Годують м’ясом усю Європу: на чому базується прибутковий свинарський бізнес Данії

25-річний студент із Харкова Мирослав Каплун уже два роки працює в сільському господарстві Данії та вивчає передовий досвід місцевих фермерів. За цей час хлопцю випала нагода працювати як на молочних фермах, так і на тих, що займаються свинарством.

Загалом, якщо говорити про ферми, рід діяльності яких стосується останнього, тут данські господарства поділяються на два типи. До першого, який має назву «продакшн», що означає виробництво, відносять ферми, які вирощують і продають поросят. Ці ферми мають певне поголів’я свиноматок, які приносять господарству потомство.

Інший тип господарств називають «слакта». Сюди потрапляють тварини, яких відгодовують на м’ясо, а також свиноматки з першого типу ферм, які вже не придатні для запліднення.

Загалом за рік від однієї свиноматки в Данії отримують від 28 до 34 поросят, а середній приріст на відгодівлі досягає 1 кг. При цьому чверть данських виробників свинини отримують на рік не менш ніж 30 поросят від свиноматки.

– Своє потомство тварина виношує три місяці, три тижні та три дні – це середньостатистичний період. Тобто за рік свиноматка приводить поросят двічі. За раз свиня може народити 15–20 маленьких поросят. Це вважається добрим результатом, – розповів Мирослав.

Аби досягти його, данські фермери вдаються до науки, зокрема генетики. Для цього раз на два-три роки господар оновлює репродуктивне стадо, завозячи близько 100 молодих свиней, породу яких спеціально виводять. Зокрема, на даній фермі закупляють поголів’я порід Ландрас і Йоркшир.
Таке оновлення допомагає налагодити головну функцію свиноматки на фермі – народити поросят і вийти на показник чотири-п’ять поколінь від однієї свині.

– Щоб стежити за процесом, поросній свині роблять ультразвукову діагностику щодо того, чи вдалося запліднити тварину. Якщо так, то для таких тварин важливим є спеціальний режим харчування, вони їдять гранульовані корми, які фермери закуповують у великих обсягах, – додав практикант.

Правильне харчування для тварин тут налагоджують за допомогою системи: у кожної свині є свій чіп, з якого зчитується потрібна інформація. Тому коли вона підходить до будь-якої годівнички, якщо за системою вона поїла, то їжа вже не висипатиметься, бо ожиріння теж погано впливає на вагітність, як і недоїдання. До годівнички висипається та кількість, яка потрібна для нормального розвитку. Також у тварин завжди є вода.

Загалом на фермі, де працював Мирослав, потомство приносили близько 2600 свиноматок. Господарство складається з ферми, де поросята народжуються, та двох інших ферм, де вони підростають. Цікаво, що для роботи такого комплексу достатньо чотирьох найманих робітників.
Поросят забирають від свиноматок уже через місяць. Розділивши по групах, залежно від їхнього росту, ваги та статури, тварин поміщають у кліму – своєрідний дитячий садок для поросят.

Два-три тижні поросята навчаються самостійно їсти корм і пити воду. Тут їх чіпують. На чіпові міститься відвідний номер ферми, який зазначає, що ці тварини вирощені саме на цій фермі.

А після того, як свині виростають до 10 кг (при правильному режимі це вдається зазвичай за місяць), їх відправляють на іншу ферму.

– Ця ферма автоматизована. Тут всі поросята поділені за секціями: на нашій фермі це десять кімнат по 10 боксів і в кожному з них по 25–30 поросят. Тобто загалом тут вміщувалося близько 3000 поросят, – розповів Мирослав.

Тут теж працює автоматизована система, яка визначає необхідну для розвитку тварини кількість їжі. Цікаво, що як такої присутності й роботи людини в цьому відділі не потрібно. Тут достатньо одного робітника, який зазвичай витрачає до двох годин на день.

– Контролювати процес можна через мобільний телефон, – пояснив хлопець.

Через місяць поросят забирають потенційні покупці. Причому схему вибудовано так, що за той період, поки свиноматка народить та вигодує поросят, а потім вони підростуть, надходить нова партія тварин.

– Це безперебійний процес, – додав Мирослав.

