«Щоб не плакати, я малювала»: у Харкові відкрилася виставка Тетяни Демченко

Ця назва — не метафора. Це формула виживання. Так малюють не заради мистецтва, а щоб залишитись живими — душею, серцем, пам’яттю. 

Тетяна Демченко живе у Харкові, місті, що щодня чує вибухи. Але вона не малює війну. Вона малює життя, яке сильніше за неї. На її полотнах — янголи, журавлі, іриси, дитячі обличчя, зимові дворики, квіти, що проростають крізь руїни. У кожній картині — світло, яке не піддається темряві. Це живопис, що не описує біль, а перетворює його на любов. 

Тетяна не має фахової художньої освіти, і саме тому її роботи такі живі. У них — не школа, а інтуїція. Не техніка, а правда. Її фарби не шукають визнання — вони шукають сенс. 

Ця виставка — акт внутрішньої гідності. Малювати, коли навколо тривога, — це не хобі, це спосіб залишитися людиною. Це частина великого духовного фронту, який тримає Харків — і всю Україну.

І коли дивишся на її полотна, розумієш: мистецтво здатне зцілювати. Здатне говорити про біль мовою краси. І нагадувати, що навіть у найтемніші часи світло не зникає — воно просто переходить у фарби. 

Для «Слобідського краю» Тетяна Крупа, завідувачка Міжнародної лабораторії консервації та реставрації культурної спадщини «UMAI» Інституту археологічних досліджень, Margulan University, Павлодар, Казахстан і просто харків’янка.

Нагадаємо, дізнатися про інші культурні події Харкова ви зможете з нашої афіші.

Ваша підтримка – запорука нашої щоденної праці. Ставайте частиною спільноти «Слобідського краю»