Як харківські біатлоністи готуються до Олімпіади в Сочі. Інтерв'ю тренера

Як харківські біатлоністи готуються до Олімпіади в Сочі. Інтерв'ю тренера

http://nashisumy.com.ua/

Літо для спортсменів зимових видів спорту – це плацдарм для наполегливих тренувань і підготовки до майбутніх стартів.

Попереду Олімпіада в Сочі і ліцензійні відбори, як на міжнародній арені, так і всередині країни. Одним з видів спорту, в яких українці, і в тому числі спортсмени Харківської області, не тільки претендують на участь у зимовій Олімпіаді, але й на завоювання медалей, є біатлон.

Про особливості цього спорту, про шанси спортсменів на Олімпійських іграх, і в цілому про харківський біатлон розповів старший тренер збірної команди України з біатлону (резерв) Олександр Ямников.

– Олександр, як відбуватиметься підготовка до майбутнього сезону?

– Секрети підготовки я, звичайно, розкривати не маю права, але скажу, що тактика постійно змінюється. Так, наприклад, два роки тому кожен навчально-тренувальний збір ділили на два етапи. Половина збору проходила як підготовка без снігу, а друга половина – за кордоном на штучних покриттях. Але така методика виявилася непродуктивною. Тренерським штабом було обрано іншу систему, яка принесла успіх.
Поки що хлопці відпочивають після напруженого сезону, а вже з 1 травня починається централізована підготовка. Перший збір буде відновлювальний, після чого почнеться вже серйозна робота, конкретна й цілеспрямована.

– Розкажіть про літній біатлон. Наскільки він допомагає у підготовці до сезону?

– Узимку вже ніколи тренуватися. Є навіть такий вислів «Змаганням тільки тренування заважають». Зрозуміло, що найкраще тренування – це змагання. Узимку графік дуже щільний, і в дні між змаганнями важко проводити і відновлювальні тренування, і якусь швидкісну роботу, і стрілецьку підготовку. В основному вся база закладається влітку, в підготовчий період, у тому числі і літнім біатлоном. Від однієї кросової підготовки та просто стрільби ефекту не буде. Має бути комплексна підготовка. Має відпрацьовуватися ритм стрільби. Тому літній біатлон дуже важливий. Він також передбачає змагання. Як правило, в Україні вони проходять з кінця серпня до жовтня. За цими підготовчими стартами вже можна судити про здоров’я спортсмена і його форму, а також вони беруться в розрахунок при формуванні збірної команди.

– Наскільки успішним був попередній сезон для харківських спортсменів?

– Зрозуміло, сезон був успішний. Уже те, що під прапорами Харківської області виступають спортсмени на світовому рівні і при цьому приносять медалі – великий успіх. Варто перегорнути календар історії років на п’ять назад, коли не було нічого, а біатлонні традиції після тривалого застою тільки почали відроджуватися в Харкові. Ініціативна група звернулася до президента Федерації біатлону України Володимира Бринзака за підтримкою в реанімуванні цього виду спорту в Харківській області. Він цю ідею підтримав. Було розроблено план, його затвердили, і почалася робота. Одним з пунктів виконання програми було створення Центру олімпійської підготовки зимових видів спорту, який зараз уже існує.

– Як оціните виступ харківських біатлоністів на міжнародній арені? Чому багато з тих, на кого розраховували, не змогли показати свою кращу форму?

– Це спорт. І спортивна форма – величина непостійна. Працюючи впритул з Сергієм Седнєвим, я знаю його деякі проблеми зі стрілецької та функціональної підготовки, але вони всі вирішуються. Олімпійський рік покаже, на правильному шляху були спортсмен і його тренер, чи ні. Що стосується Наталії Бурдиги, то самі розумієте, багато важив переїзд з Росії. Адже спортсмени вони теж люди, у них теж є якісь свої проблеми. Мені доводилося бувати в суддівстві бригад на чемпіонатах України, бачив її в роботі, і скажу, що потенціал у неї колосальний. Дійсно, спортсменка світового рівня, і може багато чого. Ну, знову ж таки, потрібно впоратися зі своїми особистими проблемами. Недарма для наших кандидатів на участь в Олімпіаді ми складаємо програму, яка спрямована на створення сприятливих умов. Одна зі складових успіху – це спокій. Коли людина спокійна, коли є тили, налагоджений побут, коли всі проблеми вирішені, тоді й думки не відволікаються. Він може продуктивно тренуватися і виступати.

– Цього року склад збірної Харківської області та збірної України поповнили ще дві росіянки. Наскільки вони змогли підсилити нашу команду?

