Скорцонера: посадіть незаслужено забуту культуру

20.01.2020 08:00 Корисно
Фото: ogorod.ua Фото: ogorod.ua

Скорцонеру чорну (або солодкий корінь, або чорну моркву) широко вирощують у Німеччині, Франції та Іспанії, де високо цінують за високі смакові якості.

А от на наших теренах останнім часом цей коренеплід  втратив позиції — здебільшого  через свій непривабливий вигляд. А дарма, адже рослина, з огляду на кліматичні зміни останнього часу, має безсумнівні переваги. Серед них — пізній термін збирання врожаю, який припадає на пізню осінь і навіть початок зими. До того ж коренеплоди можна вибирати в міру потреби, а це буває дуже зручно. Іноді їх навіть залишають у ґрунті перезимувати, щоб корені досягли максимальної товщини. Тож придивимося до скорцонери докладніше.

Фото: oluh-kulinar.blogspot.com

Коренеплід вона формує майже циліндричної форми, з вугільно-чорною або коричнево-сірою шкіркою і багатою на молочний сік білою м’якоттю. Стебло витке, довжиною 30–120 см, завершується жовтими суцвіттями. Квіти приємно пахнуть ваніллю. Рослина самозапилювальна, багаторічна, вельми холодостійка, добре зимує у ґрунті. Розвинена коренева система добре витримує літню посуху. Добре зростає на суглинкових і карбонатних ґрунтах, але вони обов’язково мають бути пухкими і глибоко обробленими. Ґрунт готують з осені: під зяблеву оранку вносять перегній, суперфосфат і калійну сіль. Навесні перед боронуванням або культивацією вносять аміачну селітру. 

Насіння скорцонери доволі велике, але вузьке. Його висівають навесні (можна ще й улітку, у липні) рядками з міжряддями у 45–70 см на глибину 2–3 см, з відстанню одне від одного у 30 см. Сходить скорцонера на 10–12-й день. Коли на паростках з’являться кілька листків, потрібно посіви прорідити, залишивши проміжок між рослинами 15 см.

Фото: flickr.com

Догляд за рослинами полягає у прополюванні бур’янів і розпушуванні міжрядь. Збирають скорцонеру восени або навесні після танення снігу. Нормальним вважається коренеплід довжиною до 30 см і товщиною 3–4 см.

Коренеплід скорцонери містить інулін та особливий фермент інулазу, а ще — аспарагін та глютамін. Усі ці речовини відіграють немалу роль у дієтотерапії.

Їдять скорцонеру, як цвітну капусту і спаржу, але шкірку очищують. Кладуть у супи, але найсмачнішими будуть корені, якщо їх відварити, облити розтопленим маслом і обсипати дрібними сухарями.

Автор: Зоя Голіусова