Служба «103» – не нянька і не таксі. У яких випадках можна викликати екстрену медичну допомогу

Служба «103» – не нянька і не таксі. У яких випадках можна викликати екстрену медичну допомогу

Фото: www.facebook.comekstrena.dopomoga

Відтоді, як розпочалася реформа охорони здоров’я, кількість екстрених викликів на Харківщині зменшилася десь на 27 %, адже частину пацієнтів взяли на себе сімейні лікарі. Проте медики «екстренки» нарікають: і досі вистачає викликів без суттєвих на те причин. Коли потрібно – і коли не можна телефонувати на «103», дізнався «СК».

Зима, віддалене село Високопілля, Валківського району. Сніжні перемети на дорозі такі, що автівці з медиками самотужки не пробратися. А вони ж поспішають на терміновий виклик – людину вдарили вилами. Уява малює картину, у якій постраждалий стікає кров’ю, кожна хвилина на рахунку. Медики нервують, збираються викликати ДСНС. На допомогу приходить сільська рада, місцевим трактором розчищають дорогу. Нарешті бригада на місці… А тут на них чекають наслідки нетверезої сварки подружжя, у розпалі якої жінка дряпнула свого чоловіка виделкою по руці.

Це реальний випадок, який стався цього року на Харківщині. Ним із «СК» поділилася лікар з медицини невідкладних станів Валківського відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги (Е(Н)МД) Юлія Жиліна. У її практиці – і виклики на черепно-мозкову травму, яка на ділі виявилася триденним синцем, і на гострий біль у серці, який пацієнти вигадують, аби їм хтось вкрутив лампочку, причинив кватирку в будинку, розігрів борщ чи витягнув білизну з пральної машини. 

Фахівчиня відділення Е(Н)МД Юлія Жиліна каже, що дзвінок на «103» приймає центральна диспетчерська в Харкові. Там виклики з усієї області розподіляються по бригадах. Їх 200 на всю область. Деякі безпідставні виклики вдається відсіяти і центральній диспетчерській, але не завжди. Буває, в телефонній розмові важко зрозуміти, що насправді відбувається з людиною на місці. Приміром, коли за дзвінком у людини гострий біль у грудині або кровотеча від травми, а на місці бригада застає кардинально іншу картину. Як розповідають медики, це коли вони приїжджають на місце, а там, наприклад, замість загрози життю в пацієнта радикуліт. Він просить лікарів зробити чарівний укол, каже: «Я знаю, у вас такий є, бо все, що мені призначали в лікарні, мені не допомагає».

Чи випадок, який стався в Куп’янському районі наприкінці минулого року. Знову ж таки засніжені дороги, до місця виклику пробивалися з ДСНС. Бригаду медиків до одного із сіл викликала родина ромів. Троє з них телефоном запевнили, що потребують госпіталізації. Коли карета невідкладної вже заїхала в райцентр, пацієнти попросилися вийти.

Колега Юлії Жиліної, що завідує Чугуївським відділенням Е(Н)МД, Ольга Кучерявенко розповідає, що в екстреної є і «постійні клієнти».

– Одна жінка з хронічним захворюванням та ще й з психічним розладом постійно викликала нас, повідомляючи то про біль у серці, то про те, що задихається. Якось у черговий раз приїхали, на місці – двері відчинені, пацієнтка спить. Як виявилося, викликала нас, бо ввечері переглядала новини, їй не сподобалося, як у телевізорі хтось щось сказав. Жінка всю ніч не спала. На ранок їй здалося, що в неї піднявся тиск, тому викликала нас, – розповідає Ольга Кучерявенко.

Частіше за все, кажуть медики, безпідставно викликають бригаду самотні люди поважного віку або молодь, яка посварилася, люди в стані алкогольного сп’яніння.

Ольга Кучерявенко розповіла, що бувають і курйози. Так, у Чугуєві в ніч на 28 лютого родина викликала медиків на високу температуру у 42 градуси до чотирирічної дитини. Коли бригада приїхала на місце, показник термометра поставили під сумнів, адже дитина мала цілком задовільний вигляд. Вирішили переміряти й порівняти температуру в усієї родини. Термометр показував у всіх те саме – 42. Просто зламався.

                                                                                                                                                                                                                        Фото: К. Птаха

«Первинка» має взяти частину роботи на себе

Медики відстежують пацієнтів, які часто викликають їх. Це здебільшого хронічно хворі, які не є цільовою аудиторією

«екстренки». Списки з їх прізвищами передають головним лікарям первинної ланки на місцях. Далі з такими пацієнтами контактують уже сімейні лікарі.

Загалом на «первинку» фахівці екстреної меддопомоги покладають великі надії. Кажуть, готові, поки йде медична реформа, допомагати. Тому й не розвертаються одразу, коли приїхали на виклик, де, наприклад, пацієнтові просто зле морально. Як-от було в Ольги Кучерявенко: за викликом у пацієнта болить серце. Приїжджають, запитують, що болить, а людина відповідає: «Болить душа, поговоріть зі мною».

– Накапали заспокійливого, дали таблетку валідолу, це ж теж допомога, – каже лікарка.

Реформа системи охорони здоров’я проходить поетапно. Великі зміни почались у 2018-му

на рівні первинної медичної допомоги, коли пацієнти почали укладати декларації з лікарями. Цьогоріч зміни торкнуться спеціалізованої та екстреної медичної допомоги. Щодо останньої, йдеться, зокрема, про удосконалення роботи центральних диспетчерських «103» в областях, навчання фахівців, покращення матеріально-технічної бази тощо. Що реформа вже дає перші плоди, «екстренка» відчуває, адже кількість викликів значно зменшилась.