– Підсилили, і при цьому досить сильно. Дуже вражає Марія Панфілова. Я особисто її на дистанції не бачив, лише по телевізору, але й цього вистачило, щоб оцінити її рівень. Стосовно Ольги Абрамової можу сказати, що дівчина настільки вибухова, настільки емоційна, з сильним потенціалом, з величезною базою функціональної та стрілецької роботи. Якщо вона на турнірах показуватиме результати як на тренуваннях, то вважаю, її потрапляння до національної команди після вирішення питань, пов’язаних з карантином, буде стовідсоткове.

Нам просто пощастило, що спортсмени такого рівня як Панфілова та Абрамова виступають тепер під нашими прапорами. При цьому ми спеціально не переманювали цих спортсменок, і не створюємо для них особливих умов, у них вони такі самі, як і в наших спортсменів. Ми для всіх створюємо однакові умови, а ті, хто домагається свого, завойовують місце під сонцем.

– Зараз у Росії перебір з біатлоністами, і багато сильних спортсменів просто не можуть потрапити до збірної. Чи не повториться така історія і в нас?

– Тут потрібно піймати золоту середину. Необхідно, щоб був дух суперництва. Але коли в Росії перебір, там йде все дуже складно, і на одне місце претендує десяток рівних за майстерністю спортсменів. У цьому проблема дуже схожа на ту, яка була при Радянському Союзі, коли ми билися не з іншими країнами, а між собою. «Динамо» зі «Спартаком», «Спартак» з армійцями і так далі. Кожен тягнув ковдру на себе. Так само багато тренерів, багато спортсменів, і кожен намагається проявити свої ліктьові можливості, розпихати один одного. Хто сильніший і хитріший, той і пробивається. У нас в Україні такого немає. Я скажу, що в основному дотримується єдиноначальність. У цьому наша перевага, наша сила і запорука успіху, який був у нас цього року.

– Хто ще з молодих спортсменів може поповнити склад нашої збірної?

– На сьогодні в нас на одній руці вистачить пальців, щоб злічити тих спортсменів, на яких можна звернути увагу. Зараз ми можемо поки лише працювати з готовими спортсменами. Звичайно, хотілося б готувати своїх спортсменів, хотілося б мати свій селекційний центр. Вже вибрано для нього місце – селище Старий Салтів, база аграрного ліцею. Питання на даний момент лише у фінансуванні. Буде фінансування – буде все. Це один з моментів, який нам поки що не вдалося реалізувати.
Також поки що тяжко йде процес зі створення лазерної гвинтівки для біатлону, яка може стати важливою альтернативою бойовій зброї у нашому виді спорту. Знову ж таки, питання у фінансуванні.

– А якою зброєю зараз користуються наші спортсмени?

– Весь світ зараз на німецьких «Анчусах», у тому числі й багато українських біатлоністів. Росіяни роблять «БІ-7». У цієї гвинтівки дуже добрий і менш примхливий механізм затвора. Тому провідні російські та українські біатлоністи віддали перевагу їй. Проте, обидві гвинтівки дуже дорогі, як і патрони до них. Настріл за рік становить щонайменше 12 тисяч патронів, а враховуючи, що один патрон обходиться в середньому 4 гривні, то самі розумієте, в яку суму стає підготовка одного спортсмена.

Тому зараз у всьому світі обговорюється лазерна гвинтівка. Шведська фірма «Ларсон» уже зробила таку зброю, але вона більше годиться для атракціону в парку Горького. У нас зараз така гвинтівка теж розробляється. Ми прагнемо якомога більше наблизити її до бойової зброї. Тому її механізм дуже складний і вимагає не тільки час на розробку, а й значних фінансів.

– Хто може поборотися за путівку на Олімпіаду?

– Усі наші провідні спортсмени – явні претенденти на участь в Олімпійських іграх. Перші тридцять спортсменів на міжнародних змаганнях цілком можуть претендувати на медалі на Олімпіаді. У нас такий специфічний вид спорту. Не помиляється той, хто нічого не робить. Біатлоніст теж помиляється, але все одно його з тридцятки вже не виб’єш. А перша тридцятка на міжнародному рівні – це в біатлоні дуже почесно.

– На ваш погляд, скільки медалей зможуть завоювати українські біатлоністи і в цілому Олімпійська збірна в Сочі?

– У біатлоні на майбутню Олімпіаду ставитися мета взяти як мінімум одну-дві медалі. По інших видах спорту важко відповісти. Давайте доживемо до осені, а там вже передсезонні старти покажуть. Прогноз – справа невдячна. Для того щоб щось показати у змаганнях міжнародного рівня, потрібен досвід участі в них. У наших біатлоністів багатющий досвід. У шорт-треку теж багато виступів, але, на жаль, у них дуже сильні суперники. Проте, будемо сподіватися на краще та залишатися оптимістами.

Валерій Несенов, матеріал з газети "Слобідський край" №53-54 від 04.05.2013

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