Екстрена реформа: як змінюється служба «швидкої» на Харківщині

Екстрена реформа: як змінюється служба «швидкої» на Харківщині

Фото: incmty.com

Миттєво прийняти та скоординувати майже дві тисячі викликів на добу, прибути на місце події за лічені хвилини та вчасно доправити пацієнтів до лікарні, аби урятувати їх життя, – такі завдання сьогодні має українська екстрена медицина. Про те, як працює екстрена служба Харківщини сьогодні і які «виклики» на неї чекають після реформи – далі у матеріалі «СК».

Сьогодні роботу екстреної медицини Харківщини забезпечує забезпечують 25 відділень, які мають у своєму підпорядкуванні 52 пункти постійного та 113 тимчасового базування бригад. Їх діяльність координує Центр екстреної медичної допомоги та медичних катастроф, створений у регіоні ще у 2013 році, після прийняття Закону «Про екстрену медичну допомогу». За словами керівника Центру Віктора Забашти, загалом масштабне реформування служби в області розпочалося ще на початку 2007 року. Тоді повністю оновили парк санітарних автомобілів у Харкові, відремонтували приміщення, де сьогодні базуються підстанції, та розпочали процес впровадження автоматизованої системи організації, керування і контролю диспетчерської служби з використанням сучасних GPS-технологій.

Для цього на Харківщині діє єдина центральна оперативна диспетчерська, яка приймає виклики від населення за телефоном «103», контролює їх розподіл, консультує та в цілому координує маршрут автомобілів швидкої допомоги.

У 2009 році всі автівки ми почали бачити на мапі. Це дало можливість зрозуміти, що тодішній адміністративний поділ, який визначав зону відповідальності за кожним відділенням, не зовсім відповідав тим цілям і завданням, які ми мали. Тому межі були переплановані так, щоб ми могли не тільки вимагати у бригад десятихвилинний приїзд, а й гарантувати його, – розповів директор Центру екстреної медичної допомоги та медичних катастроф Віктор Забашта.

Аби пришвидшити та скоординувати процес, на мапі є кілька індикаторів: червоні позначки означають виклики, які чекають на обслуговування, жовті – це ті, які вже прийняли та очікують перевезення (нетермінові). Зелений індикатор означає виклик, який обслуговується, і фіолетовий – виклик, що приймається.
Аби швидко прибути на місце, у Центрі забезпечили принцип екстериторіальності, який полягає в тому, що неважливо, за яким районом міста бригада закріплена, у разі виникнення екстреної ситуації на місце події поїде саме та, яка опиниться ближче територіально.

На прикладі це виглядає так: є дорога, яка з’єднує Харків і місто Зміїв. У Змієві є відділення екстреної медичної допомоги. Врахувавши те, що на трасі велика вірогідність ДТП і що тут розташовані інші населені пункти, жителі яких можуть потребувати допомоги, ми поставили постійний пункт базування медичної бригади у Васищевому (Харківський район). У Зміївському районі такі ж пункти розміщені в Шелудьківці, Таранівці та Слобожанському. В останньому селищі працюють дві бригади, – розповів Віктор Забашта.

Саме за таким принципом роботу організовано і в інших районах Харківщини, де обов’язково працюють постійні та тимчасові пункти. Їх розташування залежить не від кількості населення, а від територіальних особливостей.
– Приміром, Великобурлуцький район – невеликий, але доволі видовжений, тому у Вільхуватці та Приколотному розташовуються постійні пункти базування, – каже очільник Центру.
За його словами, точки базування бригад періодично оновлюються. Наприклад, останній відкрили в Козіївці (Краснокутського району), перекривши територію між Богодуховом і Краснокутськом.
– Саме така система забезпечує швидкий приїзд медиків на місце події, – додає Віктор Забашта.

