Перебудова в Будах: що відбувалось на фарфоро-фаянсовому заводі 50 років тому
Наша газета в № 126 від 26 червня 1971 року повідомляла своїх читачів про те, які проблеми та перспективи розвитку були в цього підприємства в той час.
"Посуд для вас
Нині на Україні щороку виготовляють 200 мільйонів фарфорофаянсових виробів, з них 72,5 мільйона на Будянському фарфорофаянсовому заводі. Основна маса продукції іде в різні міста і села нашої країни. 5 процентів її надходить у торговельну мережу Харкова і області, 2 проценти – на експорт: у Ліван, Марокко, Швецію, Норвегію та інші країни.
Ми попросили директора заводу М. С. Вакулу розповісти, якими турботами живе колектив у ці дні, поділитися планами на майбутнє:
– Більшість корпусів нашого заводу споруджувалися ще до революції. Рік у рік підвищувати випуск продукції, не вводячи нових виробничих потужностей, неможливо. Отже, гостро постало питання про реконструкцію. Це питання порушувалось не раз. Однак лише в цьому році намітились зрушення: Міністерство легкої промисловості відпустило 6,5 мільйона карбованців на реконструкцію цехів і допоміжних служб. «Промбуд» № 2 вже приступив до роботи.
Реконструкція, зрозуміло, вимагатиме чимало часу, і раціоналізатори підприємства вирішили, не чекаючи проведення її, вишукувати внутрішні резерви для збільшення випуску товарної продукції. Дещо вже зроблено. Це дало можливість за чотири місяці цього року видати понад план 628,7 тисячі штук виробів.
Читайте також: «Чудесниця», «Сюрприз», «Чародійка»: які побутові товари виробляли харківські підприємства
Продуктивність заводу визначається, передусім, пропускною здатністю печей другого випалювання. А це поки що у нас – «вузьке місце».
– Що кардинального ви збираєтесь зробити для підвищення їх продуктивності?
– Раціоналізатори підприємства запропонували новий спосіб пакетного завантаження печей, а технологи розробили новий швидкісний цикл випалювання. Це дасть можливість збільшити пропускну здатність печей майже на десять процентів.
– Який рівень механізації трудомістких процесів?
– На жаль, в нашій країні немає спеціалізованих підприємств для проектування і виготовлення устаткування для фарфоро-фаянсової промисловості. Винятком є лише невеликий завод у Сапожкові Рязанської області. Тому у нас не зустрінеш ліній із сучасним програмним управлінням, бракує вимірювальної апаратури для контролю технологічних процесів.
Незважаючи на це, рівень механізації на нашому підприємстві за останні роки зріс втричі і нині становить 44 проценти. Ми розуміємо, що цього мало. Для реалізації творчих задумів новаторів у нас створена інструментальна група. Думаємо збільшити кількість конструкторів. Є на заводі й інші резерви. Раціоналізатори запропонували нову конструкцію форм для фарфоро-фаянсових виробів. Стійкість їх зросте вдвічі. Лише це дасть заводу близько 100 тисяч карбованців економії на рік.
– Як використовуються досягнення науки на підприємстві?
– Ми встановили виробничі контакти з науково-дослідними організаціями і конструкторськими бюро. Так, КБ Українського науково-дослідного інституту легкої промисловості у Києві випробовує на нашому заводі автоматичну установку для визначення водопоглинання. У майбутньому буде вивільнена ціла дільниця.
Харківський проектно-технічний інститут машинобудування запропонував напівавтомат для оправки фаянсових виробів. Впровадження цих автоматів дасть можливість вивільнити 60 чоловік.
Читайте також: «Каштан» для харків’ян: що ще нового з’явилось в області 50 років тому
Нині ми вивчаємо роботу чотириярусної печі «Сіті», встановленої на Харківському плитковому заводі для випалювання глазурованої плитки. Думаємо на таких печах випалювати тарілки. Якщо експеримент вдасться, завод різко збільшить випуск продукції.
Реконструкція, пошук раціоналізаторської думки, закоханість кожного у свою справу вселяють впевненість: незабаром на прилавках наших магазинів радуватиме око в достатній кількості різноманітний, високохудожньо оздоблений будянський посуд".