Знищена краса: Палац культури «Залізничник»

09.09.2022 13:05 Хронограф

18 серпня ракетним ударом знищено ПК «Залізничник» у Харкові. Так росія відзначила 90-річний ювілей архітектурного шедевру авторства пітерського академіка архітектури Дмитрієва.

У дусі часу

У 20-ті роки минулого століття, коли Харків був столицею України, його статус давав можливість міській владі здійснювати масштабні амбітні архітектурні проєкти. Тоді було закладено один з найбільших майданів Європи (нині – Свободи) з конструктивістським ансамблем будівель, серед яких центральне місце займає Держпром, внесений у 2017 році до попереднього списку найбільш значущої всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 
Крім того, громадськими та житловими будинками в актуальному на той час стилі конструктивізму активно забудовувалося міське середовище Харкова. 
Будівлі зі скла і бетону з використанням надсучасних металоконструкцій, відсутність дорогого ліпного декору в новому архітектурному стилі з одного боку уособлювали стрімкий біг індустріальної епохи, а з іншого боку – соціальну справедливість, яка не терпить надмірностей. Крім того, на гладких світло-сірих стінах конструктивістських будівель у святкові дні чудовий вигляд мали гасла, що були зроблені білим шрифтом на червоних полотнищах.
За відносно короткий час український Харків стає своєрідною «меккою» вітчизняного конструктивізму. В архітектурних конкурсах брали участь всесвітньо відомі архітектори. 

Про авторів

Створення будівлі ПК «Залізничник» пов’язане з творчістю пітерського академіка архітектури Олександра Дмитрієва.

Архітектор Дмитрієв

Для Харкова він спроєктував три будівлі: у 1908–1910 роках – Будинок управління Південної залізниці на Привокзальній площі, у 1927–1932 роках разом з архітектором Оскаром Мунцем – Будинок кооперації на головній площі міста (нині північний корпус Національного університету ім. В. Н. Каразіна), а в 1927-му – Палац робітничого клубу «Залізничник».

Проєкт Палацу Залізничників у Харкові
Будинок Управління Південної залізниці, побудований за проєктом Дмитрієва, виявився настільки вдалим, що був включений до багатотомної Архітектурної енциклопедії світових шедеврів архітектури ХІХ – початку ХХ століття. Тож не дивно, що й створення проєкту свого клубу залізничники теж довірили Дмитрієву, який блискуче впорався із завданням у співавторстві з молодим архітектором Василем Верюзьким. Розрахунок конструкцій будівлі зробив цивільний інженер Микола Аістов. 
Перший камінь у підмурок ПК «Залізничник» заклали 7 листопада 1927 року на Великій Панасівській, 83. Цю споруду громадського призначення навмисно поставили таким чином, щоб вона виграшно проглядалася одразу з трьох вулиць: Великої Панасівської, Клочківського узвозу та вулиці Євгена Котляра. Будівництво велося довгих п’ять років і було завершене лише в 1932 році. 

Палац Залізничників під час будівництва

Один з найкращих

Це був справжній Палац – на той час він вважався не тільки найкращим у Харкові, але й одним з найкращих у країні. Тут була велика концертна зала, мала зала для демонстрації фільмів, паркетна зала танцювальної студії, приміщення для різних гуртків за інтересами. 
Об’ємно-просторова композиція будівлі виконана у вигляді стилізованого молота – основного знаряддя праці для забивання залізничних костилів у дерев’яні шпали. Своєрідний опуклий та ребристий головний фасад у різних людей викликає різні асоціації. Одні бачать у ньому стилізацію роздмухуваних міхів гармоніки, інші – умовне зображення завіси сцени... На жаль, сам автор проєкту не залишив роз’яснень щодо алегоричного значення архітектурного вигляду головного фасаду. 

Палац після завершення будівництва
Інтер’єри будівлі вражали відвідувачів великими кутастими та дугоподібними об’ємами приміщень, шикарним стрічковим склінням, дорогим оздобленням з деревини, чорних та кольорових металів тощо. Навіть більше, вони були прикрашені чудовими монументальними фресками в стилі ар-деко, які виконав брат художниці Зінаїди Серебрякової, відомий художник Євген Лансере.