Харківська кукурудза врятує врожай України?

Харківська кукурудза врятує врожай України?

http://hnb.com.ua/

Люди старшого віку напевне пам’ятають слоган Микити Хрущова про кукурудзу – «царицю полів».

 А також безліч анекдотів, які радянський народ миттєво додав до слогану. Та в чомусь Микита Сергійович мав рацію. Адже й тваринництво з’являється лише там, де є якісні корми.

Один з провідних наукових закладів, який займається створенням нових українських сортів кукурудзи – Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва Національної академії аграрних наук України. Як зазначає доктор сільскогосподарських наук Леонід Козубенко, 65-70% вирощеної в регіоні кукурудзи йде на фуражні цілі, 15–20 % – на технічні і лише 10–15 % – на продовольчі. Крім того, дедалі більше кукурудза приваблює і як потенційний енергоносій. У розвинених країнах Європи, США та Канади до 10–12 % енергоносіїв виробляється саме з неї у формі етанолу. Загалом, щорічно у світі до 9–10 % зерна усієї кукурудзи переробляється на етанол.
А найголовніше, кукурудза – це культура з величезним адаптивним потенціалом, який дозволяє створювати гібриди практично для всіх природно-кліматичних зон. То може ми даремно свого часу глузували з любителя кукурудзи Микити Хрущова?

– Зараз майже ніхто у світі не використовує селекційно виведені види кукурудзи, – каже Леонід Козубенко. – Тільки в нерозвинених країнах, адже селекційний вид можна використовувати декілька разів поспіль, не вкладаючи гроші в нове насіння (гібрид у другому поколінні не дає результату і його треба купувати щоразу заново). Але ефективність такого підходу невисока. Інша справа – гібридні або генетично змінені сорти. Та останніх в Україні, принаймні офіційно, немає.

Що стосується гібридів, якими займається харківський інститут Юр’єва, потенціал цієї культури ще не вичерпаний, а врожайність дуже й дуже варіює залежно від кліматичних зон і умов. Так, 2013 року середня врожайність кукурудзи в Україні склала 6,2 центнерів з гектара, а по Харківській області – 5,0. У той же час у Київській області дослідні поля, на яких проводили випробування харківських гібридів, давали по 13 ц/га – удвічі більше. А от з Одеси, навпаки, привозили зразки сортів з урожайністю 2–3 т/га. На цьому фоні показники харківських гібридних сортів на одеських полях у три-чотири гектари виглядали дуже пристойно, хоча й блідо порівняно з результатами Київських випробувань.

Як бачимо, можливості сучасної селекції стосовно потенціалу врожайності знайомих з дитинства культур вражають. Але не лише врожайністю єдиною живуть селекціонери. Селекція ХХІ століття намагається вирішити чимало проблем аграріїв, у тому числі таких, про які пересічні громадяни навіть уяви не мають, крім того, яких раніше і не існувало.

Наприклад, вологість зерна. Чим більше вологість, тим дорожче коштує доведення зерна до потрібної кондиції. Інакше, якщо зернята будуть недостатньо сухі, при зберіганні вони дуже швидко почнуть «горіти». У вологому зерні навіть після збирання продовжуються активні хіміко-біологічні процеси, які призводять до того, що замість товарного зерна можна отримати купу сміття. Щоб цьому запобігти, зерно досушують. Коштує це задоволення дуже дорого. І чим збіжжя вологіше, тим дорожче. Інша справа – можливість вже під час збирання отримати зерно кондиційної або майже кондиційної якості.

Артем Богдан, матеріал з газети "Слобідський край" №31-32 від 15.03.2014

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