Остання ротація "Пастора". У Барвінковому попрощалися з військовим, що загинув у ДТП

12.01.2015 11:24 Суспільство
фото з соцмереж фото з соцмереж
На лінії вогню багато кого з батальйону Національної гвардії імені Кульчицького кулі оминали. А от ротація перед Різдвом стала останньою більше ніж для десятка бійців.

Серед загиблих є і житель Харківської області Юрій Лінивенко.

Юрій Лінивенко був старшим солдатом резерву, кулеметником 1-го відділення 2-го взводу батальйону спеціального призначення (резервістів) військової частини 3066 НГУ. Товариші по службі його називали за позивним – Пастор.

До рядів Нацгвардії Юрій вступив добровільно ще в травні 2014 року, бойові дії на Донбасі стали для нього особистою трагедією. Він жив у Барвінковому, кожен день їздив на роботу до Слов’янська, ввечері повертався до родини. Коли прийшла біда, то вирішив захищати українську землю з автоматом у руках.

«В мене двоє дітей, молода красива дружина, і взагалі я не лузер, а доволі успішна людина. Але я не можу залишатися вдома», – озвучував свою позицію Пастор у документальному фільмі «Схід».


Юрій був прямою людиною, завжди казав те, що думав, у тому числі і перед камерою. Особливо жорстко висловлювався щодо бойовиків і можновладців, які нагрівають руки на бойових діях на сході України.

Юрій захищав українську землю не тільки зі зброєю у руках, а й намагався впливати на супротивників словом. Навіть вірш написав «Звернення до слов’янців» (відеозвернення можна переглянути в Інтернеті), багатьох з тих, хто пішов до ополчення, він знав особисто ще в мирному житті.

Юрія Лінивенка оминали кулі під час бойових зіткнень. Він двічі був у гарячих точках Донбасу – під Слов’янськом та під Дебальцевим. Це була третя ротація Пастора. Новий рік він зустрів дома із родиною, 2 січня виїхав до військової частини, а 5 січня життя бійця забрала страшна ДТП. Лихо спіткало військових поблизу села Міньківка Артемівського району Донецької області. Автобус, що перевозив бійців, зіткнувся з КрАЗом. Товариші, що вижили, кажуть, що обличчя у Юрія було спокійним, скоріш за все миттєва смерть до нього прийшла уві сні.

9 січня в Барвінковому пройшов похорон нацгвардійця. Попрощатися з Юрієм прийшло декілька сотень людей, в останню путь провели Пастора і його побратими. Командир частини, в якій служив Юрій, майор Микола Пахолків зазначив, що українська армія втратила патріота та відважного воїна, Пастор завжди був там, де гаряче. Тож і ховали його зі всіма почестями – з військовим духовим оркестром, під залпи почесної варти та вигуки «Герої не вмирають!». Бійця вкрили величезним прапором України.

Колись в одному інтерв’ю Юрій зазначав, що за Україну готовий віддати і тіло, і душу, та обіцяв своїм землякам, що не пустить ворогів у рідний край.

Під час церемонії прощання активісти збирали підписи, щоб Юрію Лінивенку було присвоєне звання Почесного громадянина міста Барвінкового та щоб вулиця, на якій жив військовий, було перейменовано на його честь.

Нагадаємо, разом із Юрієм Лінивенком у результаті страшної аварії загинуло 12 військовослужбовців, 20 травмовано. 17 із тих, хто вижив, забрали до лікарень Харкова, інших – до Артемівська.

Юлія Міронюк, матеріал з газети "Слобідський край" № 3-4 від 10.01.2015

Джерело: SLK
Автор: Администратор сайта