«Слова «директорка», «історикиня» – норма в школі»: на Харківщині створюють гендерночутливий простір

«Слова «директорка», «історикиня» – норма в школі»: на Харківщині створюють гендерночутливий простір

Фото: Шевченківський ліцей

«Чоловіки не плачуть!», «Та що з неї взяти, вона ж дівчинка!» – багатьом знайомі фрази з дитинства, правда? Зазвичай більшість стереотипів нав’язуються нам змалечку – так у нашому світосприйнятті з’являються перші «цеглини» гендерної дискримінації. Щоб виправити ситуацію, в українському освітньому процесі почали запроваджувати принципи гендерної рівності. … Але самих наказів Міносвіти замало. Потрібно, щоб і у педагогів було бажання змінюватися. На Харківщині таке бажання є, з ініціативи шкіл створюються осередки гендерної освіти навіть у невеличких селах. А по досвід у цьому питанні освітяни Харківщини навіть їздили до Фінляндії.

Не тільки фемінітиви

Наприкінці 2017 року на Харківщині стартував великий проєкт «Центр гендерної культури як платформа для розширення прав та можливостей жінок і молоді». Один із його напрямів – Майстерня гендерночутливого вчительства. Зусилля експерток проєкту спрямовані на створення гендерночутливого освітнього середовища у загальноосвітніх навчальних закладах області.

– Проєкт було презентовано на базі Харківської академії неперервної освіти. Запрошення ми надіслали у всі райони Харківщини. На презентацію приїхали представники 36 шкіл із різних куточків області, – зазначає координаторка Майстерні гендерночутливого вчительства Тетяна Дрожжина.

Активними учасниками проєкту стали 25 шкіл (дев’ять харківських, усі інші – з районів області). Другий рік поспіль проходить і обласний конкурс розробок гендерночутливих уроків, позакласних заходів і дитячої літератури. Минулого року на участь у ньому надійшло 63 роботи, 10 переможців були нагороджені сертифікатами та преміями. Цьогоріч конкурсна комісія отримала 58 робіт, наразі визначає переможців.

– У створенні гендерночутливого освітнього простору, крім вживання фемінітивів, є ціла низка моментів, на які потрібно звертати увагу вчителям та вчителькам у спілкуванні з дітьми, – підкреслює Тетяна Дрожжина. – По-перше, не ділити дітей на групи для роботи за ознакою статі. У 2017 році Міністерство освіти та науки України відмінило на уроках трудового навчання поділ за ознакою статі.

По-друге, до всіх дітей звертатися на ім’я. Бо в школах часто дівчат називають на ім’я, а хлопців на прізвище.

За словами експертки, неприпустиме в гендерночутливому просторі і нав’язування стереотипів, які дівчат орієнтують на вивчення гуманітарних предметів, а хлопців – на точні науки, або коли по-різному оцінюють успіхи в навчанні дівчат і хлопців. Так само неприпустимі й висловлювання на кшталт «хлопці мають бути сильними, а дівчата гнучкими» та багато інших шаблонів, які змалечку нав’язуються в суспільстві.

– Звичайно, що на рівні освітян зміни сприймають не всі. Ми до того звикли. Також є ті, хто просто їх сприймає, а є ті, хто активно працює над їх впровадженням, – підкреслює координаторка Майстерні гендерночутливого вчительства.

Читайте також: (Не)твій вид спорту: як харківські хокеїстки і синхроніст руйнують гендерні стереотипи

Науковиця Анна Соіна стала першою харків’янкою, яка подалася в річну експедицію в Антарктику

У жовтні минулого року 15 активних учасниць проєкту взяли участь у навчальній подорожі до Фінляндії і ознайомилися з практичними надбаннями фінських колег щодо впровадження гендерного підходу в освітній процес.

Серед учасниць study-туру до Фінляндії були й представниці Шевченківського ліцею. Із 2017 року це опорний заклад Шевченківського району. Сьогодні тут навчається 528 дітей. Гендерночутливий підхід в освітній простір тут почали запроваджувати у 2014 році.

