Будь голосом полонених: понад сотню харків’ян долучилися до акції на підтримку військовополонених та зниклих безвісти (фото, відео)

Як повідомляє кореспондентка медіа «Слобідський край», понад сотню людей з плакатами-закликами зібралися, щоб нагадати суспільству та світові: кожен зниклий має повернутися додому, а жодна історія не повинна бути забутою. Учасники акції скандували «Полон – це пекло», «Не мовчіть полон вбиває», «Свободу Захисникам України», «Борись за них, як вони боролись за нас». Автівки, що проїжджали вулицею, сигналили на знак підтримки.

Пані Світлана/фото: Слобідський край

Попри фізичні труднощі, пані Світлана на інвалідному візочку намагається не пропустити жодної акції, а також їздить на обміни полоненими. Вона шукає єдиного сина Володимира, який зник 3 серпня 2024 року.

«Якщо ми не будемо ходити і дбати про своїх дітей, своїх чоловіків, то хто це зробить за нас? Він у мене один. Доброволець. Найкращий. Старалась виховати свого синочка мужнім, добрим», – з болем каже жінка. 

Пані Тетяна не має звістки про свого сина Владислава вже рік і сім місяців – він зник у Бахмутському районі.

«За наших рідних треба не мовчати. Це ж не голка, яка зникла, а людина. Ми віримо, надіємося і хочемо, щоб за них ніхто не забував. Це біль… Наш біль, який не передати словами», – не стримуючи сліз, говорить вона.

Учасник акції пан Андрій/фото: Слобідський край

Пан Андрій постійно приходить на акції. Він не має жодної інформації про сина Максима, який зник 4 листопада 2024 року.

«За день до зникнення мав зв'язок з сином. Я впевнений, що син живий. Сказати, що чекаю – це нічого не сказати. Це щось більше. Такі акції привертають увагу суспільства і світу. А ще тут завжди відчуваю підтримку. Навіть коли мовчимо», – каже згорьований батько.

Учасниця заходу Тетяна/фото: Слобідський край

На акцію приїхала й Тетяна з Печенігів. Вона розшукує чоловіка, який зник на Курському напрямку п’ять місяців тому. Жінка каже, що вдома на нього чекає не тільки вона, а ще й троє дітей. «Я вірю, що він повернеться. Він обіцяв, що повернеться, і я вірю йому», – наголошує вона.

Олена шукає сина, який зник ще у лютому 2022 року в Бахмуті. Син – доброволець, студент. На початок війни йому було лише 19 років.

Ще одна учасниця акції, Олена, розшукує чоловіка Дмитра та його брата Сергія, які зникли на Курському напрямку 10 місяців тому. Хоч і є інформація, що вони загинули, жінка не здається і вірить, що рідні повернуться додому.

Руслана не має відомостей від чоловіка Віталія з 24 грудня минулого року, який також зник на Курщині, але сподівається, що він живий і повернеться додому.

Організаторка акції Ірина/фото: Слобідський край

Організаторка акції Ірина, мама колишнього військовополоненого, зазначає, що родини, які переживають спільний біль, знаходять на таких заходах взаємну підтримку.

«Ситуації у всіх різні. Сім’ї різні. Але біль один. Кожні два тижні ми виходимо на акції. Нагадуємо про наших героїв, які досі в полоні. До нас доєднуються різні бригади. Зараз дуже багато безвісти зниклих. На акції приходять і колишні військовополонені, і рідні тих, які повернулися з полону. Людям легше. Тут багато цих родин, які допомагають одна одній», - каже Ірина.

Вона також наголосила, що акції припиняться тільки тоді, коли всі захисники повернуться додому.

«Хлопці в полоні живуть вірою і надією, що їх чекають і за них борються. Ми розуміли, що маємо вижити, щоб повернутися у свою країну, до своїх рідних. Суспільство не повинно забувати. Ми українці і маємо триматися разом», – зазначив колишній військовополонений, який прийшов підтримати побратимів та їхні родини.

Нагадаємо, що 2 жовтня відбувся обмін полоненими. Додому повернулися 185 військових і 20 цивільних українців.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю».