Гроші з неба, або Як заробити на сонці

03.07.2018 12:32 Суспільство
Фото: aquatherms.com Фото: aquatherms.com
Впроваджувати «зелені» технології та заробляти на відновлювальній енергетиці – за цим принципом давно живе багато розвинених країн. Не фантастика це вже і в Харківській області. «Зелений тариф» став альтернативою банківському депозиту.

«Зелений» депозит

У Харківській області дедалі частіше можна побачити на дахах приватних будинків або поблизу них сонячні панелі. Генеруючи електроенергію із сонця, власники осель заощаджують на платіжках за електрику, а дехто навіть заробляє на продажі надлишків згенерованої енергії до оптового ринку електроенергії України.

Установлення сонячних електростанцій (СЕС) і отримання «зеленого тарифу» для багатьох стало альтернативою депозиту в банку. В Україні наразі один з  найвищих у світі «зелених тарифів». Так, власники малопотужних сонячних електростанцій (установлена потужність яких не перевищує 30 кВт) отримують – 18,10 євроцентів за 1 кВт·годину (без ПДВ). Натомість у Німеччині, яка є лідером серед країн ЄС у геліоенергетиці, це ж коштує 8 євроцентів, у південних країнах ЄС – до 5,5 євроцента.

Станом на 31 березня 2018 року на території Харківської області працювало 100 таких малопотужних СЕС – це середній показник по Україні. Лідери – Київ (517), Дніпропетровська (362) та Тернопільська (261) області. Усього в Україні понад 3550 домоволодінь заробляють на сонці.

– На Харківщині встановлюють переважно мережеві станції, бо це є достатньо вигідним бізнесом. Це навіть вигідніше, ніж депозит у банку. У середньому завдяки «зеленому тарифу» СЕС окупається за 4,5–5 років залежно від обсягу споживання домогосподарства, – розповів «СК» засновник харківського енергетичного кластера Станіслав Ігнатьєв.

Експерт наголошує: сонячну станцію під «зелений тариф» потрібно розглядати як довгостроковий інвестиційний проект. Даний варіант, з одного боку, характеризується низькими ризиками (адже «зелений тариф» гарантується державою), а з іншого – високими прибутками (близько 100 % протягом п’яти років).

Сонця більше

За даними Держенергоефективності, на початок 2018 року частка «зеленої» енергетики в загальному балансі становила 4,7 %. А за зобов’язаннями, що взяла на себе Україна, вступивши до Міжнародного енергетичного товариства, до 2020 року ця частка має зрости до 11 %, а до 2035-го – 22 %. Фахівці вважають, що взяти цю «висоту» Україні цілком під силу, бо за кількістю сонячного випромінювання на рік наша країна має приблизно такі ж показники, як і Німеччина («зелена» енергетика цієї країни закриває близько третини потреб енергоспоживання).

– На півдні Німеччини всі вільні земельні ділянки та дахи покриті сонячними батареями, а Харківська область має більшу кількість сонячної радіації (сонячне випромінення, яке поглинає батарея), ніж на півдні Німеччини, – наголошує Станіслав Ігнатьєв. – Зараз експерти кажуть, що зміни клімату привели до того, що Харківщина за кількістю сонячних днів може конкурувати з Миколаївською областю.

За моніторингом Енергетичного кластера, близько 70 % домогосподарств на Харківщині, що мають «зелений тариф», знаходяться переважно у селищах навколо Харкова – у Харківському та Дергачівському районах. Близько 25 % – інсталяція в межах приватного сектора Харкова. До 5 % – в інших районах області. Усе це приватні домоволодіння, а от багатоквартирні будинки регіону «зелену» естафету поки що не підхопили.

– Це може робити ОСББ, але вже як юридична особа. У цьому випадку тариф буде нижчий – 16 евроцентів кіловат за годину. І все одно це достатньо перспективний напрям. На жаль, на Харківщині ОСББ поки що не дуже активні. Але в інших областях, приміром, у Львівській, такий варіант працює, – зазначає Станіслав Ігнатьєв.

Якщо раніше через бюрократичні зволікання отримати «зелений тариф» було вкрай важко, то після 2015 року ситуація змінилася. Як зазначає аналітик ГО «Український центр європейської політики» Дмитро Науменко, сталося так після того, як на законодавчому рівні було чітко визначено механізм отримання «зеленого» тарифу для об’єктів малої генерації та затверджено спрощений механізм встановлення, підключення до електромереж, а також продажу, обліку і розрахунків за таку електроенергію.

