Харківський священик: мама хвора – країна хвора, а хто нормальний із синів покине маму хворою?

Як розповідає отець Стефан Бугір, уродженець Львівщини, який багато років служить на Харківщині, постійно до церкви приходять їхні близькі й родичі. Вони замовляють молебні, просять, щоб швидше настав мир і щоб Господь Бог оберігав тих, хто захищає країну. Отець Стефан бентежиться, аби цих почуттів не спаплюжили. Чудово це розуміє, бо сам подібне пережив – тоді, у 1991-му, коли Україна ставала незалежною.

– Я повірив країні. А натомість усе перетворилося в дуже багатих людей і дуже бідних. І це певним чином вдарило по вірі в людей, які бралися змінити країну. Якщо б наші державні мужі, починаючи від найменшого й до найбільшого, мали таку любов до своєї держави, як священики, які за період 23 років, не маючи жодної бюджетної копійки, збудували тисячі храмів, монастирів, недільних шкіл, лікарень, притулків, таку відповідальність, свідомість перед Богом і людьми, ми б жили в найкращій країні світу, – переконаний Стефан Бугір

Читайте також: Священик зі Львова будує під Харковом храм зі смереки (ФОТО)
                       Старовинні церкви на Харківщині рятує та ремонтує львівський священик

Не вкладається в голові в отця Стефана, як можна не любити свою державу, навіть якщо вона не така гарна, як хотілося б.

– Я завжди наводжу елементарний приклад: можливо, моя мама недостатньо освічена чи недостатньо ніжна, але вона моя мама, вона найкраща! Так, мама хвора – країна хвора, а хто нормальний із синів чи дочок покине маму хворою? – висловлює переконання отець Стефан.

Його формула життя: якщо можеш допомогти, обов’язково зроби це.
– Щоб допомогти, не обов’язково бути заможним, достатньо бути добрим. А якщо хочеш, аби навколо тебе щось змінилося, змінися сам. Почни із себе, – радить Стефан Бугір.

Доля секунди, що вирішила майбутнє
А насправді отець Стефан і не збирався пов’язувати своє життя із служінням Богу. Так, із дитинства ходив до храму, та й мама дуже хотіла, щоб найменший син став священиком. Однак у нього у пріоритетах була музика, інший спосіб життя. Лиш один випадок на службі в армії указав на правильну дорогу в житті. Тоді солдат Стефан Бугір урятував 31 першокласника. Було саме 1 вересня. Двоє вчителів вели тротуаром групу дітей до школи. Тим часом Стефан віз на автомобілі особовий склад військових на сніданок. У цей момент інша легкова машина, яка рухалася на великій швидкості згори, неслася прямісінько на дітлахів. Стефан у цей момент саме розвертався і своїм авто загородив школярів від непоправного. Тоді юнак і вирішив: рятуватиме людей.

Тетяна Василець, матеріал з газети "Слобідський край" № 83 від 12.07.2014