Навіщо в Борівському районі водорість вирощували
Докладно про цей факт було надруковано у газеті «Соціалістична Харківщина» ( № 63 від 31 березня 1970 року). В репортажі йдеться про те, який зиск це приносило господарствам, та про те, як на Борівщині облаштували спеціальні приміщення для вирощування чудодійної водорості. Отже, «Хлорела у раціоні».*
«З недавніх пір порясніла пошта в Борову. Пишуть у виробниче управління сільського господарства, в колгоспи. Цікавляться люди хлорелою.
Йдуть листи не тільки з областей України. Виявляється, знають про тутешні пошуки вітамінізованої прибавки до корму в багатьох районах Російської Федерації, Прибалтики, Білорусії.
У тих, хто познайомився з хлорелою, як кажуть, «розкусив» її секрети, чудодійність цієї водорості не викликає сумніву. А от як раціонально організувати виробництво цінної прибавки? Скільки і коли давати тваринам? Про це проінформовані не всі. Тут і стають в нагоді крупинки досвіду борівчан.
У двох колгоспах району – «Червоному маяку» та імені Леніна – розводять хлорелу для потреб тваринництва. Хлорельний цех «Червоного маяка» розмістився поруч з відгодівельником. По трубопроводу до годівниці й перекачують суспензію хлорели. Незабаром стане до ладу новий кормоцех, рідину з зеленими водоростями подаватимуть туди. Цех схожий на теплицю, але в ній засклили тільки сонячний бік. Довжина споруди – 60 метрів, висота 3,5, ширина – 8 метрів. Корисна площа 250 квадратних метрів: діють вісім великих басейнів, два – малих і установка-маточник для вирощування посівного матеріалу.
Заходимо до приміщення цеху. Воно щедро заквітчане лампами денного світла. У басейнах, розміщених в два ряди, безшумно крутяться металеві стержні, рівномірно перемішуючи рідину. Над кожним басейном – знов гірлянди електроламп. Просвічуються люмінесцентні лампи і з дна басейнів – їх там умонтовано в скляні труби. Хлорела любить не лише тепло, а й світло. Так швидше розмножується. Поруч стоять балони з вуглекислим газом, насоси для подачі свіжої води і відкачування готової продукції.
Колгоспного зоотехніка Г. П. Куку небезпідставно називають «професором по хлорелі» і шефом цього зеленого цеху. Він їздив по Узбекистану, знайомився, як там культивують хлорелу. По тому вже дома брав участь у проектуванні і спорудженні цеху.
Від Григорія Петровича дізнався, що за добу цех виробляє 9–10 тонн суспензії хлорели. Скільки це обходиться господарству? Якщо водорості вирощуються на мінеральному живильному середовищі з використанням вуглекислого газу, тонна хлорели коштує понад 3,5 карбованця, а коли мінеральне середовище замінюють відходами харчової промисловості – бардою і кукурудзяним екстрактом – кожна тонна рідини дешевшає на 43 копійки. Новоспоруда обійшлася господарству в 60 тисяч карбованців. Сума чималенька. Та всі затрати скоро окупляться.
У «Червоному маяку» брали поросят з ферми дорощування, вагою близько тридцяти кілограмів кожне. Обом групам тварин давали корми по збалансованому раціону. Дослідній групі у корми додавали суспензію хлорели. Почали з півлітра і довели до двох літрів на добу.
Що показав експеримент? За перший місяць кожне порося дослідної групи щодоби прибавляло у вазі на 101 грам, або на 28 процентів більше проти контрольної групи.
Трудівники колгоспу на власні очі побачили й інше – хлорела не тільки сприяє підвищенню ваги, а й лікує: у «хлорельній» групі всі поросята були здорові та позбавились рахіту.
Дослідів у господарствах провели немало. І висновок єдиний: від хлорели не відмовлятися, сміливо вводити її до раціону всього поголів’я свиней, великої рогатої худоби і птиці. Правда, поки що у двох колгоспах. Згодом це робитимуть і в інших борівських господарствах. А обласному управлінню сільського господарства потрібно зробити все, щоб хлорела з Борової вирушила в добрий путь по області». Підпис: В. Григоренко.
*Надається зі скороченням
Читайте також: Як Мстислав Ростропович ділився своїми творчими секретами з харків’янами