Перший транш «швидких»

Загалом у «екстренці» регіону працюють близько 200 бригад – це 3000 медиків, у користуванні яких – 220 автівок. Кількість бригад корегують відповідно до тенденцій щодо збільшення викликів. Так, приміром, зростання викликів фахівці спостерігають у денний час доби, а також на свята. Крім того, улітку викликів екстреної допомоги, за спостереженням Центру, менше, аніж узимку.

Оновлена система й така кількість персоналу, за словами Віктора Забашти, повністю перекривають потреби районів. Проблеми є із застарілим автопарком, але і його в області вдалося частково оновити. Ще у 2013 році регіон отримав 97 нових автомобілів.
– Це був перший транш «швидких», яких загалом мало відбутися три, відповідно до прийнятого закону. Але потім фінансування з державного бюджету припинилося через революційні події у країні, – додав Віктор Забашта.

Фото: Передача бригадам «швидкої допомоги» нових автівок у грідні 2015 року/ ХОДА.

У 2015–2016 роках за кошти обласного бюджету придбали ще 34 «швидкі». Окрім цього, від обласної лікарні Центр отримав дев’ять автівок. Ще понад півсотні авто орендують у районних лікарень.
– Звичайно, вони і фізично, і морально застаріли, тому потребують оновлення, – каже директор Центру.

Серйозні та не дуже виклики

Окрім Харківщини, повністю централізована електронна диспетчерська, де з будь-якої точки області приходить виклик в єдиний центр, працює у Дніпропетровській, Одеській, Херсонській, частково – у Вінницькій та Тернопільській областях. У планах профільного міністерства – створити центральний інформаційний вузол обміну даними та встановити GPS на всіх автомобілях і поширити цю систему на всю країну.

Загалом реформа екстреної медичної допомоги має не тільки оптимізувати роботу «швидкої», а й допомогти розвантажити медиків від «несерйозних» пацієнтів. Ідеться про плани значно звузити перелік підстав для виклику «швидкої допомоги», а до бригад з лікарями додати й окремі команди з парамедиків, каже аналітик ГО «Український центр європейської політики» Денис Горбач.

Приміром, за словами Віктора Забашти, у середньому центральна диспетчерська приймає 1600 викликів за добу, і тільки близько 30 % з них – це ті виклики, які потребують госпіталізації.

На мою думку, щоб звільнитися від зайвого тягаря непрофільних викликів, потрібно налагодити, по-перше, систему первинної ланки, тобто взаємодію «сімейний лікар – пацієнт», на другому рівні – забезпечити в лікарнях відділення екстреної допомоги, – каже очільник обласного Центру.

А поки що на «несерйозні» виклики бюджет країни витрачає чималі кошти. Так, один виклик екстреної допомоги – з усім складом, обладнанням – обходиться у 580 гривень, каже керівник проекту модернізації оперативно-диспетчерських служб екстреної медичної допомоги при МОЗ Роман Ланський.

– Екстрена допомога викликається у разі інсульту, інфаркту, сильної кровотечі тощо. Тобто тоді, коли кожна хвилина затримки може мати наслідком інвалідизацію пацієнта чи смерть. Менш нагальними справами має займатися легко укомплектована бригада невідкладної допомоги, у складі якої є лікар: вона прибуває на виклик протягом години й лише надає консультацію на дому. Саме до цієї категорії і відносять тиск, температуру тощо, – додав фахівець.

Також, за його словами, протягом 2018 року потрібно ухвалити багато підзаконних нормативно-правових актів, які дозволять нормально запрацювати реформі екстреної медицини.
– Це, до прикладу, протоколи обробки виклику – такі собі «скрипти» розмови диспетчера під виклик. Вони допомагають визначити, потребує людина виклику екстреної чи невідкладної швидкої допомоги. Крім того, зараз диспетчер боїться відмовити у виклику, бо остерігається наслідків для себе. А якщо він ітиме по чіткому плану розмови – це знімає з нього відповідальність, – пояснює Роман Ланський.

 

Матерiaли по темі

Автор: Марина Проценко
subscription
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини: