Що сталось із харківським банком насіння

15.06.2022 11:00 Агропром

У середині травня всі стрічки новин заполонили заголовки на кшталт «В Україні внаслідок обстрілів російських окупантів знищено унікальний генетичний банк насіння». Чи так це насправді та в якому стані корпуси Інституту імені Юр’єва - відомій в Харківській області научній установі, -після вибухів – розбирався «СК».

Насіннєві сховища

Банків генетичних ресурсів рослин у світі доволі багато. Найвідоміший з них – так зване «Сховище судного дня» – розташований у Норвегії. Там на глибині 12 метрів за противибуховими, захисно-герметичними дверима в трьох великих кімнатах зберігається насіннєве надбання людства. Завдання такого сховища – не допустити знищення насіння в результаті можливих глобальних катастроф. Власний відсік у цьому сховищі має кожна країна. Україна передала туди 2 633 зразки пшениці, нуту, чини, квасолі, сочевиці. 

Крім того, є такі банки і в кожній країні – в Європі їх 236.  Український банк було створено понад 20 років тому. Він входить у десятку найбільших. Але він має дещо іншу мету – його діяльність насамперед важлива для науковців.

– У генетичному банку рослин при Харківському інституті рослинництва імені Юр’єва зберігалося десь 170 тисяч зразків насіння, – розповідає «Слобідському краю» науковий співробітник інституту Сергій Авраменко. – Це зернові, зернобобові, лікарські, технічні культури – такі, наприклад, як тютюн. Ці колекції створюють, щоб, по-перше, мати змогу відтворити все різноманіття сортів та гібридів, адже це світове надбання, і, по-друге, для використання в селекційному процесі. Наприклад, старовинні сорти мають низьку врожайність, але відмінну якість, тому їх зберігають та використовують для подальшої селекційної роботи, схрещуючи із сучасними. У банк обов’язково передають також зразки перспективних гібридів або сортів, які мають якісь корисні властивості – знову ж таки для подальшої роботи. До того ж генетичні банки рослин різних країн співпрацюють між собою: наприклад, зразками нашого банку користувалися майже всі країни світу. 

Такий вигляд має головне сховище інституту. Довоєнне фото suspilne.media

За словами науковця, колекція банку рослин інституту імені Юр’єва важлива передусім для тих, хто займається селекцією, для майбутнього. Втрата її частини безпосереднього голоду не спричинить, але з точки зору продовольчої безпеки країни може позначитися через декілька років, бо селекція – це постійна діяльність, і припинення роботи над перспективними сортами та гібридами позначиться на врожайності в майбутньому. 

Встигли зробити дублікати

Кожна господиня, яка має город, знає: насіння кожної культури має свій термін та умови зберігання, і його треба використати, поки воно не втратило схожість. От і в генетичному банку, як би ретельно не зберігалося насіння, його теж час від часу пересівають. Роблять це на дослідних ланах селекційного центру інституту, які розташовані за міською лінією. Там же знаходяться лабораторії та сільгосптехніка. 

Сергій Авраменко на жнивах у селекційному центрі. Довоєнне фото

– Цей рік не був винятком – у селекційний центр були передані ті зразки, які потрібно було пересівати. Озимину восени засіяли, а інше насіння чекало весни, – пояснює Сергій Авраменко.

Але з початком війни і лани, і заміські корпуси інституту, та і саме селище, що неподалік Харкова, де жило багато працівників інституту, опинились на лінії вогню. 

– Сильним бомбардуванням було знищено більшу частину нашого селекційного центру. Зруйновані корпуси, деякі лабораторії вигоріли повністю, а з ними і насіння, яке там було. Постраждала саме та частина будівель, де готували до сівби ярові культури, – розповідає Сергій Авраменко. – Я зателефонував співробітникам інституту, які повинні були висівати ярові. На щастя, є хороша новина: вони встигли зробити дублікати цих культур – буквально за кілька днів до вторгнення. 

Завідувач лабораторії селекцій сої інституту Сергій Рябуха. Лабораторія знищена...  

Науковець пояснив, що це звичайна практика – частину насіння, яка підлягає пересіванню, залишати та зберігати окремо – адже не відомо, як зійде те, що було посіяно, чи не трапляться  якісь стихійні лиха або НП – наприклад, пожежі.

Тобто зараз глобальної катастрофи на кшталт «все пропало» немає, – наголошує Сергій Авраменко, – але є велика проблема.

«Ми будемо рятувати всю колекцію»

– На «моєму» полі з озиминою, ну тобто на тому, з яким я працював, зараз сліди танка. Вся територія дослідних ланок – у вирвах від снарядів, а частина снарядів, які не розірвались, просто лежить на поверхні. Територія не розмінована, – говорить Сергій Авраменко. 

Транспорт сюди не ходить, але співробітники добираються хто чим може. Вони готові працювати, щоб урятувати сходи. А для цього потрібні не лише робочі руки, але й препарати для захисту від шкідників, бур’янів та хвороб. А ще – спеціалізована техніка, для якої потрібне пальне. За таких умов є шанс урятувати насіннєвий фонд тих культур, які встигли посадити, – впевнений фахівець. 

Але препаратів для захисту рослин від бур’янів немає. За словами Сергія Авраменка, керівництво інституту їх вчасно не закупило, тому деякі співробітники роблять це за власний кошт, щоб тільки врятувати рослини. Немає і техніки – увесь парк спеціалізованих сільгоспмашин, який був в інституту, знищено внаслідок обстрілів. Пошкоджено не тільки трактори та комбайни, а й молотарки, сівалки, тару для зберігання. 
А головне, чого не вистачає – це часу.