Щодо перспектив виходу українських свинарів на ринок ЄС, то через африканську чуму свиней поки що він залишається закритим. Хоча свинина і потрапляє у перелік 36 видів товарів, на які встановлено безмитні тарифні квоти в рамках вільної торгівлі України з ЄС.
– Основний негативний наслідок від «африканки» – неможливість збувати свинину на більшість зовнішніх ринків. Тобто, на сьогодні ми маємо лише кілька альтернатив. Це Грузія, з якою Україна тісно співпрацює. Ця країна також позитивна на АЧС. Туди «їде» майже 70 % свинини і тисячі живих свиней. Інші ринки для нас закриті. І, відповідно, доки в Україні є африканська чума свиней, вони не відкриються, – зазначила віце-президент асоціації «Свинарі України» Оксана Юрченко, передає agropolit.com.

Вікторія Розторгуєва-Безпала. Методист у районному Будинку культури, смт Нова Водолага

– Який дохід приносить данському фермеру свинарство?

– На нашій фермі поросят починали продавати, коли вони досягали 35 кг. Таку вагу при доброму харчуванні вони набирали близько двох місяців. 

Купувати тварин приїжджали спеціальні фури, які перед завантаженням і після нього зважуються. Після цього вагу поросят ділять на кількість тварин і так визначають кінцеву вартість заробітку. За такою схемою одне порося коштувало близько 350 данських крон (близько 1500 грн).
Зазвичай за тиждень ми продавали 800–1000 поросят. Тобто неважко підрахувати, що за тиждень фермер отримував 280–350 тисяч данських крон (1,2–1,5 млн грн). Географія продажу дуже широка. Це Німеччина, Італія, Данія, Нідерланди. Бували випадки, коли поросят купували й українські виробники, але таке траплялося нечасто.

Наталія Довганич, педагог-організатор ЗОШ № 7, місто Первомайський

– Ферми у Данії – це сімейний бізнес. То цікаво, чи багато серед данських господарів людей молодого віку?

– Фермер, у якого я працював, 21 року. І попри молодість, він має чималий досвід. Кажуть, що в Данії фермерами народжуються. Дійсно, виробники з дитинства навчаються та бачать процес ізсередини, що важливо для побудови бізнесу та його успіху. Кожний фермер зобов’язаний мати відповідну освіту, регулярно відвідувати навчальні тренінги, підвищувати кваліфікаційний рівень і бути членом галузевого об’єднання. До речі, більшість необхідної продукції свинарства фермери купляють і продають через кооперативи.

Цікаво, що у країні надаються пільгові умови для отримання кредиту саме молодим людям, які хочуть розпочати власний агробізнес, створити ферму. Чим молодший фермер, тим більшу кредитну лінію йому можуть відкрити.

Іван Гармаш автомеханік, Харків

– Як на фермі поводяться із хворими тваринами та куди відправляють після того, як вони помирають?

– У Данії йде безвідходне виробництво. Але, звичайно, якщо тварина гине, вона не потрапляє на полиці в супермаркетах. У цьому випадку приїжджає спеціальна служба DAKA, яка забирає тварин і переробляє на все, що завгодно – це можуть бути корми для тварин або ж мінеральні добрива.

Безпека понад усе

Підписання Угоди про асоціацію між Україною та країнами ЄС, а також створення в рамках цієї Угоди Зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Європейським Союзом є важливими чинниками розвитку аграрної галузі, оскільки для України відкриваються перспективи поступового освоєння ринку країн ЄС. Проте водночас перед нашою країною постає завдання вироблення механізмів державної політики, а також підвищення якості, безпечності, екологічних характеристик української продукції АПК та покращення стану продовольчої безпеки держави. 

За останній рік урядовцям вдалося прийняти два законопроекти, які стосувалися якості та безпеки аграрної продукції. Перший – «Про державний контроль, який здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність і якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин», який набуде чинності навесні 2018 року. За словами фахівців, нововведення передбачають ризикоорієнтований підхід до контролю, згідно з яким охоплення всього ланцюжка виробництва від поля до столу дасть можливість українським виробникам працювати за європейськими правилами, а споживачам – бути впевненими в якості та безпеці харчових продуктів. Другий важливий Закон – «Про безпеку та гігієну кормів», яким регулюються правові і організаційні основи виробництва, обігу та маркування сільськогосподарських кормів.

 Автор: Марина Проценко