові продукти, теплий одяг, засоби гігієни.

На базі однієї зі шкіл міська влада організувала гуманітарний хаб, де вся допомога, що надходила до Лозової, збиралася, сортувалася, а потім передавалася до організованих пунктів видачі.

Приблизно на другий чи третій день після повномасштабного вторгнення в Лозовій організувався волонтерський центр. Жителі самі приходили до представників місцевої влади з пропозиціями допомогти тим, хто цього потребує. Волонтери готували їжу, збирали продуктові набори для вимушених переселенців та все необхідне для бійців територіальної оборони. Потім відпрацьовувалася взаємодія волонтерів з місцевою владою. Міський голова Сергій Зеленський провів низку зустрічей з представниками волонтерських центрів, яких з часом тільки більшало, та запропонував допомогу місцевої ради з координацією взаємодії центрів.

– Координація потрібна для того, щоб деякі люди не приходили до волонтерських центрів та не брали гуманітарну допомогу всюди. Зрештою таким чином може не залишитися продуктів для тих, хто цього дійсно потребує, – пояснює секретар Лозівської міськради.

Щоб такого не допустити, волонтерські центри разом з управлінням праці та соціального захисту населення, крім довідки ВПО державного зразка, зробили ще й місцевий документ, на якому волонтерські центри ставили відмітку про дату отримання та тип допомоги – продуктовий набір, засоби гігієни тощо. Від дня останньої позначки має пройти тиждень, перш ніж внутрішньо переміщена особа зможе отримати наступну гуманітарну допомогу в будь-якому центрі.

Ще на початку повномасштабного вторгнення виконавчий комітет міської ради прийняв положення, за яким визначив черговість надання гуманітарної допомоги мешканцям громади. У цілому на Лозівщині основний акцент у видачі гуманітарної допомоги був зроблений на пільгові категорії: людей похилого віку, які перебувають на обліку соціальних служб, багатодітні родини, осіб з інвалідністю та сім’ї, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Наступною великою хвилею отримання «гуманітарки» для Лозової став президентський проєкт «Пакет кожному громадянину». Тоді до громади надійшло 33 тисячі продуктових наборів. Вони видавалися як внутрішньо переміщеним особам, так і тим, хто має гостру потребу, в усіх дев’ятнадцяти старостинських округах Лозівської громади.

– Ми через старост передавали «гуманітарку», і вже вони організовували видачу на місцях. У нас не було перекосу, що міське населення постійно забезпечене гуманітарною допомогою, а люди у віддалених селах – ні. Уся допомога розподілялася пропорційно, тобто всі населені пункти громади повною мірою були забезпечені цими продуктовими наборами, – розповідає Юрій Кушнір.

Гуманітарна допомога до старостинських округів Лозівської громади

Взаємодопомога під час війни

Допомогу Лозівській громаді надала і Харківська обласна організація Товариства Червоного Хреста України. За словами секретаря Лозівської міськради, завдяки Червоному Хресту Лозова отримала 11 тисяч продуктових наборів, що пропорційно розподілили між усіма населеними пунктами громади.

Однак чи не найбільше уваги Лозівщині приділила Харківська обласна військова адміністрація, що допомагала та продовжує допомагати громаді. З ініціативи начальника ХОВА Олега Синєгубова Лозівській громаді, крім уже сформованих продуктових наборів, передають додаткові борошно, цукор, крупи, сухе молоко, вершкове масло, твердий сир та інші продукти для мешканців та переселенців.

– Ми цю підтримку істотно відчуваємо. Буквально вже у вересні ми ще отримували борошно, цукор, рис для видачі потребуючим верствам населення, – зазначає посадовець.

Наразі на території Лозівської громади продовжують працювати дев’ять волонтерських центрів. Окрім залучення гуманітарної допомоги через міську раду, волонтери знаходять необхідне і через власні канали.

– Знаходять хто по знайомству, хто через інші благодійні фонди, хто напряму через міжнародні організації. Волонтерські центри працюють, зараз не з тією періодичністю, як раніше, видається допомога, але робота ведеться, – ділиться Юрій Кушнір.

Скорочення гуманітарної допомоги громаді секретар міськради пов’язує зі зміщенням лінії фронту. Збройні Сили України звільняють усе більше населених пунктів. Вимушені переселенці поступово повертаються до своїх домівок. До того ж люди з деокупованих територій потребують особливої допомоги, оскільки більшість з них позбавлена елементарного.