– До 2014 року питанням гендерної чутливості ми мало приділяли уваги. Але після того, як на Харківщині розпочалася робота у цьому напрямі, ми до неї приєдналися, – розповідає директорка Шевченківського ліцею Тетяна Шмігельська. – Ми відвідали дуже багато тренінгів на цю тему. І сьогодні я, психологиня нашого закладу та вчителька математики маємо свідоцтва шкільних експерток із гендерних питань.

Фото: Шевченківський ліцей

За словами директорки селищної школи, харківський Центр гендерної культури співпрацює не тільки з учителями та вчительками, до процесу залучає й учнівський колектив.

– Гендерна чутливість в освіті – це не лише питання використання фемінітивів, а ще й величезна профорієнтаційна робота. Наші старшокласники та старшокласниці з великим задоволенням відвідали в минулому році захід, який проходив у Харкові і мав на меті популяризувати професії, які стереотипно вважалися «чоловічими». На цей тест-драйв були запрошені представники і представниці вишів, – зазначає Тетяна Шмігельська. – А цього року для наших учнів і учениць ми запланували багато цікавих екскурсій у музей Центру гендерної культури, який також розташований у Харкові.

За досвідом – у Фінляндію

Навчальний візит до Фінляндії залишив багато вражень у директорки Шевченківського ліцею. Деякий досвід закордонних колег Тетяна Шмігельська почала запроваджувати у своїй школі. Наприклад, у цьому році поблизу школи з’явилася парковка для велосипедів.

– Раніше я була категорично проти того, щоб діти приїжджали в школу на велосипедах, – зізнається директорка. – Коли ж я побачила, як у Фінляндії учні та учениці приїжджають на навчання не тільки на велосипедах, але й на мопедах, то вирішила і у своїй школі облаштувати невелику парковку.

Узагалі, за словами Тетяни Шмігельської, в фінських навчальних закладах усе створено для дитини – вона там дійсно на першому місці. Наприклад, шевченківську освітянку вразила організація трудового навчання – на кожному уроці звертали увагу на настрій та бажання дитини.

– Якщо хлопець чи дівчина хочуть сьогодні в’язати або їжу готувати, то вони йдуть і роблять це із задоволенням. Нас хлопці пригощали кексами з куркою, які самі приготували. Якщо у когось із дівчат є бажання попрацювати зі столяркою – будь ласка, – наголошує пані Тетяна. – Хоч у нашій школі на уроках трудового навчання клас вже не ділиться на хлопців і дівчат, де кожна група займається «своєю» справою. Обираючи модуль навчання, враховуємо побажання більшості дітей, однак, у нашій школі я ще не бачила, щоб хтось із хлопців із задоволенням займався рукоділлям. Але є дівчата, які виявляють бажання вивчати військову справу, а не медико-санітарну підготовку.

Фінський підхід до спілкування адміністрації школи з батьками дітей також дуже вразив директорку Шевченківського ліцею – жодних обов’язкових загальних батьківських зборів.

– Я була вражена: як працювати без батьківських зборів? Там система така: адміністрація планує зустрічі з кожною сім’єю індивідуально протягом року. Керівництво школи з батьками дитини зустрічається в окремий час без сторонніх очей, але під запис відеокамер, так вони борються з корупцією. Ми також думаємо над такою моделлю спілкування з батьками. Почнемо з початкової школи, – ділиться Тетяна Шмігельська.

Фото: Шевченківський ліцей

А ще в Шевченківському ліцеї з’явилася своя Студія гендерної культури. Набутий освітянами під час гендерного проєкту досвід став підґрунтям для написання проєктної заявки для участі в конкурсі мініпроєктів, який у грудні 2019 року оголосив харківський Центр гендерної культури. Було визначено вісім переможців, серед них – і Шевченківський ліцей.

– Ми хочемо створити гендерночутливий простір для учнівства і батьківства. Покращити психологічний клімат плануємо шляхом проведення тренінгів, семінарів, виховних годин, уроків, перегляду фільмів, – пояснює директорка Шевченківського ліцею.

За кошти мініпроєкту освітяни купили обладнання, меблі та іграшки для студії. Та через карантин деякі заходи довелося проводити онлайн.

Ще одна з цілей створення Студії – підвищити рівень зацікавленості та участі тат у вихованні дітей.