– Якихось великих бюрократичних зволікань зараз немає. Якщо говорити щодо підключення до мереж Укренерго – це високовольтні мережі, – то там створено систему єдиного вікна. Подаються документи, і протягом семи днів людина отримує відповідь щодо можливості отримання технічних умов, – запевняє засновник харківського енергетичного кластера Станіслав Ігнатьєв.

Читайте також: Українські зірки записали відео з нововодолазькими школярами

Алгоритм дій

Щоб почати заробляти на енергії сонця, спочатку потрібно звернутися до Обленерго чи Укренерго щодо можливості підключення. Відповідно до законодавства, для об’єктів генерації альтернативної енергетики є перевага щодо підключення до мереж.

Після отримання технічних умов на підключення потрібно знайти організацію, що зробить проект станції. Наступний крок – пошук фінансів. Наразі в Україні дуже багато фінансових програм, які кредитують на пільгових умовах проекти з альтернативної енергетики. Деякі державні банки (наприклад, Укргазбанк) кредитують фізичних осіб на встановлення сонячних електростанцій – 2–3 % річних. Ці гроші заходять в Україну від міжнародної фінансової корпорації IFC.
Генеруючі потужності встановлюються протягом двох днів.

Потім знову потрібно звернутися до Обленерго чи Укренерго з готовим проектом, щоб вашу СЕС під’єднали до мережі. Після цього потрібно написати заяву до НКРЕКП, додаючи документ щодо введення в експлуатацію, і отримати рішення щодо «зеленого тарифу». Зазвичай для приватних домогосподарств рішення приймаються швидко, довше чекають промислові об’єкти. Весь процес, за оцінками експертів, займає не більше трьох місяців.

– В Україні одна з найбільших проблем – це стан електромереж і наявність вільних можливостей для підключення. Якщо поглянути на це питання в загальнодержавному розрізі, то на сьогодні можна підключити до мереж 5,2 ГВт генеруючих потужностей. Для порівняння, 1 ГВт – це потужність енергоблока атомної станції. Наприклад, Зміївська ТЕЦ (найбільша теплова електростанція на території, підконтрольній Україні) має потужність 2,4 ГВт. На сьогодні вже видано технічних умов, тобто «забито підключення», на 4,7 ГВт. Підприємства кластера активно співпрацювали з Держенергоефективності і внесли зміни в Закон «Про електроенергетику» щодо обмеження термінів дії технічних умов до трьох років. Іншими словами, якщо ти отримав документи на можливість підключення і за три роки не почав будівництва, то дозвіл скасовується, – підкреслює Станіслав Ігнатьєв.

У тему

СЕС бувають автономні, мережеві та гібридні, залежно від способу їх використання. Ціна станцій також буде різною.

Автономна. Головне завдання такої СЕС – генерувати і накопичувати достатню кількість сонячної енергії в акумуляторних батареях, які потім живлять споживачів електроенергії в будинку. Вона підходить для тих власників, будинки яких з різних причин складно та/або дорого підключити до електромережі (скажімо, будинок знаходиться далі, ніж 300 м від точки підключення), або ж для тих власників будинків, які прагнуть повної автономії від місцевих електромереж і не переймаються питанням швидкої окупності встановленої станції.

Мережева. Станція, головною метою якої є продаж надлишків електроенергії до мережі та отримання прибутку за «зеленим тарифом». Але електроенергія з мережі при цьому відіграє також роль «резервного» джерела енергії, коли сонячної енергії не вистачає. Відповідно, для цього типу СЕС немає потреби встановлювати акумуляторні батареї, і інвертор має бути також мережевого типу.

Гібридні. Установлюються в тих випадках, коли власник СЕС хоче і забезпечити високий рівень автономності електропостачання будинку, і мати можливість забирати/віддавати (надлишкову) електроенергію в мережу. Якщо електроенергії, яку виробляють сонячні панелі, не вистачає, а акумуляторні батареї розрядилися до встановленого рівня, то відсутній обсяг електроенергії автоматично починає надходити від зовнішньої мережі через інвертор. Також від зовнішньої мережі відбуватиметься підзарядження акумуляторних батарей до необхідного рівня.