Про кучеряву свиню, яка не боїться холодів

Про кучеряву свиню, яка не боїться холодів

Фото: bgfermer.bg

Угорська мангалиця — не нова порода свиней, м’ясні продукти й сало цієї тварини мали величезний попит у Європі ще в ХІХ і першій половині ХХ століття. Та й зараз справжні гурмани (і в Україні теж!) радо утримують невибагливу мангалицю у своєму господарстві.

Мангалицю виведено в Угорщині на початку ХIХ століття шляхом схрещування диких свиней з домашніми угорськими, тому в неї така назва. Ця порода сального напряму вирізняються невибагливістю у догляді, витривалістю, хорошими адаптаційними здібностями, високим імунітетом і стійкістю до умов суворих сніжних зим, завдяки чому їх можна утримувати на випасі навіть узимку.

Характерною особливістю виду є шерсть — рясна, практично по всьому тілу, влітку може трохи розкручуватися, а взимку скручується в забавні кучерики. Забарвлення різне залежно від різновиду. У поросят до місяця, незалежно від різновиду, є смуги на спині, як у дикого кабана.

Фото: uaportal.com

А ще всі чистокровні особини навесні линяють.

Офіційно зареєстровано всього три види угорської мангалиці. «Ластівка» — забарвлення зверху тіла чорне, а знизу по животу — світле (біле або сріблясте). У найпоширенішої білої мангалиці угорської шерсть бліда, різних відтінків — від сріблястого до жовто-червоного. Червона — з темно-червоною шерстю, дуже рідкісна. Відрізняється швидким приростом ваги і великою, як для мангалиці, плодючістю — 8–10 поросят у приплоді.

Характерною приналежністю чистокровних мангалиць є вуха — за формою прямі, але трохи приспущені вниз. На них обов’язково має бути чорна пляма в центрі, біля голови. «Пляма Велльмана», як її називають, невеликого діаметра, приблизно 3–5 см.

Фото: agrointel.ro

Приріст маси тіла молодняку швидкий. У 6 місяців особина важить до 70 кг. Дорослий кабан важить 350 кг, свиня — 250 кг. Рекордна маса — 500 кг. Що до сала, то у 8 місяців товщина підшкірного жиру досягає 5 см, а ще через 2 місяці — 9 см.

Щоб отримувати від тварин їх головну цінність — високоякісну так звану мармурову свинину, необхідно забезпечити їх вільним пересуванням з природним випасом на територіях пасовищ. Мангалиці добре почуваються і розвиваються лише перебуваючи на напіввільному утриманні цілий рік.

Мангалиця дуже добре використовує природні пасовища і в теплу пору року може задовольнятися пашею (жолуді, трава, жаби, ящірки, коріння рослин тощо). При такому вирощуванні набір живої маси відбувається повільно. Щоб інтенсифікувати цей процес, доцільно підгодовувати тварин концентратами.

Якщо у свиней немає можливості добувати собі корм самостійно, то їх раціон має бути таким: 70 % — трава (краще за все люцерна) та соковиті корми, 30 % — концентрати. Узимку слід давати сіно та коренеплоди. У концентрованому кормі: макуха (соєва або соняшникова) — 15 %, подрібнене зерно кукурудзи — 20 %, ячмінь — 40 %, пшениця — 10 %, висівки — 10 %, м’ясо-кісткове або рибне борошно — 5 %. При такому годуванні вага поросят у віці 12 місяців складе 140–170 кг.

Крім того, у поїлках постійно має бути багато чистої води.

Поросята мангалиці угорської з перших днів життя харчуються молоком. Починаючи з 4–5 дня, можна поступово в їх раціон вводити звичайну їжу. Для початку дається рідка бовтанка з ячменем. Як добавку можна покласти в бовтанку кісткове борошно, крейда, червону глину. Овочі та фрукти в цілому вигляді або великими шматками можна давати тільки з 3 тижнів.

Якщо мангалиць годувати інтенсивно (картопля + зернові), як звичайних свиней, то ростуть вони краще (у рік можуть важити 190–200 кг), але швидко жиріють, і втрачається той унікальний склад м’яса і співвідношення м’ясо/сало, заради якого й вирощують цю породу.

Автор: Данило Мигай