Що відбувалось на харківському іподромі 50 років тому

31.07.2021 14:15 Хронограф
Фото з архіву "Слобідського краю" Фото з архіву "Слобідського краю"

Якщо ви думаєте, що біга - це прерогатива яких-то "вершків сосупільства", то помиляєтесь. Іподром у Харкові і в радянські часи відмінно працював і гроши там "обертались" чималі. Але, зрозуміло, кореспондент "Соціалістичної Харківщини" про це не писав. Але він зміг побачити дещо інше...

№ 147 від 28 липня 1971 року

З вітерцем

На цю мить чекають. І завжди з якимось хвилюванням. Біля старту хвилюються і майстри-наїзники, за плечима котрих десятки років роботи на іподромі, і ті, хто прагне здобути другу чи першу категорію. Якось особливо сприймають чекання і глядачі, ті, хто полюбляє рисисті випробування. Адже взагалі добрий старт – запорука успіху. Хвилювання людей наче передається коням. Статурні, баскі, вони б’ють копитами, зубами перебирають вудила.

Читайте також: Що відбувалося на стадіоні "Металіст" у квітні 1971 року

І ось – помах червоного прапорця, лункий дзвін, спалахнуло електричне табло. Старт. Розпочато черговий заїзд. Іподромні бійці, як кажуть, рвонули з місця в кар’єр. Та тут не може бути ні кар’єру, ні галопу. Адже це, як і збивання та проскачки, приносить штрафні очки.

Розгоряється красива спортивна боротьба. З вітерцем мчать колісниці біговою доріжкою. Швидкість наростає. Щоб вдало завершити заїзд, претендувати на призове місце, наїзникові треба добре знати можливості не тільки свого коня. Від цього залежить, як побудувати тактичний прийом. Ось один випереджає другого на прямій, а інший – виривається вперед на віражу. Захоплююче видовисько.

У дні рисистих випробувань відбувається по 10–15 таких заїздів. Всі вони викликають великий інтерес численних відвідувачів. Особливо людно тут під час розіграшів традиційних призів.

Іподром – це не тільки місце видовищ. Рисисті випробування, які відбуваються тут, так би мовити, пробний камінь селекційно-племінної роботи, що ведеться кінними заводами. Під час випробувань виявляється прудкість бігу, витривалість та інші якості коней, які необхідно врахувати тим, хто працює над вдосконаленням породи уславлених російських рисаків.

На Харківський іподром надходять коні з більшості заводів країни. Та в першу чергу надсилають сюди на випробування Дубрівський, Запорізький і Лозівський. Рисаки Піон (Дубрівський завод) і Борець (Запорізький завод) два роки поспіль виграють Українські республіканські змагання. Нині вперше коней з Харківського іподрому запрошено у складі команди СРСР на закордонні гастролі у Фінляндію та Угорщину.

Таке визнання – гордість колективу іподрому. Надходять сюди коні-дволітки. Їх треба добре доглянути, привчити до збруї, словом – об’їздити. Діло це не одного дня чи місяця. День у день за чітким розкладом бригадири-наїзники та їхні помічники виводять молодняк на проходження на карусель, на виїжджання.

Читайте також: Перебудова в Будах: що відбувалось на фарфоро-фаянсовому заводі 50 років тому

На стайнях і бігових доріжках щодня можна побачити біля коней ветеранів іподрому – тренера Леоніда Васильовича Новоселова і наїзника Михайла Борисовича Синяєва. Вони тут працюють з 1924 року. Заслужену повагу здобули майстри-наїзники Іван Андрійович Щебликін, Ілля Михайлович Доля, Михайло Григорович Курганов та Федір Федорович Ізюмський. На їхньому рахунку не один добре виїжджений кінь, не одне поліпшення рекорду. З особливою повагою говорять у колективі про тих, хто прибирає коней, – Клавдію Григорівну Чернишову, Ольгу Павлівну Канашину та Анастасію Василівну Васильченко. Як зазначив хтось із наїзників – прудкість бігу починається із стайні.

Підпис - Г. Сукач

 

Автор: Інна Можейко