«Вас примушують евакуюватися»: як відрізнити правду від маніпуляцій на Харківщині

У селі Нечволодівка Кіндрашівської громади лише за півтора тижня відсутності телебачення породився новий фейк. Він стосувався евакуа­ції населення, утім не спрацював через обачність жителів. У матеріа­лі «Слобідського краю» розповідаємо, як не вестися на маніпуляції, а також уберегти себе та дитину від інформаційної небезпеки.

Доступ до інформації завжди мав ключове значення, особливо під час повномасштабної війни. Люди отримують новини з різних джерел – соцмереж, новинних сайтів, газет, радіо та телебачення. Але трапляються ситуації, коли доступ до інформації значно обмежується, як це сталося у багатьох прикордонних громадах Харківщини.

Наприклад, у селі Нечволодівка Кіндрашівської громади на Куп’янщині мобільний зв’язок нестабільний, а Інтернету немає взагалі. Мешканці отримують новини здебільшого через телебачення, радіо та газети. Але 23 листопада 2024 року жителі села втратили сигнал Т2 через обстріл телевежі. 62-річна Рита Козінда, яка живе у Нечволодівці, пригадує, як важко було без телебачення.

– Я маломобільна, майже не виходжу з дому. У мене є планшет, але Інтернету немає. Є в нас радіо, але там про ситуацію в країні кажуть лише два слова. А потім розповідають про біткоїни та долар. Тож поки Т2 не було, новини дізнавалися від родичів чи сусідів, – каже Рита Козінда.

За час відсутності телевізійного сигналу люди передавали новини одне одному, а також покладалися на газети «Слобідський край» та «Вісник Куп’янщини». У цей час окупанти намагалися прорватися до Куп’янська, але подробиці для жителів Нечволодівки залишалися невідомими.

– Ми не знали нічого, чи це взагалі правда та наскільки все погано. А раніше могли подивитися по телевізору мапу бойових дій та послухати хлопців з передової, – ділиться жінка.

Пані Рита також згадує, як майстри, які лагодили провід у селі, змусили їх сильно по­нервувати.

– Я запитала особисто про причину відсутності телебачення у майстрів. І так зрозуміла, що нібито нас відключили спеціально, щоб ми евакуювалися. Утім ми знаємо, що примусової евакуації в нашому селі немає. Це все якась маніпуляція, – зазначає Рита Козінда.

Хто кого тоді не зрозумів, невідомо, але факт залишається фактом – цей випадок змусив багатьох задуматися про те, як легко поширюються неперевірені чутки.

А 5 грудня сигнал Т2 до села повернули – після відновлення вежі. 

– Нерви були на межі. Можливо, це не на часі, що ми просили телебачення повернути. Але ж воно нам потрібне не для серіалів. Ми хочемо знати, що в країні відбувається. Тим паче, поки працює телевізор, хоча б не так чути вибухи. Більше відволікаєшся від цього, а тиша та відсутність оперативної інформації просто душить, – каже жителька Нечволодівки.

Історія жителів Нечволодівки яскраво демонструє, як обмежений доступ до інформації може стати основою для дезінформації. Лише за півтора тижня у селі виникла чутка про спосіб змусити людей евакуюватися. У таких умовах питання інформаційної гігієни набуває особливого значення.

Інформаційна гігієна – це свідомий підхід до споживання, поширення та оцінювання інформації, спрямований на уникнення впливу дезінформації, пропаганди чи маніпуляцій. Це навичка критичного мислення, яка допомагає людям захищати себе від шкідливого контенту та приймати обґрунтовані рішення. Інформаційна гігієна особливо важлива в умовах кризових ситуацій, як-от війна чи стихійні лиха, коли дезінформація може підривати довіру та спричиняти паніку.

Основними правилами інформаційної гігієни є:

• перевірка джерел інформації,

• увага до фактів,

• уникання інформаційного перевантаження,

• відповідальність за поширення інформації,

• критичне ставлення до соціальних мереж.

Важлива ознака фейкових, тобто неправдивих, новин – сенсаційна та емоційна інформація. Якщо новина викликає у вас сильний страх, паніку або обурення, це привід перевірити її на правдивість. Ворог завжди буде намагатися посіяти паніку серед населення та маніпулювати вашим емоційним станом. Тому, почувши від сусіда щось, що вас зачепить за живе (ми в оточенні, післязавтра нас окупують і таке інше), перш ніж поширювати такі новини далі, слід перевірити факти. Як? Якщо ви не користуєтеся Інтернетом, просто запитайте у представника влади – голови, старости, поліцейського. Краще поставити «дурне» запитання, ніж мати «дурні» думки.