Водночас навіть у найважчі часи Лозівщина як могла допомагала іншим громадам області, що перебували безпосередньо на лінії зіткнення та потерпали від масованих обстрілів. Приблизно через тиждень після початку російського вторгнення на територію Харківської області, коли місто Чугуїв зазнавало серйозних ударів, туди був споряджений перший гуманітарний вантаж з Лозової. Це були харчові продукти та засоби гігієни, що зібрали місцеві підприємці.

Після цього подібні гуманітарні вантажі з Лозової відправлялися до Барвінкового та Ізюма. Згодом за ініціативою міського голови було зібрано вантаж для Дергачів. У середині літа і на Дергачівщині дещо знизилися обсяги гуманітарної допомоги, оскільки її банально не встигали довезти. Тому вантаж з Лозової став дуже важливим для громади.

– Там, де вибухи, обстріли, постійний ризик втрати життя, зруйнована інфраструктура – люди чекають на руку допомоги, і ми цю руку простягнули  нашим колегам. Тому що ми ж одна сім’я – Харківщина, маємо одне одному допомагати. Ми впевнені, що якби Лозівська громада опинилась у подібній ситуації, то наші колеги з інших міст Харківської області допомогли б нам таким самим чином, – вважає Юрій Кушнір.

Розвантаження гуманітарної допомоги у Лозівській громаді

Лозівщина пережила 30 ракетних обстрілів

З першого дня повномасштабного вторгнення російської федерації Лозівська громада піддавалася ракетним ударам з наземних установок та літаків близько 30 разів. Основна частина обстрілів здійснювалася у весняно-літній період. За словами секретаря Лозівської міської ради Юрія Кушніра, серйозна загроза вторгнення до Лозової була як з півночі, так і зі сходу, з боку Барвінкового.

– Були удари в районі об’єктів Південної залізниці. Тоді пошкодили одну з будівель залізничників та колії. Згодом удари завдавали по товарній станції в районі вокзалу, – згадує Юрій Кушнір.

У квітні російські війська завдали удару по об’єкту енергетичної інфраструктури, внаслідок чого в Лозовій два дні не було електроенергії, водопостачання та подекуди зв’язку.

– Завдяки злагодженим зусиллям працівників комунальних служб та енергетиків Південної залізниці, які підключились до усунення наслідків обстрілу, вдалося швидко відновити електропостачання. Однак саме на початку квітня найбільше мешканців громади покинули територію міста, – розповідає посадовець.

Секретар міської ради і досі згадує 20 травня, коли росіяни завдали ракетного удару по Лозівському палацу культури. Як розповідає Юрій Кушнір, місцеві жителі, які приходили розбирати завали та прибирати територію у перші дні після вибуху, перш ніж долучитися до допомоги, стояли та плакали.

– Палац культури – це не просто якийсь заклад, де проходили культурні заходи. Це, можна сказати, серце Лозівщини, тому що всі свята, випускні, урочисті ходи, приїзди зірок різного масштабу відбувалися саме там. Для кожного мешканця громади це особливе місце, в кожного є свої спогади. Дякувати Богу, що після цього удару жодна людина не загинула. Однак пошкодження дуже серйозні, – говорить секретар Лозівської міськради.

За його словами, наразі в громади немає коштів та можливостей, щоб почати розчищення території Палацу культури, оцінювання стану конструкцій та відновлення об’єкта.

Знищений російською ракетою Лозівський будинок культури

Також ракетні удари завдавалися по селищах Краснопавлівка, Панютине та Кінне. По Панютиному було зафіксовано декілька влучань на території вагоноремонтного заводу. Унаслідок цього були пошкоджені також і житлові будинки. 13 вересня російська ракета влучила в загальноосвітню школу № 8, що була найстарішим навчальним закладом Лозової. Тоді постраждали навколишні заклади соціальної та медичної сфери, а також кілька десятків житлових будинків.

– Удар був настільки сильний, що, за попередніми оцінками, приміщення школи не підлягає відновленню, – зазначає Юрій Кушнір. – Російська ракета забрала в наших дітей школу та дитячий садок. Без навчальних класів залишилися півтисячі школярів та 80 вихованців садочка. Дякувати Богові, працівники закладу та мешканці громади не постраждали. Росія продовжує воювати з мирним населенням, знищує інфраструктуру, намагається позбавити наших дітей дитинства та майбутнього, але в них це не вийде.