Язык мой — не враг, а друг
Країні загрожує енергетична катастрофа і зупинка експортоорієнтованих підприємств, дорожчають продукти, проїзд в громадському транспорті і тарифи на життєво важливі послуги, а мої колеги-депутати перейнялися проблемою мови, фінансуванням з бюджету армії "мовних інспекторів", популяризацією доносів за "невикористання державної мови".
Геніально придумано, щоб відвернути народ від реальних бід і загроз нашій державі!
Мовна істерія (іншим словом це не назву) нагнітається в ЗМІ.
Авторів мовних законопроектів запрошують на теле- і радіоефіри, в яких громадянам нав'язується, що навіть побутова розмова російською мовою повинна бути засуджена за "мову агресора". Слухаю їх і згадую п'єсу Миколи Куліша "Мина Мазайло", яка знову йде на сцені Харківського театру імені Тараса Шевченка. Читайте класику, панове! Майже сто років минуло, а суть міщанського світогляду і способи примушувати людей відмовлятися від рідної мови і культури все ті ж. Тільки тепер "мазєніни" будуть терміново "переписувати" себе в "мазайло"?
Полум'яні борці за мовну сегрегацію, мабуть, забули 2014 рік - перші місяці після Революції Гідності, коли вони ж заповнювали ефір гаслами "Україна єдина", оголошували День російської мови у Львові та День української мови в Харкові, наводячи мости між регіонами, утверджуючи ідеї демократії і єдності. Це дало нам привід з гордістю говорити в будь-якій аудиторії: "Проблеми з вживанням мов в країні не існує!".
А тепер в шаленій боротьбі з російською мовою (адже законодавчі ініціативи спрямовані, перш за все, проти неї) навіть вирішили не звертати уваги на те, що нові мовні ініціативи вдарять також і по представниках інших національностей, які живуть в Україні: угорцях, словаках, гагаузах, болгарах.
До мене як до президента Асоціації національно-культурних об'єднань України, що представляє інтереси декількох сотень громадських організацій, з тривогою звертаються члени Асоціації з проханням не розглядати ці законопроекти. Вони стурбовані зростанням конфліктності в українському суспільстві і закликають політичні сили до максимально коректного поводження щодо тих людей, для яких українська мова в силу різних причин не є рідною, але які, говорячи на різних мовах, відстоюють суверенітет і цілісність своєї батьківщини - України, працюють на її благо і платять податки.
Визнання єдності в нашому різноманітті є найкращою гарантією згоди і громадянської безпеки в нашій країні. Будь-яка дискримінація за мовною ознакою не відповідає європейським цінностям.
Мовні ініціативи парламентаріїв України вже викликали занепокоєння в Раді Європи, а також в низці парламентів країн - наших західних сусідів.
Вважаю, що регіональні статуси мов меншин, гарантовані відповідною Європейською Хартією, ні в якому разі не можна скасовувати. Тим більше, що всі соціологічні опитування свідчать: "мовне питання" ніколи не було пріоритетним для громадян України, а з'являється воно в нашій політиці тоді, коли навмисно розкручується ззовні.
Створюється враження, що хтось спеціально вносить додатковий розкол в суспільство, підтримуючи сили, орієнтовані не так на пошук плідного громадянського консенсусу, як на жорстке просування непопулярної в народі націоналістичної системи цінностей.
Виникає питання: тоді в чиїх інтересах, панове, ви вносите ці законопроекти? Чи не є це провокацією, саме зараз, коли на сході країни йде війна, коли падає економіка? З якою метою ви почали розкручувати фактор нестабільності? Для чого? Для того, щоб ще більше роз'єднати народ, роздути атмосферу підозрілості там, де її немає і бути не повинно?
Невже ви не розумієте, що серед інших глобальних причин також через легітимізацію радикалізму ми втратили Крим і отримали конфлікт на Донбасі, що коштував нам людських жертв і який несе загрозу цілісності України? Але ж ми завжди пишалися, що Україна - одна з небагатьох країн колишнього Радянського Союзу, яка зберегла спокій в розпеченій до краю атмосфері міжнаціональних воєн кінця 80-х - 90-х років.
Мене запитають: невже народний депутат Олександр Фельдман виступає проти державної мови?
Зовсім ні! Народний депутат Олександр Фельдман виступає проти насильства державної машини над людьми, проти поділу громадян єдиної держави за мовною ознакою.
Всі ці "мовні інспектори", заборони, декрети про обов'язкове вживанні чого б то не було, штрафи - родом з тоталітарних суспільств, пропагують це люди з тоталітарним мисленням.
Розвивати українську мову, розширювати сферу її застосування слід зовсім іншими способами. Чому, наприклад, замість штрафів за російську мову не запропонував премії за використання української?
Скажімо, видавництво, яке стало лідером продажів книг українською мовою, отримує грант. Підприємець, який оформив всю документацію свого приватної фірми українською мовою - отримав преференції. Обслуговуєш клієнтів в супермаркеті державною мовою - отримуєш податковий бонус, який можеш вкласти у виробництво власної продуктової або промтоварний лінійки.
Та й патріотичний ентузіазм ніхто не скасовував: можна просто закликати народ з парламентської трибуни "Спілкуємося українською!". І навіть підтримати таку програму з бюджету: розробити смайли, дизайнерські постери, значки, логотипи і т.п. Кафе, яке отримало більше таких "смайликів" від відвідувачів, має право на безкоштовні рекламні лайтбокси в місті.
Багато грошей на це не потрібно (вже, точно, набагато менше, ніж на мовних інспекторів з конторами і офісами), а народ такі ініціативи із задоволенням підтримає.
Люди втомилися від негативу, чому б популяризацію і розвиток державної мови не робити з позитивом? Про це говориться в дописі народного депутата, члена депутатської групи "Воля народу" Олександра Фельдмана на сайті ЦензорНет.