Для користувачів Інтернету ще один фактор – наявність помилок, неправильного перекладу, відсутності логіки та джерел інформації в тексті. «За нашими джерелами», «Повідомив анонімний читач», «Побачили очевидці» – усі ці формулювання мають викликати підозру та спонукати перевірити інформацію в офіційних джерелах.

Наразі в соціальних мережах також часто поширюються ві­зуальні маніпуляції та фейки. Слід завжди пам’ятати, що відео та фото можуть бути вирваними з контексту або абияк відредагованими. А зі стрімким розвит­ком технологій – узагалі згенерованими штучним інтелектом. Особливо поширена наразі маніпуляція блукає у Facebook. 

Невідомі власники різних сторінок штучно створюють картинки з емоційним підтекстом. Наприклад, фото україн­ських захисників, які стоять на колінах зі сльозами на очах. Або ж фото дітей з підписами: «Сьогодні мені виповнилося 3 роки, але ніхто мене не привітав». Ці публікації маніпулюють людьми та змушують їх ставити вподобайки або писати коментарі. Найчастіше фото, що згенеровані штучним інтелектом, мають доволі дивні ознаки: наприклад, неправильна кількість пальців та кінцівок у «людей», неправильні прапори країн, неправильні розміри предметів на картинці тощо.

– Ці сторінки в соцмережах може використати росія в інформаційній війні проти України. Зокрема, на сторінках зі ШІ-зображеннями збирається велика ауди­торія, яка не надто критично ставиться до побаченого у мережі та сприйнятлива до інформаційних маніпуляцій. Таким чином ворог отримує майданчик для просування небезпечних для України наративів, – зазначили у Центрі протидії дезінформації.

Тож, якщо у новині ви побачили один або декілька підозрілих моментів, необхідно перевірити їх на достовірність. Для цього можна пошукати цю інформацію на сторінках військових адміністрацій, селищних та міських рад, мерів та старост тощо. Крім того, можна зайти на сторінки перевірених медіа, які мають контактні дані редакції та відомі у вашому регіоні. А ще краще одразу перевірити факти у декількох медіа. 

До речі, у листопаді 2024 року «Слобідський край» вкотре потрапив на інтерактивну Мапу рекомендованих медіа України. Основні блоки критеріїв охоп­лювали прозорість, дотримання професійних стандартів та журналістської етики.

Інформаційної гігієни необхідно навчити й дітей. Наразі в Україні трапляються випадки, коли діти працюють на ворога. З нещодавніх подій: 17-річний хлопець з Близнюків Лозівського району погодився підпалювати релейні шафи Укрзалізниці. Цей запит він отримав у Telegram, за кожну таку шафу невідомі обіцяли платити по 20 тисяч гривень. 

Для підтвердження своєї роботи неповнолітній мав надіслати фото, що шафа знищена. Одне таке завдання він виконав та отримав обіцяні кошти, а під час виконання наступного його затримала поліція. Наразі підоз­рюваному обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та повідомлено про підоз­ру в диверсії, вчиненої в умовах воєнного стану.

Чому діти це роблять? Бажають стати «популярними» чи «особливими», піддаються шантажу та погрозам, вірять у безкарність, хочуть заробити кошти тощо. Аби уникнути таких ситуацій, з дітьми необхідно обговорювати ризики, пояснювати небезпеку «таємних завдань» під час війни. 

Дітям слід запам’ятати ці правила:

• не можна поширювати особисту інформацію в Інтернеті,

• не переходити за підозрілими посиланнями,

• не спілкуватися з незнайом­цями,

• звертатися до батьків та вчителів, якщо виникають будь-які підозри.

За останні місяці на Харківщині були поширені декілька фейків. Один з них – про наступ північнокорейських військових на Богодухівський район. Інформація про це з’явилася 

23 жовтня та почала поширюватися в Краснокутській громаді. Цікаво, що фейк блукав не соцмережами, а просто передавався з вуст у вуста жителів громади. 

– Чутки були про те, що вороги прорвали державний кордон України поблизу Великої Писарівки і незабаром розпочнеться наступ на Краснокутськ. Наступного дня уже ширилася інформація, нібито північнокорейські війська у Золочеві. Люди були дуже схвильовані, писали, телефонували та приходили до селищної ради нескінченно, – розповіла очільниця Краснокутської громади Ірина Карабут. 

Жителям громади пояснювали, що місцева влада завжди на зв’язку з військовими та слідкує за інформацією. Крім того, згодом знову з’явилася інформація про наявність північнокорейських військ уже на Харківському напрямку. Майже одразу це спростували в ОТУ «Харків».

Ще один фейк, який набув популярності, це інформація про автоматичне позбавлення водійських прав за неявку до ТЦК. У Міноборони України пояснили, що тимчасове обмеження права керувати транспортом може бути застосоване лише до громадян, які ухиляються від виконання військового обов’язку, і тільки за рішенням суду.