Книга як порятунок: що читають харків’яни під час війни

Кореспондентка медіа «Слобідський край» поспілкувалася з бібліотекарками та відвідувачами бібліотеки-філії № 5 Слобідського району і дізналася, що читають харків’яни та як працюють бібліотеки міста в реаліях війни.

Коли все навкруги водночас змінюється, кожен шукає для себе власний вихід з важкої ситуації. Деякі харків’яни знайшли емоційний відпочинок та моральну підтримку у бібліотеках. Книжки допомагають жити у прифронтовому місті, впевнені вони. А ще у бібліотеці можна навчитися чомусь новому, щоб пристосовуватися до сучасних технічних нововведень.

Відмовилися від літератури окупантів

– Наша бібліотека заснована у 1950 році. Вона є філією Центральної бібліотеки Слобідського району. Загалом на території району працює 6 бібліотек-філій. За майже 75-річну історію сформувався свій круг читачів. Читали родинами, приходило багато молоді. Але війна змінила все. Зараз робота допомагає нам якось відволікатися від реалій сьогодення, а читачам – поринути у світ книги та хоч на деякий час забути про сирени повітряних тривог і обстріли, – розповідає завідувачка бібліотеки-філії № 5 Слобідського району Юлія Кравчук.

У перші місяці війни книгозбірня не працювала, але, як тільки відновили роботу метро, одразу відкрилася.
 
– Ми телефонувала читачам – інформували, що бібліотека вже працює. Перші зустрічі були дуже зворушливі, зустрічалися як рідні люди. А далі почали підтримувати одне одного, – каже Юлія Кравчук.

Книжковий фонд бібліотеки-філії № 5 нараховує близько 50 тисяч примірників. Тепер тут немає книжок сучасних російських авторів, також відсутня у вільному доступі російська класика. Люди дуже цікавляться українською літературою. «Отримуємо багато українських книг. Навіть більше ніж до війни», – говорить завідувачка бібліотеки-філії № 5.

У 2023 році від проєкту «Різниця є» вони отримали більше 100 книг. Більше 20 найменувань книг польських авторів, перекладених українською, надійшло до бібліотеки в межах проєкту «Польська поличка». Книги також дарували українські видавництва та харків’яни.

Книжки допомагають жити

 З початком війни змінилися й уподобання читачів: хтось звернувся до легкої літератури, а хтось зацікавився історичними книжками та літературою про сучасну війну.

Бібліотекар абонементу Тетяна Махніна зауважує, що останнім часом попит на українські книги помітно зріс.

Бібліотекарка абонементу Тетяна Махніна радить нові книги читачці Ніні Коломієць/фото: Слобідський край

– Люди із задоволенням читають книги українською. Цікавляться українськими письменниками та поетами, – розповідає пані Тетяна.

Про це кажуть і постійні читачі, які зізнаються, що саме книжки та бібліотека допомагають їм зараз жити у прифронтовому Харкові.

– Цю бібліотеку відвідую з минулого року. З початком війни вдома всі свої книжки перечитала. Зараз читаю те, що раніше ніколи не читала, переважно розважальні книжки або детективи. Нині такий час, що хочеться хоч трохи забутися. Книги беру для себе та для сусідки, – говорить Ніна Коломієць.

Тетяна активно залучає до читання дітей. 
– Собі беру романи, класику, а дітям – книги згідно з їхніми вподобаннями. Старший сам обирає книжки, а молодшого (йому 8 років) до книг привчаю – беру з малюнками. Старший син вчиться у восьмому класі. Читаємо прекрасно українською, – розповідає жінка.

Люди із задоволенням читають книги українською/фото: Слобідський край

Пані Тетяна вже 20 років є постійною відвідувачкою бібліотеки. Вона щиро зізнається, що саме зараз книжки їй дуже допомагають.
– Я би померла, якби не книгозбірня. Без бібліотеки не уявляю життя. Книжки допомагають жити. Раніше читала те, що модно, а зараз відкрила для себе сучасну українську літературу. Мені здається, що українською все передається яскравіше, – ділиться жінка.

Октябрина Смиреннова підкреслює, що для неї читання українською стало особливо важливим у часи війни.
– Беру книги про любов, пригоди. Бібліотеку відвідую із задоволенням. Від дому недалеко та й дівчата-бібліотекарки привітні, завжди підкажуть, яку книжку взяти. Читала до війни, читаю і під час війни. Та і після війни читатиму, – посміхається пані Октябрина.

«ГаджетАбетка» для дорослих

Війна внесла значні корективи у спілкування людей. Багато хто, рятуючись від російських обстрілів, виїхав за межі не тільки області, але й України. Підтримувати зв’язок з рідними можна лише через Інтернет. Кнопковий телефон для такого спілкування не годиться, але й гаджети нічого не вирішують, якщо не вмієш ними користуватися. Це велика проблема для харків’ян поважного віку. Тож бібліотекарі прийшли на допомогу, започаткувавши проєкт «ГаджетАбетка».

