Похилий вік: як гідно в ньому жити

04.10.2017 00:00 Корисно
Фото з соцмереж Фото з соцмереж
Прожиті літа засмучують нас зайвими зморшками на обличчі й психологічними проблемами. Як безболісно перейти в нову для себе категорію – літніх людей – і не втратити смаку до життя?

Третій вік

Пам’ятаєте класиків? «У кімнату ввійшов старий років 30» – писав 16-річний Пушкін два століття тому. Або літературознавець Юрій Тинянов: «Йому було 34 роки – вік згасання». Нічого, окрім посмішки, нині це не викликає. Бо зараз 30 років – лише початок життєвого розквіту.

 

 

На початку розберемося з визначеннями певних відрізків життя. Рубежем між зрілим і похилим віком Всесвітня організація охорони здоров’я визначає 60 років. Життєлюбні жителі західних країн не згодні з цим і просять відсунути визначення початку «похилості» ще на 10 років, тобто до 70-ти. У нас це збігається з настанням пенсійного віку і зазвичай сприймається певним підсумком і приводом для відчаю.

Виділяють кілька умовних етапів старіння. На першому людина ще професіонально активна, повністю чи частково виконує свою роботу. Та й психіка ще доволі стійка. Тут важливо не втратити колишні зв’язки, намагатися підтримувати їх. Якщо не було хобі або захоплень – знайти їх. На другому етапі зменшується кількість знайомих, розмови точаться в основному навколо побуту. Для цього етапу, який так і називають третім віком, характерні значне погіршення здоров’я та хиткість психіки. Адже багато друзів, знайомих уже пішли з життя, і від розуміння того, що «снаряди лягають дедалі ближче», можна легко впасти у відчай. Небезпечний етап, бо якщо людина зациклиться на своїх хворобах, припинить спілкування із зовнішнім світом, вона швидко деградує. І четвертий, найсумніший, завершальний період – це настання байдужості до життя, загальна апатія. Емоційні та інтелектуальні контакти вже не мають сенсу, а інтереси зводяться до реалізації фізичних потреб.

Як безболісно та, за можливості, із задоволенням іти цими сходинками життя й не допустити або якомога далі відсунути завершальний стан?

 

Не старість, а мудрість

Названі етапи не просто умовні, а дуже умовні. Власне, вони зовсім не співвідносяться з цифрами в паспорті. Можна зустріти й 50-річних «стареньких», які окрім скаржитися на здоров’я й теревенити з подружками про серіали та хвороби інтересів не мають. А можна й у 70 розсікати на байку або вивчати іноземну. Все дуже індивідуально. І швидкість переходу з однієї сходинки на іншу залежить лише від готовності працювати над своїм моральним і фізичним здоров’ям.

 

Отже, підсумовуючи, можна сказати, що похилий вік – це час втрати інтересу до довколишнього світу, і коли він настане – залежить лише від того, коли сама людина дозволить йому настати.

До речі, психологи пропонують називати певний вік не старістю, а мудрістю. Адже чим старшою стає людина, тим вона мудріша й відповідальніша. І вона розуміє, що матиме те, що дозволить собі: дозволить відчай – буде весь час перебувати у відчаї; дозволить задоволення життям – буде жити із задоволенням. Старіти – це не втрачати, а набувати.

А в українській назві «літні люди» – є щось оптимістичне, чи не так? Адже воно співзвучне зі словом «літо» – тобто пора, що йде за весною. Навіть не осінь, і тим більше не зима. І вже в цьому можна вбачати оптимізм і від цього відштовхуватися. А внутрішнє розуміння – воно підтягнеться.

 

Люди щасливого віку

Знайома вчителька, елегантна леді, відтоді, як їй виповнилося 50, уже протягом кількох років фотографується кожного 1 вересня. Тільки для цих світлин завела окремий альбомчик. Каже, що їй подобається спостерігати, як вона змінюється з роками. Дуже цікава традиція і приклад розумного ставлення до свого віку.

 

 

Інша жіночка чи не з 30 років (яка ж це потрібна розсудливість змолоду!), надивившись зламаних доль багатьох пенсіонерів, дала собі слово, що її не має запопасти таке майбутнє, і почала готуватися до нього. Вирішила, що колись займатиметься улюбленою справою і подорожуватиме. Такою справою на той час у неї було малювання (хоча працювала економістом), а для можливості побачити світ вона вирішила підготувати й матеріальну базу, потроху відкладаючи гроші. І старість її вдома таки не застала – як і мріялось, вона подорожує. А своє захоплення модернізувала з появою комп’ютерів, і тепер займається дизайном інтер’єрів.

