Як харків'яни вершину Кавказу підкорювали

21.02.2021 13:04 Хронограф
Колаж "СК" Колаж "СК"
Це було 50 років тому. Розповідь про складний маршрут на Чанчахі-хох спеціально для нашої газети від першої особи – легенди альпінізму Юрія Григоренка-Пригоди.

Ви уявляєте: по 16 годин на добу просто неба під падаючим снігом, за допомогою мотузок, покритих льодом, – четвірка харківських альпіністів тиждень підкорювала північну стінку кавказької вершини Чанчахі-хох, до того ж маршрутом, яким до них ще ніхто не ходив. Та й узагалі – за 17 років з моменту першого сходження по північній стіні Чанчахі-хох пройшло усього 15 груп. Про це сходження на сторінках нашої газети 50-річної давнини розповідав керівник групи – капітан харківської команди «Авангард», легендарний альпініст, володар звання «Снежный барс» Юрій Григоренко-Пригода. Отже, газета "Соціалістична Харківщина"  № 24 від 3 лютого 1971 року:

"Чанчахі-хох

У «Советском спорте» були опубліковані результати першості СРСР з альпінізму 1970 року. Друге місце в класі технічних сходжень посіла команда альпіністського табору «Цей», яка складалась з альпіністів харківського «Авангарду»: Ю. Григоренка-Пригоди – керівник групи, В. А. Бахтігозіна, Ю. К. Болінсевського, В. С. Шумихіна. Керівник групи розповідає про це сходження.

Вершина Чанчахі-хох (4426 метрів над рівнем моря) розташована в Північній Осетії в районі Цей. Північна стіна Чанчахі-хох обривається 1000-метровою стіною на плато льодовика. Ця стіна давно привертала увагу альпіністів, і в 1953 році її було подолано командою товариства «Спартак». За 17 років по північній стіні пройшло всього 15 груп. Прокладено ще два нових складних маршрути. Наша команда заявила про маршрут, яким ще ніхто не піднімався. Складалася вона з досвідчених альпіністів, неодноразових чемпіонів УРСР і ЦР ДСТ «Авангард».

І ось сходження на вершину Чанчахі-хох. На маршрут вирішили вийти після тривалої негоди, коли каміння припорошене снігом і немає обвалів. Спочатку вийшла перша двійка, а за нею друга. Багато ділянок довелося долати, застосовуючи штучні опори. Таке просування вимагає великого напруження фізичних сил, волі. Наприкінці дня ми повернулися вниз на плато. Працювали 16 годин і пройшли 200 метрів, тобто по 12 метрів на годину. Це при умові, що вантажі наші залишилися на плато в наметі.

Вранці взяли рюкзаки і вийшли на маршрут. Тепер нас зв’язувала з товаришами внизу лише рація. Проходження стіни зайняло 7 днів – працювали з четвертої ранку до восьмої вечора. На другий день погода зіпсувалася, пішов сніг. На третій день постала серйозна проблема, як пройти, не застосовуючи шлембурних гаків. Після ретельного аналізу знайшли вихід: скористалися єдиною тріщиною, яка вела вгору. Пройшовши 25 метрів, закріпили вгорі вірьовку, спустилися назад і, розкачуючись маятником, перейшли.

На сьомий день різко похолодало. Вірьовки покрилися льодом. Проходження зайняло 16 годин. Однак ми вийшли на гребінь, піднялися на вершину, а звідти того ж дня спустилися на плато.

Федерація альпінізму СРСР оцінила наш маршрут найвищою категорією – шостою. На Кавказі лише чотири вершини оцінені цією категорією: Унеба, Чатин-тау, Крум-кол і Чанчахі-хох, взята харківськими альпіністами". Підпис: Ю. Григоренко-Пригода, майстер спорту СРСР з альпінізму

Читайте також: Як у Харкові 50 років тому шукали та знайшли таланти