– Якщо в цей день торік ми мали приблизно 2200 викликів на добу по всій області, то сьогодні це приблизно 1600 викликів, – наводить дані по області директор Комунального закладу охорони здоров’я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Віктор Забашта під час нашого спілкування 27 лютого.

Він констатує, що досі не всі люди знають правила виклику медичної допомоги.

До прикладу, якщо в пенсіо­нера підвищується тиск, то це не екстрений випадок, хіба що необхідна термінова госпіталізація. Призначити лікування, виписати лікарняний, поставити крапельницю, проколоти – усе це не до «103». За такої ситуації треба звертатися до сімейного лікаря. Екстрені ситуації – це ті, які не можна передбачити, пояснюють медики. Наприклад, удар електричним струмом, падіння з висоти чи ДТП – усе те, що безпосередньо загрожує життю в даний момент. Щоправда, у кожної людини своє поняття про загрозу життю.

У разі екстреного випадку бригада медиків приїжджає через 10–20 хвилин. Є випадки, коли загрози для життя немає, але є для здоров’я. Це може бути, наприк­лад: головний біль на тлі мігре­ні, підвищення температури, зміни тиску; біль в огрудді, пов’язаний з рухом і диханням; больовий синдром у суглобах, хребті (невралгія, радикуліт, після зазнаної травми, операції, в онкохворих); біль у животі на тлі встановленого діагнозу «хронічний гастрит», виразка дванадцятипалої кишки; біль у вухах, горлі, м’язах при підвищенні температури. У такому разі диспетчер центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф перенаправляє звернення до відповідного закладу охорони здоров’я первинної медико-санітарної допомоги. Коли ж така можливість відсутня, направляє до пацієнта бригаду фахівців Е(Н)МД, що не виконує екстрені виклики, протягом години з моменту отримання звернення.

Віктор Забашта нагадує, що медики екстреної допомоги є вузькопрофільними фахівцями з медицини невідкладних станів, і було б необачно викликати їх заради консультації чи призначення лікування.

До слова, відповідно до реформи екстреної допомоги (до того ж так працює «екстренка» у західних країнах та більшості країн ЄС), у складі бригад мають бути парамедики – медичні працівники, які спеціалізуються на наданні саме екстреної допомоги. В Україні цю професію впроваджено у 2017-му. І цьогоріч на фельдшерів та лікарів «швидкої» чекає перепідготовка відповідно до міжнародних стандартів.

Це не безкоштовно

Отже, в ідеалі після реформи вітчизняна екстрена допомога має наблизитися до західного зразка. У більшості країн ЄС бригади Е(Н)МД виїздять тільки на вуличні ДТП, поранення, у тому числі вогнепальні, на утоплення та щось надзвичайне. Там навіть на пологи не заведено викликати «екстренку».

– Мабуть, ще досі міцно сидить в українцях менталітет радянської людини. Якось на нашу роботу поскаржилася харків’янка, якій відмовили у прийнятті виклику на температуру 37,8. Вона пояснювала, що вимушена була взяти таксі і їхати в аптеку за ліками, – розповідає Віктор Забашта. – Якщо людина переконана, що в цьому випадку винні лікарі, то це менталітет. Мають пройти покоління, аби наші співвітчизники відчули різницю між «швидка» і «екстрена».

Ще один стереотип: виклик екстреної – це ж безкоштовно. Але якщо вдуматися, то це все гроші платників податків. І кожний виклик обходиться громадянам приблизно у 647 гривень.

За даними Ольги Кучерявенко з Чугуївщини, середня кількість викликів по району (Чугуївське відділення ще обслуговує Печенізький район) складає 57 на добу. За рік збирається приблизно 20 000 викликів. Із цієї кількості непрофільні виклики – 7,3 %, або 1460 викликів на рік. Отже, виїзди намарне для бригад екстреної допомоги Чугуївщини на рік обходяться у майже мільйон гривень. У Валківському районі, до прикладу, буває близько 18 000 викликів на рік (Валківське відділення обслуговує Коломак, Люботин, смт Манченки), з яких близько 10 % – безпідставні, це понад 1,1 мільйона гривень.

– Часто пацієнти викликають екстрену медичну допомогу, як «лікаря додому», – продовжує Юлія Жиліна. – Це погано не тому, що ми перевантажені, робота є робота. А тому, що, коли ми на такому виїзді, ми можемо запізнитися на дійсно нагальний виклик. Валківщиною проходить траса Київ – Харків – Довжанський, тут ми маємо бути напоготові на випадок ДТП, а ми десь у селі збиваємо тиск, який можна унормувати плановим таблетованим лікуванням. У цьому плані ми дуже багата країна, коли дозволяємо кареті невідкладної допомоги з дефібрилятором, киснем, потрібною медичною укладкою їхати в село, щоб просто збити пацієнтові тиск 160/90.

Медик наголошує, що за законом кожний пацієнт у першу чергу зобов’язаний піклуватися про своє здоров’я.

– За законом лікар має викласти інформацію, ризики, альтернативи. А остаточне рішення вже за пацієнтом, – додає Юлія Жиліна.


Автор: Тетяна Василець