Мода на брюки: історія та еволюція

06.04.2017 11:00 Хронограф
Фото:tam-ara.ru Фото:tam-ara.ru

Усе життя нас супроводжують якісь речі – меблі, посуд, білизна, взуття, одяг тощо. І подекуди достатньо одного погляду на окремий предмет, щоб згадати цілу епоху з життя. Візьмемо, приміром, брюки...

Стиляги в дудочках

Ну, здавалося б, штани – вони і є штани. Аж ні! Одне словосполучення «вузькі брюки-дудочки» – і постають у пам’яті стиляги 50-х років минулого століття. Тоді основна маса чоловіків нашої країни носила широкі штани – згадайте героїв «Карнавальної ночі» або «Весни на Зарічній вулиці».

Фото: http://bulvar.com.ua/gazeta

Покрій брюк був подеколи таким, як би це делікатніше сказати, самобутнім, що призводив навіть до казусів на міжнародному рівні – неофіційних, але все одно неприємних. От, приміром, восени 1959 р. Микита Хрущов був у США, де йому показували досягнення американського господарства, серед іншого – апарат з газованою водою на фотоелементах. Апарат розпізнавав, у що одягнений клієнт – у спідницю або штани, і відповідно наливав у склянку або вишневий, або апельсиновий сироп. Хрущову двічі було запропоновано жіночий, вишневий, напій – апарат відмовлявся визнавати широкі штани керівника СРСР за чоловічий одяг.

Але життя не стоїть на місці, і після Всесвітнього фестивалю молоді і студентів 1957 року молодь, яка побачила своїх однолітків з-за кордону, почала долучатися і до сучасних тенденцій моди. Строкаті піджачки, яскраві сукні, брюки-дудкочи і кричущий макіяж – ознаки так званих стиляг.

Подібну моду висміювали літні люди і представники робочого класу. Карикатури і плакати з образливими віршиками засуджували ідеологічно шкідливий буржуазний фасон. Більше того, всередині країни носіння вузесеньких брюк, які «у них там» і немодними встигли стати, прирівнювали чи не до ідеологічної диверсії. А комсомольські патрулі і загони ДНД відловлювали чоловіків у вузьких брюках і розпорювали «нехороші штани» до коліна по швах.

Широкі душа і штани

У 70-ті ловили вже за широкі брюки – кльош (штани, правда, не вшивали, але повідомляли про порушення порядку за місцем роботи або навчання). Узагалі-то це був фасон штанів американських моряків. Потім його чомусь уподобали матроси новонародженої радянської держави. Тому причини, з яких кльоші підпадали під цькування, логікою важко було пояснити. Мабуть – тому, що «інше, не таке».

Фото: dudeman.club

Форми такого засудженні були значно м’якішими, ніж у випадку зі стилягами. Приміром, у другій частині «Бременських музикантів» «нехороші» іноземні співаки мали «кружавчасто-кльошовий прикид». Щоправда, і головний позитивний герой теж був одягнутий у невузенькі штанці… А от Вовк з «Ну, постривай!» однозначно псував репутацію кльошів – коли його штани застрягли у велосипеді. Мабуть, таки в експлуатації ці брюки не завжди були зручними, і це давало приводи поглузувати з модників-кльошистів. 
Ті, хто вирішив носити брюки цього фасону, не могли придбати їх у магазині. Доводилося вдаватися до різних вивертів. Одні без зайвого мудрування просто вшивали знизу клинці для розширення штанин. Інші (у кого така можливість була) купували закордонне й носили собі. А якщо була можливість виготовити брюки на заказ чи зшити самому – так і робили. Що трохи засмучувало – то це те, що ширина штанини знизу досягала 35 см, через це доводилося витрачати вдвічі більше тканини – однієї довжини на брюки-кльош не вистачало. Кажуть, що за прикладом балтійських моряків дехто вшивав у нижню частину металеві вставки, аж до ланцюгів. Чути про таке чули, а от на власні очі не бачили, тож – може, це правда, а може, й вигадки.

Що було далі

А от далі ширина штанів якось перестала бути таким подразнюючим параметром. Ні, боролися і пізніше – з джинсами, шортами, жіночими брюками… А от з конкретним фасоном – уже не так явно і затято. Але все одно згадаємо, що там було цікавого.
У 80-ті якось попустило, і країна вдяглася у штани пастельних тонів і доволі складних у виконанні фасонів: і крій, і деталі вимагали уваги та копіткої роботи. Але водночас виникали осередки «місцевої» моди на брюки. Приміром, на пляжах Абхазії масово дефілювали «люди в чорному» – хлопці в чорних сорочках і чорних же джинсах (подвійний удар по тих, хто розуміє, – і колір, і денім!).
А в 90-ті всі дівчата носили лосини («у них там» – легінси). І байдуже, що якість цих шедеврів була сумнівною.

