Діти Циркунівської громади повертаються додому, вчать англійську та просять хом’яка

Громади на зв'язку
13.12.2023 13:20 Всі Новини
Фото Циркунівської громади та "Слобідського краю" Фото Циркунівської громади та "Слобідського краю"

До війни в деокупованій Циркунівській громаді проживало 2600 дітей. Зараз їх тут у 10 разів менше. Але громада намагається робити все можливе, щоб повернути їм нормальне дитинство, забезпечити можливість вчитися та розвиватися, незважаючи на війну.

Дошкільнята попросили «маму з татом»

Як розповів начальник Циркунівської сільської військової адміністрації Микола Сікаленко, діти у громаду повертаються. Зараз їх уже близько 300. Тож є потреба в організації вільного часу, тим більше що дітям зараз дуже не вистачає спілкування. З червня цього року в Клубі української незламності у Циркунах почав працювати дитячий простір.

Його у приміщенні, яке раніше стояло пустим, облаштували волонтери з благодійної організації «Звичайні люди». Волонтер Яна розповідає, що ремонт ішов кілька місяців, роботи виконали багато. Зате тепер, приходячи сюди, діти за бажанням можуть обирати для себе найрізноманітніші заняття.

Заняття у Клубі української незламності

– Усі заняття корисні, ми намагаємося робити їх цікавими, щоб дітям хотілося сюди приходити, – зауважує Яна.

Тут є англійська мова, дошкільна підготовка, фізичне виховання, художнє та театральне мистецтво. Є навіть логопед. Діти приходять до клубу кожного дня.

– Якщо є потреба, то йдуть до логопеда. Я проводжу індивідуальне обстеження, розділяю за групами. Якщо це дошкільник, то дитина має ще й дошкільну підготовку. Заняття проводжу й індивідуальні, і групові, – говорить Аліна.

Вона вчитель дошкільної підготовки, логопед, а також психолог. Олена викладає англійську мову.

– Англійською в нас займаються три групи по 10 дітей, це допомагає їм опановувати шкільну програму, – розповідає Олена.

У Клубі української незламності проходять свята. Коли ми зустрічалися з дітьми та їхніми наставниками, тут готувалися до Дня Святого Миколая. Діти пишуть листи за своїми побажаннями, а дорослі намагаються їх задовольнити. Щось дарують благодійники та спонсори, які бачать дитячі листи у соцмережах та хочуть порадувати малюків. Щось купляють самі волонтери. З найцікавіших дитячих побажань – дошкільнята попросили хом’яка. Точніше, двох, маму і тата. Волонтери кажуть, що це дуже зрозуміле бажання – дітям треба про когось піклуватися.

– Ми дуже вдячні волонтерам за підтримку дітей. У громаді працює Молодіжна рада, яка теж займається волонтерською діяльністю. Наші хлопці, багато з яких працюють у комунальному підприємстві, допомагають з благоустроєм у населених пунктах. До речі, саме вони допомогли з ремонтом у Черкасько-Тишківському клубі, коли там улітку минулого року все залило. Це ще один осередок, де для дітей громади організовано корисні заняття, – розповідає начальник Циркунівської сільської військової адміністрації Микола Сікаленко.

Кожен день у клубі розписаний

Клуб у Черкаських Тишках почав працювати з лютого цього року. Завідуюча Черкасько-Тишківським клубом Тетяна Кравець дуже вдячна Циркунівській сільській військовій адміністрації та Молодіжній раді за постійну підтримку в роботі. «Клуб тепер живе, люди приходять, це потрібно селу», – впевнена вона.

Зараз тут триває активне життя, навіть, як каже Тетяна Кравець, співають бабусі. Це колектив «Україночка» – п’ять жінок, три чоловіки, які продовжують займатися творчістю.

– Ми поступово почали збирати діточок, зараз до нас приходять уже 25 дітей. А сьогодні приїдуть дві нові дівчинки з Руських Тишків. Ми всіх до себе запрошуємо, розповідаємо про свою роботу в соцмережах. Кожен день у клубі розписаний: по четвергах спортивні заняття, оздоровча гімнастика. По середах я проводжу майстер-класи: малюємо, робимо всілякі поробки, просто граємося. Також волонтери громадської організації «Грін Ландія» організували заняття з психологом, – розповідає завідуюча клубом.

Русько-Тишківський клуб

Юна жителька Черкаських Тишків Аня допомагає пані Тетяні збирати гуманітарну допомогу. На декілька місяців її родина виїжджала із села, але потім повернулася. Дівчинка каже, що багато її друзів теж уже вдома. Вона прийшла на заняття до психолога, а також допомогти завідуючій клубу з «гуманітаркою».

– Як тільки повернулися, було страшно, але це все-таки дім, – зауважує дівчинка.