– На батьківські збори найчастіше приходять мами, тати дуже рідко. Тому ми працюємо над залученням тат брати активну участь у житті дітей. Ми бачимо, що деяким дітям гостро не вистачає татусевої підтримки, – пояснює пані Тетяна.

Свій кінозал

Простір гендерної культури «Cinema Studio» з’явився ще в одному населеному пункті Шевченківського району – невеликому селі Великі Хутори (близько 600 жителів). У місцевій школі навчається всього 39 дітей.

– Минулого року ми захопилися ідеєю гендерночутливого простору в освіті. На це нас надихнув приклад інших колег із Шевченківського району, – розповідає директорка Великохутірської школи Алла Герман. – Спочатку ми втрьох – я, завучка та вчителька інформатики – відвідували тренінги у Центрі гендерної культури. Потім ці ідеї принесли у колектив і розпочали гендерночутливу комунікацію з дітьми та їх батьками. За рік було проведено багато виховних годин з дітьми, квести, ігри тощо. Фемінітиви вже увійшли в щоденний вжиток, ми їх вивчали в ігровій формі, і якщо раніше слова «директорка», «історикиня» тощо викликали посмішки, то зараз це вже норма у нашому закладі.

Освітяни провели п’ять анкетувань серед дітей та їх батьків, щоб дізнатися їх обізнаність у темі гендерної рівності. Одне з анкетувань стосувалося того, як розподіляються сімейні обов’язки.

– Ми проаналізували відповіді і з’ясували, що в нашому селі є проблеми з розподілом обов’язків удома – більшість роботи виконує жінка, – констатує факт директорка школи.

Щоб виправити ситуацію, освітяни вирішили відійти від шаблонів під час розподілу обов’язків серед учнів та учениць у школі.

– Я в школі працюю вже 31 рік. До цього учениці витирали пил, відповідали за квіти, бо вони ж дівчата. Зараз ми відійшли від стереотипів, діти самі обирають, що вони робитимуть. До речі, дуже багато хлопців, яким справді подобається доглядати за квітами. Діти мають розуміти, що вони вільні у своєму виборі, так само, як і з вибором майбутньої професії, – зазначає пані Алла.

Фото: Великохутірська ЗОШ

Читайте також: «Запобіжник» від домашнього насильства

Підполковниця Оксана Іванець: Жінка на службі – не «берегиня домашнього вогнища»

Від соціальної працівниці – до керівниці агропідприємств: історія успіху Оксани Заскалкіної

Також у школі для старшокласників і їх батьків було проведено тренінг «Насиллю – ні». На тренінгу було багато чоловіків.

– Я переймалася, що чоловіки не прийдуть. На початку зустрічі багато хто з них слухав інформацію з посмішкою, однак після спілкування їх бачення змінювалося. Також діти повинні змалечку розуміти, що у всіх рівні права, зокрема і в родині. А не так, як можна зустріти в деяких сім’ях, зокрема у селі, де батько – головний, а місце матері на кухні, – підкреслює Алла Герман.

На 1 вересня планувався перший сеанс «Cinema Studio», однак це питання залишається відкритим через ситуацію з пандемією коронавірусу.

Фото: genderculturecentre.org

Також у Великохутірській школі вже понад 10 років проходять спільні уроки трудового навчання.

– Спільні уроки праці в нашій школі стали запроваджуватися ще до 2017 року, бо дуже маленькі класи. Програму трудового навчання даємо на розгляд дітям і батькам, вони обирають, за якою програмою навчатимуться. Наприклад, позаминулого року і дівчата, і хлопці працювали на станках. А минулого року учні 5-6 класів захотіли вишивати та плести бісером, – розповідає Алла Герман. – У нас всі впровадження добре заходять, бо школа маленька – ми як родина.

Починаючи з таких змін у школі, крок за кроком українське суспільство стає більш гендерночутливим. Також нещодавно Мінекономрозвитку (наказ № 1574 від 18 серпня 2020 року) нарешті внесло зміни до національного класифікатора професій, тепер офіційно дозволено і в назвах професій використовувати фемінітиви. Тож інженерки та соціологині тепер у законі. Також у трудових книжках уже дозволяється писати й медичний брат.

Юлія Шматченко, кореспондентка 


 Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews.

Матерiaли по темі

subscription
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини:
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини: