«Газова атака» українського бізнесу
Поки українська газосланцева революція є далекою перспективою, в Україні зростає інтерес приватного бізнесу до видобутку традиційного газу. Харківщина один з головних газових майданчиків країни – природного газу в регіоні вистачить мінімум на 30 років.
Держава – головний гравець
По Харківській області на Державному балансі корисних копалин значиться близько 60 родовищ з балансовими запасами природного газу 367 млрд м3. Проте перспективні прогнозні ресурси на газ категорії С3 оцінюються близько 800 млрд м3.
За останні роки на газовому ринку України відбулися суттєві зміни, які викликали зацікавлення з боку приватного капіталу. Ціна на газ за чотири роки зросла майже на 300 % – до 3500 грн за 1 тис. м3 при собівартості – 800–1600 грн за той же об’єм. Проте поки що інвестиційного газового буму на Харківщині не спостерігається.
– Не можна казати про сплеск інтересу приватного бізнесу до видобутку традиційного газу. Ми оцінюємо участь бізнесу близько 8 %. На ДП «Укргазвидобування» припадає 92 % усього видобутого газу, – розповідає начальник управління паливно-енергетичного комплексу Харківської облдержадміністрації Микола Муригін.
У Харківській області щороку добувають близько 8–10 млрд м3 природного газу та забезпечують близько 41 % загального видобутку країни. У 2012 році на території області видобуто понад 10 млрд м3 газу.
– Цього року за видобутком газу ми йдемо на рівні минулого року. Повинні видобути трохи більше 10 млрд м3, – прогнозує Микола Муригін.
У промисловій розробці – 35 родовищ. Сьогодні в області видобувають газ 10 підприємств: ГУ «Шебелинкагазвидобування» і «Полтавагазвидобування», ПАТ «Укрнафта», ТОВ «Енергосервісна компанія «ЕскоПівніч», ПрАТ «Укргазвидобуток», ТОВ «Пром-Енерго продукт», ЗАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння», ТОВ «Надра Геоцентр», ТОВ «Перша Українська газонафтова компанія». І хоча левова частина видобутку забезпечується підприємствами НАК «Нафтогаз України», очільник управління зазначає, що у найближчі кілька років частка приватного газовидобутку може зрости.
– У будь-якому разі можна прогнозувати збільшення видобутку газу приватними компаніями, адже на сьогодні необхідно оновлювати обладнання для буріння, – зазначає Микола Муригін. – Для того щоб у газовидобувній галузі впроваджувалися нові технології та обладнання, треба залучити приватні інвестиції. Непросте становище, у якому перебуває НАК «Нафтогаз України» свідчить про те, що цим питанням треба займатися.
Російський фактор
основним фактором, який стимулює власний видобуток газу, є ціна на російське блакитне паливо. Так вважає директор ГПУ «Шебелинкагазвидобування», депутат Харківської облради Юрій Фесенко.
– Висока ціна, за якою ми купуємо газ у «Газпрому» – це головний аргумент, який змушує державні й приватні підприємства мобілізувати свої потужності. Сьогодні є зацікавленість у всіх, це питання номер один, – каже директор підприємства.
Але фінансовий ресурс для «газової атаки» сьогодні є лише у приватного капіталу. Яскравим прикладом бізнес-експансії у газовидобувну галузь є амбіції компанії Smart Energy, яка планує до 2016 року вийти на видобуток 1 млрд м3 власного газу. Про це «СК» повідомив генеральний директор Smart Energy Олексій Тимофєєв. Сьогодні головні газові активи Smart Energy на Харківщині – Островерхівське та Васищівське газоконденсатні родовища. Олексій Тимофєєв зазначає, що кожне родовище може мати до восьми свердловин, проте їх не можна бурити одночасно:
– Можна, звичайно, у разі ціні газу в 500 доларів за 1 тис. м3 взяти кредит і пробурити всі 20 свердловин одночасно. Але може виявитися, що жодна з них не дасть результатів. Наш інвестиційний цикл – чотири – шість свердловин на рік, – зазначив газодобувач.
Паливна бутафорія
Здається, що сьогоднішня комерційна ціна на газ влаштовує всіх: газовидобувні компанії, газових трейдерів, які скуповують і перепродають газ, облгази, які заробляють на транспортуванні додаткових обсягів газу.
Усього з 2012 року Smart Energy вклала у свої нафтогазові активи близько 350 млн доларів, ураховуючи їх купівлю (у квітні цього року компанія придбала понад 90 % акцій ПрАТ «Укргазвидобуток»). Розмір щорічних інвестицій, починаючи з 2014 року, становитиме близько 50 млн доларів.
Начебто й не захмарні суми для енергетичної галузі, але вони недосяжні для державних газовидобувних підприємств.
– Сьогодні необхідно реконструювати перший ступінь Червонодонецької компресорної станції та будівництво Хрестищенської дотисної компресорної станції. Від цих двох станцій залежить 83 % видобутку «Шебелинкигазвидобування». Ці станції практично себе зжили. Є програма реконструкції, а по суті – будівництва нових компресорних станцій. Цей процес розпочато, частково закуплено обладнання, але зараз усе зупинилося. Причина одна – відсутність коштів, – каже Юрій Фесенко.
Для запуску станцій потрібно близько 650–700 млн грн, проте головний газодобувач області стверджує: проекти окупляться протягом року.
За словами Юрія Фесенка, в Харківській області є ціла низка потенційних газоносних площ (близько 25), які необхідно розробляти.
– Без нарощування ресурсної бази перспективи не може бути. Нам потрібні нові площі, нові ліцензії... Проте ми, на жаль, не маємо ліцензії на жодну нову площу. Безумовно, вони невеликі, не такі як Шебелинка, але їх все одно треба розробляти. Без повноцінної сейсмічної розвідки сказати, що у нас багато чи мало запасів газу – це бутафорія, – зазначає газодобувач.
Сучасний зовнішній і внутрішній ринки природного газу теж схожі на бутафорію, де для державних підприємств діють одні ціни, а для приватних – зовсім інші. Саме тому перші тримають рівень видобутку лише за рахунок розроблених родовищ та інтелектуального потенціалу колективу, а другі – впевнено дивляться на 20–30 років уперед і розробляють нові родовища. Сьогодні НАК «Нафтогаз України» – це хронічно хворий пацієнт, який явно приймає ліки, які йому лише шкодять. Щоб оздоровити газовидобувну галузь і досягти мети – вийти на забезпечення газом власного видобутку – треба негайно розпочинати структурні реформи, а не закручувати гайки для бізнесу, на кшталт, спроби держави зобов’язати приватних видобувачів закачувати 50 % свого видобутку в підземні сховища. Головний висновок, який ми вже можемо зробити: у найближчі роки дешевого газу в Україні не буде.
Юрій Борщ, матеріал з газети "Слобідський край" №137 від 16.11.2013