Варто тільки озирнутися, поцікавитися, як справляються з проблемою інші, – і можна у свою скарбничку покласти стільки способів! А потім обирати, що підійде саме вам. Адже в багатьох чи не вперше в житті з’являється можливість читати, спілкуватися, гуляти, нарешті віддавати своїм захопленням час, якого раніше так не вистачало. Тобто гасло поштаря Пєчкіна «Я тільки жити починаю – на пенсію йду» саме на часі.

 

Мистецтво старіти красиво

Ніякої новини в тому, що вікові зміни обличчя й тіла дуже непокоять жінок (та й чоловіків), немає. Інша річ, як до цього ставитися – відчайдушно панікувати, отруюючи життя собі й оточенню, чи спокійно сприймати всі зміни як невідворотність і в міру сил намагатися їх пом’якшити.

 

Пам’ятаєте вираз «У 20 років у вас обличчя, яке вам дала природа, а в 50 – те, на яке заслуговуєте»? А «заслужено» воно буде і зовнішнім розумним доглядом, і внутрішніми відчуттями. Адже відомо, що негативні емоції – злість, заздрість, сум – з часом відбиваються на обличчі і аж ніяк не прикрашають його. Але якщо поставити собі за мету, можна навіть з негативними емоціями спробувати поборотися, спочатку примушуючи себе до позитивного настрою, а з часом він уже буде постійно супроводжувати, обличчя світитиметься.

Добре змінити свої уподобання в їжі: споживати тільки якісні та переважно рослинні продукти, пити багато води (чиста вода взагалі вважається еліксиром молодості). І тижні за три – «результат на обличчі». Самі здивуєтеся, як розгладилася й набула здорового вигляду шкіра, в очах з’явився блиск. І обов’язково – зачіска, краще стрижка, яку не забувати вчасно робити, це оправа нашого обличчя і завершення образу. І це лише мінімум, до якого можна вдатися. А якщо запіклуватися про це всерйоз, можна дуже здивувати насамперед себе глобальними змінами в тілі, зовнішності і свідомості. Життя заграє більш життєрадісними барвами.

 

 

Не похилий вік поганий, а наше уявлення про нього. Якщо розумно поставитися та від йойкань перейти до дій, докласти деякі зусилля, можна буде назвати свій вік елегантним, а це вже зовсім інша, вища категорія.

 

З роками ти стаєш не старшим, а кращим. (Англійське прислів’я)

Старість – зима для неуків і час жнив для вчених. (Вольтер)

 

Цікаві факти:

 – Відомі художники Айвазовський і Тіциан після 80 років писали чудові картини.

Бернард Шоу в 90 років публікував блискучі статті.

Ґете у 83 роки працював над поемою «Фауст».

Іван Павлов у 87 років написав чи не найкращі наукові праці.

Верді у 79 років завершив роботу над однією з кращих своїх опер – «Фальстаф».

 

А як у них?

У багатьох країнах, і в Україні зокрема, працюють «університети третього віку» (ще називаються екуменічними). Вважають, що цей вік – лише початок того, що людина може й має встигнути зробити. На різних факультетах за бажанням люди 50 (60)–74 років набувають основ медичних знань і вміння їх застосовувати, правової та комп’ютерної грамотності, їх навчають соціалізуватися, організовують культурні заходи тощо.

 

Цей напрям зародився в Америці ще в 1962 році, у 70-ті поширився у Францію, потім Велику Британію і далі – по всій Європі. Нині система розвинена, має свій міжнародний орган, який організовує зустрічі фахівців, видає два міжнародні журнали.

Якщо взяти близьку до нас територіально й за менталітетом Польщу, там такі університети почали виникати з 1975 р. Спочатку у великих містах при вищих навчальних закладах, а потім і в малих населених пунктах при закладах культури (бібліотеках, будинках культури). Нині такі університети діють у понад 200 населених пунктах країни.

 

Тетяна МАТВІЄНКО, кореспондент

 

Матеріал з № 109 від 10.09.2016 р.

Заголовок у газеті: "Літа на зиму повернули... Гідно сприймаймо свій вік"

 

Джерело: SLK
Автор: Администратор сайта