Науковиця Анна Соіна стала першою харків’янкою, яка подалася в річну експедицію в Антарктику

Науковиця Анна Соіна стала першою харків’янкою, яка подалася в річну експедицію в Антарктику

Фото: з архіву Анни Соіної

16 березня на станцію «Академік Вернадський» вирушила 25-та Українська антарктична експедиція (УАЕ). Після того, як минулого року для жінок було знято тривале обмеження на участь в річних експедиціях, у складі команди знову з’явилися полярниці. Так, протягом 2019 року на станції працювали дві жінки – біологиня Оксана Савенко та лікарка Наталія Бабій. Через кілька днів вони передадуть естафету двом дослідницям – геофізику Анні Соіній та біологині Євгенії Прекрасній. Остання вже на станції, бо є учасницею й сезонної експедиції. А для Анни Соіної це перший візит в Антарктику. Бути полярницею дівчина мріяла багато років. І стала першою харків’янкою, яка відправилася в річну експедицію на антарктичну станцію.

– Як і багато моїх однолітків, я в дитинстві зачитувалася книжками про полярні експедиції. А в підлітковому віці в мене з’явилася мрія також потрапити в Антарктику, – розповіла «СК» напередодні експедиції Анна Соіна.

Тож після закінчення школи дівчина вступила до вишу на відповідну спеціалізацію – екологія та охорона навколишнього середовища до кафедри геоекології та конструктивної географії геолого-географічного факультету університету ім. В. Н. Каразіна. На 4-му курсі Анна написала дипломну роботу про вплив антарктичних станцій на навколишнє середовище Антарктики.

– Навчаючись в університеті, я почала займатися наукою. Дані щодо озону брала у співробітника Радіоастрономічного інституту НАН України Андрія Залізовського, який кілька разів бував в антарктичних експедиціях. У написанні дипломної роботи мені допомагав доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України Юрій Мойсейович Ямпольський, який зараз є моїм науковим керівником. Він вичитував дипломну роботу, писав рецензію для захисту. Учасники минулих полярних експедицій надавали мені фотографії зі станції, які я використовувала у кваліфікаційній роботі. Тоді, у 2004 році, не було Інтернету, у тому вигляді, який він зараз, і всю інформацію про Антарктику я вишукувала або в бібліотеці, або спілкуючись з учасниками експедицій. Це була моя улюблена наукова робота і писала я її з великим натхненням, у 2004 році, – згадує цьогорічна учасниця експедиції.

Читайте також: Підполковниця Оксана Іванець: Жінка на службі – не «берегиня домашнього вогнища»

Ретельний відбір

Із того часу дитячі мрії Анни про Антарктику перетворилися на дорослі прагнення. Після закінчення вишу вона пішла працювати в Радіоастрономічний інститут Національної академії наук України. Саме інститут і висунув її кандидатуру на участь у 25-ту Українську антарктичну експедицію.

Відбір у цю експедицію оголосили на початку жовтня 2019 року. Подавати заявки могли будь-хто. Із 88 заявок (66 – від чоловіків, 22 – від жінок) було відібрано 12 осіб: 5 науковців та 2 науковиці, лікар, кухар, системний механік, дизеліст-електрик, системний адміністратор зв’язку.

Цьогорічна команда полярників має кілька особливостей. Це наймолодший склад експедиції, середній вік учасників – 37 років. Окрім цього, половина команди – новачки, тобто вперше їдуть на рік працювати в Антарктику. За словами директора Національного антарктичного центру МОН Євгенія Дикого, таким чином Центр надав шанс молоді реалізувати свій науковий потенціал. На станції «Академік Вернадський» українські полярники досліджуватимуть зміни клімату, магнітне поле Землі, «озонову діру», динаміку популяцій пінгвінів, інших тварин та рослин, космічну погоду в іоносфері Землі тощо.

– Як науковиця, я не можу в обхід інституту подати документи. Наукові керівники, враховуючи наш досвід роботи та можливості, приймають рішення – рекомендувати когось із нас чи ні. На роботі давно знали, що я хочу поїхати на станцію. Мені там є чим зайнятися. Саме в Антарктиці я зможу реалізувати особисті наукові цілі. Колеги мене почули, і мою кандидатуру висунув інститут. Наскільки взагалі складно було потрапити в команду? Все залежить від фаху. Наприклад, на геокосмічні дослідження буде небагато кандидатів, бо мало хто працює з іонозондами, – вважає науковиця.

На станції Анна Соіна проводитиме моніторинг «озонової діри» (там вона найбільша), вимірюватиме аерозолі. Також на меті у харків’янки – написати під час експедиції дисертацію та підготувати матеріал для наукових публікацій.

