«Прийшла в ТЦК і сказала: хочу літати» — історія військової, яка керує дронами на Куп’янщині
Журналістка за освітою Віра з позивним «Куниця» пішла воювати в ЗСУ в День жінок. Сьогодні вона — командир відділення на Куп’янському напрямку.
Історію військовослужбовиці розповіли у пресслужбі бригади «Гарт», передає «Слобідський край».
26-річна Віра з позивним «Куниця» — пілот бойового дрона з 43 окремої механізованої бригади. За освітою — журналістка, за покликанням — операторка «Мавіка» та «Матраса». Родом із Запоріжжя, вона добровільно пішла до війська у символічний день — 8 березня. Уже два роки служить у Сухопутних військах ЗСУ, нині — на Куп’янському напрямку.
«Прийшла до ТЦК і сказала: хочу літати. Зараз я командир відділення. Вище солдата не хочу — я мріяла літати, і я літаю», — розповідає Віра.
Свою службу «Куниця» починала з дронів «Мавік», а нині керує потужним «Матрасом» — це «Matrice 350», здатний підіймати ретранслятор для FPV-дронів, аби ті могли летіти далі.
«Найважче — це коли треба підняти дрон на 700 метрів, а нагорі вітер 20 м/с, а дрон тягне максимум 14», — каже вона.
Позиції часто доводиться тримати довго. Найбільше «Куниця» була на передовій 12 днів поспіль, хоча вважає, що їй пощастило — інші пілоти бувають без ротацій і по місяцю. Особливо важко FPV-пілотам, яких катастрофічно не вистачає.
На війні дівчина отримала поранення під час обстрілу, але, попри травму, взяла на себе зв’язок з командуванням і вивела побратимів з небезпеки. В одному з боїв вона врятувала свого командира, який втратив зір після вибуху — витягла його з палаючого бліндажа.
«Я довіряла своєму командиру. Коли прилетіло в бліндаж — усе загорілося, він схопив мене за волосся і витяг. Потім, коли йому посікло очі — я його вже сліпого вивела».
«Куниця» відкидає стереотипи про «слабких жінок» на фронті. Її бойовий рюкзак, два каністри й бронежилет вагою 15 кг — усе це вона тягне сама, і це третина її власної ваги. Колеги поважають її за витримку і професіоналізм.
«Жінка, яка йде в армію, на 200% розуміє, куди вона йде. Бліндажі, багнюка, максимум — сухий душ. Але ми не здаємося на півдорозі», – розповідає Віра.
Раніше ми розповідали про військовослужбовицю 41 ОМБр, яка пройшла шлях від гранатометниці до операторки ударних дронів. Побратими дали їй позивний «Торнадо» – за силу, рішучість і характер.
Дякуємо, що прочитали цей матеріал. Приєднуйтесь до читацької спільноти «Слобідського краю».
Читайте також:
Пліч-о-пліч із братом: історія наймолодшого мінометника «Гарту», який захищає Харківщину