Фото: corpuscula.blogspot.com

Чорні легінси були майже в кожної (навіть у тих, кого природа обділила рівними ніжками). А кольорові (кислотні!) вважалися справжнім писком моди – яскраво-жовті, рожеві, бірюзові... Їх одягали і під спідниці, і як самостійний елемент вбрання, під светр або довгу сорочку.

Для милих дам

До речі, про жіночі брюки. Зараз нам здається, що вони завжди були в гардеробі представниць прекрасної статі. Але це саме здається: навіть у 60-х роках минулого століття студенткам Кембриджського університету заборонялося з’являтися на заняття у штанах.

Фото: http://womenssecrets.me

Ні, як уніформу, робу чи елемент спортивного одягу штани носили завжди і в нашій країні. Он, героїня Інни Макарової у «Висоті» вправно піднімається залізними драбинами на робоче місце десь далеко нагорі, і одягнута вона у зручні для такої роботи штани. І робітниця в комбінезоні на плакатах радянських часів – цілком звичне явище. Але «в люди», на офіційному рівні… Зась! По-перше, непристойно. Чому – бозна, але за традицією не можна. По-друге, ідеологічно неправильно, адже це ознака буржуазного світу – жінка у штанах. Першими ж цю деталь туалету опанували саме «їхні» жінки, а тільки потім, у 50-х, тенденція дісталася і до нас. Спочатку брюки як форму одягу жінок намагалися заборонити. У навчальних закладах – від шкіл до вишів – жінкам було заборонено з’являтися на роботі у брюках. І на прохідній могли завернути «нестатутно» одягнену жіночку додому, записавши прогул. Але потім десь наверху вирішили, що часи тотального контролю над одягом уже минули, такі ініціативи оголосили самодіяльністю місцевих чиновників, і жінки полегшено зітхнули. У сучасному світі й поготів не існує таких заборон. Як чоловіки, так і жінки мають повне право носити найрізноманітніші штани. Сучасний брючний гардероб жінки нараховує багато різновидів: прямі брюки і джинси, галіфе, заправлені в чоботи, козацькі та східні шаровари, шорти, штани-банани і навіть щось на зразок кюлотів XVIII століття.

У тему
Навколоджинсові байки

Про джинси (а це ж теж штани, просто окремого чітко визначеного виду) ми вже писали, й не раз. Але не згадати про них, коли йдеться про брюки, якось навіть негоже. Звичайно, цей культовий одяг з часом теж змінювався, особливо в жіночому гардеробі. Ми пам’ятаємо, як носили дуже «мілкі» джинси з поясом низько на стегнах; мальвіну; стрейчові та зі штрипочками; вишиті й зі стразами... Але далі розповімо про те, що чули від людей, але самі не бачили.

Фото: www.vxzone.com
Олександр: Я працював у технікумі. І от викладач, який вів соціологію, з гордістю пригадував, як у радянські часи йому довірили читати студентам лекцію про ідеологічну шкоду джинсів. А я пам’ятаю, що крім джинсів у мої часи носили так звані техаси. Чим ці види штанів відрізнялися, я не знаю. Перепитував у однолітків – вони теж пам’ятають цей різновид одягу, і теж не знають, чим він відрізнявся від класичних джинсів.
Інна: У нас, на істфаці університету, комсомольські активісти ходили з лезами, за допомогою яких боролися з буржуазною ідеологією: зрізали з джинсів американський прапорець.
Зоя: Знайома розповідала таку історію. Викладач у виші був, як би зараз сказали, схиблений на джинсах. Тих, хто приходив до нього на іспит одягнутим у цю «буржуазну уніформу», виганяв без варіантів. Якось так трапилося, що дівчина чи не знала про це, чи щось завадило переодягнутися – не пам’ятаю. І прийшла вона складати іспит у джинсах. Екзаменатор її прогнав, а услід ще й лаявся: мовляв, натягнула непотреб і хиляє сідницями з американським прапором. А дівчина йому через плече: «А де ж йому ще бути?» Такі речі припали викладачу до душі, і він поставив винахідливій студентці «відмінно». Правда це чи ні, але чула про таке.

Ольга Громова, кореспондент

Джерело: SLK
Автор: Менеджер сайта