Було 10 днів, коли почалася війна

У Наталі троє дітей – 14-річна донька, 9-річний син і маленький Максим, якого ми зустріли біля Черкасько-Тишківського клубу. Туди вони разом із мамою привезли на заняття до психолога старшого брата. 
Максиму було 10 днів, коли почалася війна. У травні 2022 року через сильні обстріли багатодітна родина виїжджала до Харкова на кілька місяців, але потім повернулася додому.

– Страшно було. Один раз у погріб спустилися: покормила малого, години три там посиділи, а потім треба знову кормити – і все. Кажу: «Більше я у погріб не піду, холод страшний, ще захворіє дитина, а ми в окупації, куди їхати?». Жили у батьків, бо в нас опалення від електрики, а її не було, – розповідає Наталя.

Старші діти навчаються онлайн, навіть коли не було світла, заняття намагалися не пропускати. Ставили один телефон – в одному місці ловив мобільний Інтернет, який роздавали кому треба. Зв’язок поганий, нервували і вчителі, і учні, але якось справлялися.

Виїжджати родина не збирається, якби хотіли, виїхали б раніше. Спочатку, каже Наталя, ті, хто виїхав, телефонували і розповідали, як влаштувалися. З-за кордону казали, що все нормально, умови там хороші. Тоді із села люди повиїжджали, дітей залишилося дуже мало. А тепер стало краще, хтось уже й повернувся, є з ким спілкуватися.

– Як багатодітній родині громада нам допомагає, дітям нормально. І памперси дають, і суміші, бо як війна почалася, у мене майже одразу пропало молоко. А сумішей не було, тому зараз боїмося, що, не дай бог, знову виникне така проблема. Тож трошки збираємо у запас. Зараз простіше, можна перейти на молоко коров’яче, а тоді колотили маленькими порціями, щоб не виливати. Якщо малий просив, ще доколачували, – розповідає багатодітна мама.

Багатодітна родина

У громаді мешкає 9 багатодітних родин

Дітей у Циркунівській громаді побільшало. Як кажуть у СВА, незважаючи на складну ситуацію, у тому числі безпекову, це все одно є приводом радіти. Бо життя потроху відновлюється.

– Зараз уже краще: коли у кінці травня 2022 року я почала збирати статистику, у громаді залишалося на постійній основі 9 діток. Трохи пізніше їх стало 17. На Новий 2023 рік, коли волонтери приїжджали привітати наших діток, було 70, а зараз у мене вже 278 дітей, – говорить начальник служби у справах дітей Циркунівської сільської ради Леся Надточій. А потім замовкає та додає: «А до війни було 2600…».

На початок 2022 року в Циркунівській громаді проживало 45 багатодітних родин, зараз – дев’ять. Деякі виїжджали, та потім повернулися додому. Ситуація в них різна. Родина з 4 дітьми із Руських Тишків на зиму перебралася до Харкова, бо їхній будинок розбитий. Усе літо вони його ремонтували, а самі розташувалися у флігелі. Взимку там жити не можна, але все одно господарі приїжджають додому, потроху щось роблять і зараз. У минулому році у них народилася четверта дитина.

Декілька багатодітних родин з Циркунів також на зиму виїхали до Харкова через стан свого пошкодженого житла. Одна сім’я свій будинок втратила, зараз живе в сусідньому. Ще одній родині волонтери перекрили дах – поруч прилетіло, а в них зірвало шифер.

– Ситуація з житлом у цих родин складна, як і у багатьох інших жителів громади. Чим можемо допомагаємо разом з волонтерами – відновити вікна, двері, дах, але будинки в деяких родин знищені повністю. Тож люди сподіваються на «єВідновлення», на відшкодування за зруйноване житло, – розповідає начальниця служби у справах дітей Циркунівської сільської ради Леся Надточій.

За словами начальниці служби у справах дітей, громада постійно підтримує багатодітні родини чим може. Надає речі, передає благодійну та гуманітарну допомогу. Двоє дітей їздили на відпочинок до Польщі – запрошували старших дітей, а закордонний паспорт мали лише вони.

Та й узагалі родинам з дітьми у громаді намагаються приділяти постійну увагу. Як каже начальник СВА Микола Сікаленко, треба робити все можливе, щоб діти мали нормальне дитинство. В умовах війни це важко, але спільними зусиллями можна багато чого зробити.

У Циркунівській громаді не заведено жалітися, намагаються самі робити, що можуть. Але розуміють, що допомога необхідна, тим більше родинам з дітьми. Тож постійно дякують усім, хто допомагає – від щирого серця. Бо разом будь-які проблеми вирішуються швидше.

Нагадаємо, навіщо Циркунівській громаді потрібен трактор.

Також нагадаємо, як люди повертаються у найбільш розбитий ворогом населений пункт Циркунівської громади - Руські Тишки.

Автор: Віта Яковлева