– Проєкт розроблений у нашій бібліотеці-філії № 5 під час війни. Його мета – навчити людей поважного віку навичкам користування інформаційно-комунікаційними технологіями, щоб застосовувати їх у повсякденному житті. Людина приходить до нас зі своїм девайсом, і ми вчимо, як працювати саме на ньому. Запити в усіх різні: як користуватися месенджером, як написати повідомлення та почитати новини в соціальних мережах, як шукати та замовляти ліки або записатися до лікаря, як сплатити кошти через застосунок чи зробити грошовий переказ тощо, – розповідає бібліотекарка читальної зали Наталія Тимошенко.

Бібліотекарка читальної зали Наталія Тимошенко допомагає освоювати смартфон Людмилі Біденко/фото: Слобідський край

Заняття проводять раз на тиждень. Причому кількість занять з однією людиною не обмежена. Послуги надають мешканцям різних районів міста та вимушеним переселенцям.

Мрії про журналістику

Людмила Біденко вчиться не тільки простим діям на своєму телефоні, але й оволодіває роботою в соціальних мережах. Шукає інформацію на різних новинних сайтах.

– Я волонтер і несу інформацію людям, які з тих чи інших обставин не мають доступу до новин. Купую друковані газети, але для отримання швидкої інформації заходжу в мережу. Читаю новини із сайту «Слобідського краю». Там багато інформації про Харків та область, особливо про деокуповані території Харківщини. Нещодавно прочитала на сайті про життя в метро. Одразу нахлинули спогади, бо й сама це пережила, – каже пані Людмила.

За її словами, в бібліотеці вона не лише вчиться працювати на телефоні. Ще до війни освоїла комп’ютер. Тож коли побачила інформацію про курси журналістів, вирішила здійснити свою мрію – стати журналісткою.

– У мене поважний вік, але, якщо візьмуть на навчання, то обов’язково піду, – говорить жінка.

Курси комп’ютерного лікнепу в бібліотеці започаткували ще до війни, і приходили на них не лише мешканці Харкова, але й Пісочина та Мерефи. Як згадує бібліотекарка читальної зали Наталія Тимошенко, охочих навчатися було дуже багато. Завдяки проєкту «Бібліоміст» книгарня обзавелася шістьма комп’ютерами. Та їх виявилося замало, бо на заняття інколи приходило по 30 людей. Довелось усіх бажаючих поділити на групи і вчити за спеціальною програмою.
 
Під час війни курси, на жаль, не працюють, але можливість скористатися бібліотечним комп’ютером є завжди. Серед тих, хто закінчив комп’ютерні курси – Світлана Пилипенко.

– Наталія Анатоліївна навчила мене користуватися комп’ютером. У мене немає власного, тож користуюся комп’ютером бібліотеки, – каже жінка.

Світлана Пилипенко користується комп’ютером бібліотеки/фото: Слобідський край

Пані Світлана відвідує бібліотеку ще зі шкільних років. Багато читає, надає перевагу українській літературі 19 століття. Книги бере собі та мамі, яка через похилий вік не може прийти до бібліотеки.

Швидка книжкова допомога

Ще один проєкт, започаткований бібліотекою під час війни, має назву «Швидка книжкова допомога». Він поєднує читача з книгами, які допомагають подолати наслідки пережитих подій, пов’язаних з війною, знайти правильне рішення у складних життєвих ситуаціях, порозумітися з дітьми. Книга виступає в ролі лікаря і порадника як для дорослих, так і для дітей. Торік на своїй сторінці у Фейсбуці Центральна бібліотека Слобідського району підготувала презентацію з 73 книжок. Їх можна взяти в бібліотеці або прочитати в електронному варіанті.

Книга виступає в ролі лікаря і порадника/фото: Слобідський край

Тож бібліотека – це не просто місце, де можна почитати твір чи взяти його додому, а своєрідний культурний клуб, де можна зустріти цікавих людей, навчитися новому, отримати корисну інформацію. Нещодавно у бібліотеці-філії № 5 відбулася зустріч читачів з дослідником, істориком, автором книг з індентифікації нації та історії українського народу Олександром Зардуновим. А незабаром стартують «Шевченківські дні», коли кожний бажаючий зможе прочитати свій улюблений вірш великого Кобзаря.

– Ми мріємо створити україномовний клуб, де охочі навчатимуться майстерному володінню рідною мовою, – говорить завідувачка бібліотеки-філії № 5 Слобідського району Юлія Кравчук.

Ми писали, що вісім харківських бібліотек отримають дитячу літературу українських та закордонних авторів, а на Чугуївщині з'явилися корисні книги від військового штабу.