Для того щоб потрапити в полярну експедицію, однієї рекомендації інституту мало. Наука наукою, але у полярників повинно бути міцне фізичне і психічне здоров’я. Тож усі конкурсанти проходили жорстку медичну комісію та різноманітні тренінги.

– Психологічна стійкість – один із критеріїв відбору. З кожним із кандидатів працювали психологи, зокрема й представниця антарктичного центру Лариса Бахмутова. Проходили різноманітні тести на сумісність. Нас вчили, як гасити конфлікти, – розповідає про підготовку Анна. – Та й медогляд був дуже скрупульозний. Ми навіть зонд ковтали. Перевіряли дуже ретельно.

Читайте також: (Не)твій вид спорту: як харківські хокеїстки і синхроніст руйнують гендерні стереотипи

Усі – в рівних умовах

Під час «перезміни» на станції «Академік Вернадський» одночасно перебуватимуть близько 50 співробітників, із них тільки 5 – жінки.

– Як ми будемо на станції проживати, я ще не знаю. Чесно кажучи, цим питанням не переймаюся, – з посмішкою каже Анна. – До речі, всю екіпіровку та необхідні речі нам Центр закупив. Є навіть кондиціонер для волосся.

В усіх питаннях чоловіки і жінки, за словами Анни Соіної, будуть у рівних умовах. Побутова робота розподілена між усіма. І чоловіки, і жінки разом будуть прибирати сніг тощо.

– У всіх будуть нічні і денні чергування. Я до цього готова. Наскільки це буде складно, зможу розповісти після зимівлі, – зазначає дослідниця.
Окрім роботи на станції, буде й дозвілля – настільні ігри, настільний теніс, а якщо дозволятиме погода, то можна буде походити на лижах.

– Можна буде піти у гори за умови безпеки та з дозволу начальника станції. До речі, в команді є альпініст. На станції є фільми, книги, є, хоча й обмежений, Інтернет, можна буде позайматися творчістю. Однак я буду намагатися більше вільного часу присвячувати науці, – каже полярниця.

Щодо ситуації з гендерною рівністю в науці, то Анна Соіна зазначила, що на собі дискримінації не відчула.

– Зі мною в кабінеті працює дослідниця, яка вивчає Юпітер. Вона має багато наукових робіт, бере участь у різноманітних міжнародних конференціях. Довгий час працювала в Австрії, – розповідає харків’янка.

Сама Анна Соіна також неодноразово брала участь у міжнародних наукових конференціях – у Норвегії, Франції, Італії тощо. Серйозно наукою дівчина займається з 2011 року. Займається пошуком тижневих варіацій у різноманітних параметрах довкілля, зокрема грозовій активності у планетарному масштабі, концентрації атмосферних аерозолів тощо.

P.S. Планувалося, що в Антарктику 25-та українська експедиція вирушить після 20 березня. Однак через пандемію коронавірусу та закриття міжнародного авіасполучення українські полярники відправилися на станцію трохи раніше – 16 березня. Там вони мають змінити колег, які вже рік працюють на станції. Добиратиметься до точки призначення команда близько тижня – літаком та на кораблі.


В тему

25-та Українська антарктична експедиція наполовину складається з новачків і буде наймолодшою за віковим складом за всі часи: середній вік команди – 37 років. До складу полярників, як і в попередню команду, увійшли дві жінки. Тривалий час (із 1998-го по 2019 рік) жінкам не дозволяли брати участь у річних експедиціях.

За даними Інституту статистики ЮНЕСКО, лише 28 % науковців у світі – жінки. В Україні ситуація краща – 45 % науковиць. Наразі серед 41 країни світу Україна посідає 12-те місце за кількістю жінок-вчених. Якщо в суспільних, медичних та гуманітарних галузях науки українок – понад 60 %, то у галузі технічних наук – лише близько 34 %.

«Нам необхідно терміново усунути гендерний розрив у сфері науки, техніки, інженерної справи і математики (НТІМ) і активно сприяти забезпеченню гендерної рівності в професіях, пов’язаних з наукою, технологією і інноваціями. Знання та навички в сфері НТІМ складають основу професійних галузей, які зростають найшвидше», – йшлося у спільному посланні Генеральної директорки ЮНЕСКО Одре Азула і виконавчої директорки «ООН-жінки» Фумзіле Мламбо-Нгкуку з нагоди Міжнародного дня жінок і дівчаток у науці.

Для того щоб покращити ситуацію, в 2018 році була запроваджена українська премія глобальної Програми L’ORÉAL-ЮНЕСКО «Для жінок у науці».

Юлія Шматченко, кореспондентка


Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews. 

Матерiaли по темі

Автор: Юлія Шматченко
subscription
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини:
Підписка на розсилку
Хочу отримувати головні новини: