В АТО із боєм. Як фельдшер-акушер із Харкова став кіборгом
Фельдшер-акушер на цивілці і «Док» на передовій, на рахунку якого більше ніж 180 урятованих товаришів. Важко повірити, але в армію Олександру довелося «прориватися» з боєм.
Після подій на Майдані та анексії Криму багатодітний батько Олександр Калій прийшов у військкомат і попросився в добровольці. Тоді харків’янину відмовили – мовляв, забагато важиш (на той момент вага героя становила 148 кг). Але Док не здавався, писав рапорт за рапортом. Урешті-решт його взяли на службу до військкомату – повістки виписувати.
ЦІКАВА СТАТТЯ? КУПУЙТЕ ГАЗЕТУ ОНЛАЙН ТА ЧИТАЙТЕ СТАТТЮ ПОВНІСТЮ
– Одного разу нас відправили до харківського госпіталю розвантажувати «двохсотих». За характером поранення загиблих хлопців я зрозумів, що близько 30 % із них можна було врятувати, якби їм вчасно надали допомогу. Знову почав писати рапорти, щоб мене на передову відправили, – згадує Олександр.
Після 12-го рапорту Калія викликав до себе районний воєнком. І натякнув: хочеш служити – плати. Нерви в Дока не витримали – вдарив. Наступного дня чоловіка викликали в обласний військкомат. У ситуації розібралися, вибачилися й відправили служити. Так Олександр разом із 34 харків’янами потрапив до 93-ї окремої механізованої бригади. Близько трьох тижнів бойового злагодження, і в липні новобранці пішли на бойові позиції.
– Я був у тій команді, яка деблокувала Донецький аеропорт. Хлопці з квітня сиділи в оточенні, нам вдалося прорватися до них. 21 липня пішли першими на штурм Пісків, де й отримали по повній програмі. За перший бій 12 загиблих і 28 поранених. Це не тільки 93-тя ОМБ, а і «Правий сектор», і «Донбас», – розповідає військовий медик.
За плечима в Олександра був досвід строкової служби. І тоді в армію довелося довго пробиватися. У 1993 році хлопець потрапив в аварію і отримав компресійний перелом хребта. Після закінчення медучилища його комісували. Але він не здавався, оббивав пороги військкоматів, і в 23 роки його призвали. Усі навички стали в пригоді. Але ще більше Олександр вдячний своєму дядькові, воїну-афганцю, який розповідав йому, хлопчиськові, про тактику бою, про те, як поводитися під час обстрілів. Усі ці знання виявилися вельми доречними в донбаському пеклі.
Юлія Шматченко, матеріал з газети "Слобідський край" № 25 від 28.02.2015